Евакуація з Херсона знову стала питанням безпеки, а не побутовою дрібницею. Температура падає, обстріли не вщухають, і кожен день вагань зменшує шанси виїхати спокійно. Про це говорять і самі люди, які вже стоять із сумками в під’їздах.
Що змінилося за останні тижні? Російські удари по енергетиці призвели до повної зупинки Херсонської ТЕЦ. У місті залишається понад 60 тисяч мешканців, і частина з них досі не бачить для себе іншого виходу, крім виїзду в безпечніший регіон.
Зима тут окремий фактор ризику. Немає електрики – немає води, ліфтів, опалення. Людина похилого віку на п’ятому поверсі опиняється в пастці, з якої самостійно вибратися майже неможливо.
«Червона зона» – це не термін із закону
Прибережні вулиці й окремі мікрорайони Херсона перетворилися на «червоні зони». Так їх називають між собою волонтери, журналісти й рятувальники: території, де нормальне життя стало практично неможливим. Тут щодня «прилітає», і ніхто не скаже, де саме станеться наступний вибух.
У законодавстві такого словосполучення немає. Нормативні акти оперують іншими поняттями: район ведення бойових дій, територія, де оголошено обов’язкову евакуацію, небезпечна зона. Для людини різниця здається дрібною, а на практиці вона визначає, хто ухвалює рішення про вивезення і на яку допомогу ви маєте право.
Кстати, саме від цього залежить і компенсація за втрачене житло, і статус внутрішньо переміщеної особи.
Хто і на якій підставі вивозить людей
Обов’язкова евакуація в Україні врегульована Кодексом цивільного захисту України. Стаття 33 цього кодексу описує сам механізм: хто ухвалює рішення, як організовують вивезення, які органи відповідають за прийом людей у безпечних регіонах.
Друга важлива норма – стаття 8 Закону України «Про правовий режим воєнного стану». Вона дає військовому командуванню право запроваджувати обов’язкову евакуацію з територій, де тривають бойові дії. Конкретне рішення ухвалює обласна військова адміністрація, погоджуючи його з військовими та Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій.
Окремо варто сказати про дітей. Для них діє спеціальний порядок обов’язкової евакуації, затверджений урядом: дитину вивозять із батьками або законними представниками, а якщо їх немає – із супроводом служби у справах дітей. Дітей, людей з інвалідністю та маломобільних мешканців вивозять у першу чергу.
Як це виглядає на місці
У Дніпровському районі під звуки вибухів волонтери разом із працівниками міськради вивозили літню жінку. Пані Алла збиралася до сина в Київ. Речі вона склала заздалегідь, а наважитися виїхати в одну мить не змогла.
«Давайте заберемо сумки, бо тут зараз стільки всього літає! Бабусю, нумо спершу заберемо речі й документи», – квапили її волонтери.
Така нерішучість – не слабкість. І тут важливий момент: літні люди тримаються за дім, за сусідів, за звичний розпорядок. Вони бояться не дороги, а того, що назад уже не повернуться. Саме тому з ними поруч майже завжди є третя особа: волонтер, соціальний працівник або родич, який просто бере сумку й веде до машини.
Що покласти в сумку першою чергою
Документи – це те, що неможливо відновити швидко. Заберіть їх навіть якщо решту речей доведеться залишити.
- паспорт, ідентифікаційний код, свідоцтво про народження дітей;
- документи на квартиру чи будинок, технічний паспорт, витяг із реєстру;
- медичні виписки, рецепти, інформацію про алергії та постійні ліки;
- банківські картки, готівку, номери телефонів родичів на папері;
- теплий одяг, зарядний пристрій, воду й щось із їжі на кілька годин.
Паперова копія списку контактів виглядає старомодно, але рятує, коли сідає телефон.
Як виїхати, якщо власного авто немає
Варіантів кілька, і всі вони безкоштовні для тих, хто виїжджає з небезпечних територій.
- Евакуаційні рейси «Укрзалізниці» з Херсона та найближчих станцій.
- Автобуси, які збирає обласна військова адміністрація разом із міською радою.
- Волонтерські екіпажі, що забирають людей просто з адрес.
- Поліцейські групи, які вивозять дітей із прифронтових районів.
Телефонуйте заздалегідь. Гаряча лінія Мінреінтеграції – 1548, там підкажуть найближчий пункт збору. Не зайвим буде й номер гарячої лінії обласної адміністрації: саме вона формує списки на конкретний рейс.
Що ви отримуєте після виїзду
На новому місці людині видають довідку внутрішньо переміщеної особи. Вона підтверджує статус і відкриває доступ до щомісячної допомоги на проживання, розмір і умови призначення якої визначає Кабінет Міністрів. Ця ж довідка потрібна для оформлення пенсії, лікарняних виплат і влаштування дитини до школи.
Окрема тема – житло. Переселенців селять у модульних містечках, гуртожитках або шелтерах, а обласні адміністрації ведуть облік вільних місць. Якщо ваша квартира пошкоджена або знищена, право на компенсацію регулює Закон України про компенсацію за пошкодження та знищення окремих категорій нерухомого майна.
Заяву подають через «Дію» або через комісію при місцевій раді. Проблема в тому, що для комісії потрібні фото пошкоджень і документи на майно, а вони часто залишаються в «червоній зоні». Тому ті самі папери варто мати в сумці ще до виїзду.
Про страх, який заважає зібратися
Люди, які пройшли евакуацію, майже одностайні: найважче – це перші півгодини зборів. Далі спрацьовує режим «робити, а не думати». Психологи радять простий прийом: розбийте збори на три короткі дії – документи, ліки, одяг. Не намагайтеся вирішити все одразу.
І ще одна деталь, про яку згадують волонтери. Якщо ви вже наважилися виїхати, не переносьте збори на завтра. Сумку з документами складають першою, а не останньою. Решта – справа техніки.
