ФОП другої групи не має права надавати послуги іноземним клієнтам і отримувати за таку роботу валютну оплату. Це не чиясь забаганка, а прямий наслідок норм Податкового кодексу. Водночас продавати товари за кордон підприємцям із цієї групи закон не забороняє. Утім, і тут є свої умови, про які краще знати заздалегідь. Тож розберімося, як усе працює насправді.
Що каже закон про зовнішньоекономічну діяльність
Почнімо з базового правила. Фізичні особи, які постійно проживають в Україні, можуть вести зовнішньоекономічну діяльність. Але лише за однієї умови – вони мають бути зареєстровані як підприємці. Цю норму закріплено в частині 2 статті 5 Закону України від 16 квітня 1991 року №959-XII «Про зовнішньоекономічну діяльність» (далі – закон №959).
Що взагалі вважається зовнішньоекономічною діяльністю? Це, зокрема, операції з експорту та імпорту товарів, капіталів і робочої сили. Простими словами, будь-яка співпраця з іноземними партнерами, коли ви щось продаєте, купуєте чи надаєте послуги за межі країни.
А от правила спрощеної системи оподаткування для підприємців прописані в пункті 291.4 Податкового кодексу України (ПКУ). І саме там ховається ключ до розуміння всіх обмежень.
Друга група: кому і які послуги можна надавати
До другої групи платників єдиного податку належать ФОП, які:
- надають послуги, зокрема побутові, населенню та/або іншим платникам єдиного податку;
- виробляють або реалізують товари;
- працюють у сфері ресторанного господарства.
Зверніть увагу на формулювання «населенню та/або іншим платникам єдиного податку». Саме воно й стає каменем спотикання для тих, хто мріє про закордонних замовників.
Крім того, протягом календарного року підприємець другої групи має одночасно відповідати двом вимогам:
- не залучати найманих працівників або мати не більше 10 осіб, які перебувають із ним у трудових відносинах;
- отримувати дохід, що не перевищує 834 розміри мінімальної заробітної плати, встановленої законом станом на 1 січня відповідного податкового року.
Порушення хоча б однієї з цих умов автоматично вибиває вас із другої групи.
Хто такі нерезиденти і чому це важливо
Тепер найцікавіше. У податковому законодавстві слово «населення» не має спеціального визначення. Воно вживається у звичному, загальноприйнятому значенні. Під населенням розуміють усіх осіб, які перебувають на території певної держави та підпадають під її юрисдикцію. Це не лише громадяни цієї країни, а й іноземці, які тривалий час тут проживають, особи без громадянства, а також люди з подвійним чи множинним громадянством. Таке тлумачення наведене у практиці застосування юридичних термінів і понять.
І ось тут важливий момент. ФОП другої групи дозволено надавати послуги лише населенню та/або платникам єдиного податку. А нерезидент – це особа, яка не є резидентом України, тобто не має тут постійного місця проживання і не підпадає під нашу юрисдикцію в розумінні податкового законодавства. Отже, іноземний клієнт не належить до «населення» в тому сенсі, який має на увазі ПКУ.
Не належить до нього й українець, який давно переїхав за кордон і живе там постійно. Формально він громадянин України, але для цілей цієї норми він уже не частина того населення, якому можна надавати послуги в межах другої групи.
Послуги за кордон: чому не можна
З усього сказаного випливає чіткий висновок. ФОП другої групи не має права вести зовнішньоекономічну діяльність із надання послуг нерезидентам. Так само не може він обслуговувати громадян України, які тривалий час проживають за кордоном, і отримувати за це оплату в іноземній валюті.
Спробуєте зробити навпаки – ризикуєте втратити статус платника єдиного податку другої групи. А це означає перерахунок податків за загальною системою, донарахування та можливі штрафи. Овчинка, як кажуть, не варта вичинки.
Продаж товарів за кордон: тут правила м’якші
А ось із товарами ситуація зовсім інша. ФОП другої групи закон не забороняє займатися зовнішньоекономічною діяльністю, пов’язаною з продажем товарів. Тобто експортувати свою продукцію ви можете.
Але є умова. Для цього потрібно дотримуватися вимог розділу XIV Податкового кодексу України, які регулюють перебування на спрощеній системі оподаткування. Ідеться про ті самі ліміти доходу, обмеження щодо працівників та інші критерії групи.
Ключова різниця проста: послуги – не можна, товари – можна. Якщо ваша діяльність пов’язана з наданням послуг, варто серйозно подумати про перехід на третю групу або загальну систему. Тоді ви зможете законно працювати з іноземними замовниками.
Коли доведеться перейти на третю групу
До речі, деякі види діяльності взагалі не сумісні з другою групою. Обмеження з підпункту 2 пункту 291.4 ПКУ не застосовуються до підприємців, які:
- надають посередницькі послуги у сфері купівлі, продажу, оренди та оцінювання нерухомості (група 70.31 КВЕД ДК 009:2005);
- забезпечують доступ до Інтернету;
- виготовляють, постачають чи продають ювелірні та побутові вироби з дорогоцінних металів, дорогоцінного, органогенного та напівдорогоцінного каміння.
Ці підприємці можуть працювати виключно на третій групі єдиного податку. І тільки за умови відповідності критеріям, встановленим для неї.
Такий підхід цілком логічний. Держава чітко розмежовує, кому і за яких умов дозволено працювати на спрощеній системі. Загальний перелік заборонених видів діяльності містить пункт 291.5 ПКУ. Тож перед тим як братися за новий напрям, зазирніть у цю норму. Можливо, він узагалі несумісний із вашою групою.
Якщо ви плануєте співпрацю з іноземцями, найбезпечніший шлях – порадитися з податковим консультантом або юристом. Одна неправильно оформлена угода може коштувати дорожче, ніж сама консультація. А отже, краще витратити годину на розмову заздалегідь, ніж потім місяцями розбиратися з наслідками.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
