Грабіж в умовах воєнного стану – злочин, за який Кримінальний кодекс передбачає від семи до десяти років позбавлення волі. А якщо він ще й поєднаний із проникненням у житло, ситуація для обвинуваченого стає критичною. Саме за такою кваліфікацією Верховний Суд залишив у силі вирок мешканцю Мукачева, який серед ночі заліз до кімнати продавчині магазину «Дари лісу» і відкрито викрав її сумку з речами та грошима.
Постанова колегії суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду від 13 квітня 2026 року у справі №354/1478/24 цікава тим, що Суд розставив крапки над «і» одразу в кількох спірних питаннях. Що вважати житлом для цілей статті 186 Кримінального кодексу України? Як воєнний стан впливає на кваліфікацію грабежу і чи можна плутати кваліфікуючу ознаку з обтяжуючою обставиною? Коли застосовується стаття 71 КК про сукупність вироків? Давайте розбиратися по порядку.
Нічний візит із наслідками на 8 років
Фабула справи така. 18 травня 2024 року близько опівночі ОСОБА_7, перебуваючи в стані алкогольного сп’яніння, піднявся сходами на другий поверх магазину «Дари лісу» в селі Поляниця Івано-Франківської області. У кімнаті на другому поверсі спала продавчиня. Чоловік пошкодив замок вхідних дверей, зайшов усередину, побачив жіночу сумку, схопив її – і рушив геть. Потерпіла прокинулась, словесно вимагала повернути речі, але безуспішно. Зловмисник зник.
У сумці знаходилися гроші в розмірі 5995 гривень, сумка-гаманець вартістю 128,50 грн, сама сумка за 411 грн і два блокноти з рукописними записами. Усе разом потягнуло на 6534,50 грн.
Яремчанський міський суд Івано-Франківської області вироком від 16 травня 2025 року визнав чоловіка винним саме за ч.4 ст.186 КК – грабіж в умовах воєнного стану, вчинений повторно та поєднаний із проникненням у житло. Покарання – 7 років 6 місяців позбавлення волі. А оскільки на момент вироку ОСОБА_7 ще не відбув покарання за попереднім вироком Залізничного районного суду міста Львова, за сукупністю вироків йому призначили остаточні 8 років.
Івано-Франківський апеляційний суд ухвалою від 21 серпня 2025 року залишив вирок без змін. Далі справа пішла до Верховного Суду.
Головна інтрига: кімната в магазині – це житло?
Захист наполягав, що кваліфікуюча ознака «проникнення у житло» не доведена. Мовляв, кімната на другому поверсі магазину не є житлом у розумінні кримінального закону, а отже, ч.4 ст.186 КК застосовано помилково.
Верховний Суд із цим категорично не погодився. Колегія суддів нагадала сталу практику: Кримінальний кодекс України не пов’язує поняття житла виключно з правом власності чи офіційним статусом приміщення. Житлом визнається будь-яке приміщення, яке перебуває у фактичному володінні особи і пристосоване для постійного або тимчасового проживання. Ідеться не про те, що написано в документах на будівлю, а про те, як приміщення реально використовується.
Потерпіла мешкала в цій кімнаті, спала там, зберігала особисті речі. Усе це – ознаки житла. Приміщення не перестає бути житлом лише через те, що воно знаходиться в комерційній будівлі.
Це, мабуть, найпрактичніший висновок з усієї постанови. Особливо для справ, де йдеться про кімнати в хостелах, побутівках, прибудовах до магазинів чи офісів. Статус житла визначається фактичним використанням, а не рядком у техпаспорті.
Воєнний стан: тонка межа між кваліфікацією і покаранням
Тут важливий момент, який часто плутають навіть юристи. Засуджений оскаржував застосування кваліфікуючої ознаки «в умовах воєнного стану», стверджуючи, що вона не доведена. Верховний Суд пояснив принципову різницю.
Законом України №2117-IX від 3 березня 2022 року до статей 185, 186, 187, 189, 191 КК було додано нову кваліфікуючу ознаку – вчинення злочину в умовах воєнного або надзвичайного стану. Це частина складу злочину, яка визначає, за якою саме частиною статті кваліфікувати діяння. І це не те саме, що обтяжуюча обставина за статтею 67 КК. Перша впливає на вибір частини статті, друга – на розмір покарання в межах уже обраної санкції.
Суди першої та апеляційної інстанцій не визнавали воєнний стан обтяжуючою обставиною. Вони просто констатували факт: злочин вчинено 18 травня 2024 року на території України, де з 24 лютого 2022 року Указом Президента №64/2022 введено воєнний стан. Дія цього указу неодноразово продовжувалася. Ось і все – цього факту достатньо для кваліфікації грабежу в умовах воєнного стану за ч.4 ст.186 КК.
Чому спрацювала стаття 71 КК
Окремий камінь спотикання – застосування правил сукупності вироків. ОСОБА_7 вважав, що раз попередній вирок ще не набрав законної сили, приєднувати до нового покарання невідбуту частину не можна.
Але для статті 71 Кримінального кодексу України ключове значення має дата постановлення вироку, а не набрання ним законної сили. Позиція Суду тут чітка й однозначна: новий злочин вважається вчиненим після постановлення попереднього вироку, навіть якщо той ще оскаржується. Тож суд першої інстанції правильно частково приєднав невідбуте покарання.
Захисник під час затримання: право, а не автоматичний обов’язок
Засуджений скаржився, що під час затримання, впізнання та огляду місця події йому не забезпечили адвоката. Мовляв, це порушення права на захист.
Верховний Суд пояснив: Кримінальний процесуальний кодекс не вимагає обов’язкової участі захисника безпосередньо під час затримання в порядку статті 208 КПК. Затримання – невідкладна дія. Право на захист реалізується після фактичного затримання: під час першого допиту, вручення повідомлення про підозру тощо. У цій справі ОСОБА_7 отримав захисника того ж дня, коли його затримали, – через систему безоплатної правової допомоги.
До того ж обставини, за яких участь захисника є обов’язковою, вичерпно перелічені у статті 52 КПК. Жодна з них не стосувалася цього засудженого. Плюс у матеріалах справи немає згадок, що він сам просив призначити йому адвоката під час затримання чи впізнання.
Межі касаційного перегляду: що залишилося за дужками
Чимало доводів засудженого – про суперечливі показання свідків, різні версії подій від потерпілої, недостовірність доказів – стосувалися невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи. Але це підстава для апеляційного, а не касаційного оскарження (статті 409, 410, 411 КПК).
Касаційний суд перевіряє виключно правильність застосування норм матеріального і процесуального права. Межі його повноважень окреслені статтями 433 і 438 КПК. Переоцінювати докази чи встановлювати нові обставини він не може.
Саме тому більшість аргументів про якість доказової бази були відхилені ще на стадії визначення предмета касаційного розгляду. А ті, що стосувалися процедурних порушень, Суд перевірив по суті – і не знайшов підстав для скасування вироку.
Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення, погодившись із кваліфікацією грабежу в умовах воєнного стану. Вирок набрав законної сили. Вісім років позбавлення волі за нічний грабіж – фінал, який ще раз нагадує: воєнний стан не пом’якшує відповідальності за корисливі злочини, а навпаки – робить її значно суворішою. І кімната над магазином цілком може виявитися житлом, якщо там спить людина.
