Чи має сім’я загиблого право на грошове забезпечення після смерті військовослужбовця – аж до моменту, поки командир не підпише наказ про виключення зі списків особового складу? Питання не суто бюрократичне. За ним стоять реальні гроші, іноді – за цілий рік. І от Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 травня 2026 року у справі №400/14430/23 дав відповідь, яка розставляє всі крапки над «і».
З чого все почалося
До окружного адміністративного суду звернулася жінка. Вона позивалася до військової частини й вимагала виплатити грошове забезпечення та додаткову винагороду за період з 1 квітня 2022 року по 17 липня 2023 року. Йшлося про її близьку людину – водія взводу морської піхоти.
Крім власне виплат, позивачка просила зобов’язати військову частину внести зміни до наказу №202 від 17 липня 2023 року. Логіка була такою: якщо наказ про виключення зі списків датований липнем 2023-го, то й виплати мають нараховуватися до цієї дати. Розмір виплат при цьому мав відповідати постанові Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року, яка регулює грошове забезпечення військовослужбовців на період воєнного стану.
Перша інстанція у позові відмовила повністю. Апеляція ж рішення скасувала й частково вимоги задовольнила – визнала протиправною відмову у виплатах, але лише за період з 1 квітня по 1 липня 2022 року. У решті – відмовила.
Чому саме ці дати
Тут ми підходимо до ключового факту всієї справи. На момент судового розгляду вже існувало рішення Корабельного районного суду міста Миколаєва від 23 березня 2023 року у справі №488/614/23. Цим рішенням було встановлено: смерть військовослужбовця настала саме 8 березня 2022 року.
31 березня 2023 року на підставі цього рішення орган державної реєстрації актів цивільного стану видав свідоцтво про смерть. Тобто на час розгляду адміністративної справи суди мали перед собою не ситуацію невизначеності – мовляв, людина зникла й невідомо, що з нею. Ні. Вони мали юридичний факт смерті, зафіксований у конкретну дату.
Це принципово. Бо якби факт смерті не був встановлений – працювали б зовсім інші правові механізми.
Два різні світи: зниклий безвісти чи загиблий
Верховний Суд звернув увагу на таку деталь. Відомості про загиблого не вносилися до Єдиного реєстру осіб, зниклих безвісти за особливих обставин. І позивачка, до речі, не оскаржувала дії чи бездіяльність уповноважених органів щодо цього.
Предмет спору був значно вужчим. Суд перевіряв лише одне: чи правомірно військова частина відмовила у виплаті грошового забезпечення за період після 8 березня 2022 року – дати смерті, встановленої судовим рішенням і зареєстрованої за всіма правилами.
І Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду сформулював чітку позицію. Застосовувати заднім числом правовий режим зникнення безвісти до періоду, щодо якого вже є чинне судове рішення про смерть, – неможливо. Це означало б ігнорування юридичної сили рішення Корабельного райсуду та проведеної державної реєстрації смерті. Причому без жодного оспорення цих юридичних підстав.
Але – тут украй важливий нюанс. Позиція Верховного Суду зовсім не заперечує права родин військових на захист у ситуаціях, коли тіло не евакуйоване, а доля людини лишається невідомою. У таких випадках законодавство про осіб, зниклих безвісти за особливих обставин, Порядок №884 і реєстрові механізми – це справжні гарантії, і вони мають застосовуватися.
Однак у цій конкретній справі смерть була встановлена як факт, що настав 8 березня 2022 року. І «вмикати» режим зникнення безвісти для періоду після цієї дати не можна. Це різні правові світи, і змішувати їх неприпустимо.
Що таке наказ про виключення зі списків насправді
Тепер – про головне. Верховний Суд роз’яснив правову природу наказу про виключення зі списків особового складу військової частини.
Цей наказ має суто кадрово-обліковий характер. Він не створює нових юридичних фактів, а лише відображає наслідки події, яка вже сталася. Тобто смерті або загибелі людини.
Дата видання такого наказу – сама по собі – не змінює дати смерті. Вона не продовжує проходження військової служби після загибелі. І, що найважливіше, дата наказу не є самостійною матеріально-правовою підставою для нарахування грошового забезпечення після смерті військовослужбовця.
Іншими словами, не можна сказати: «Наказ підписали аж у липні 2023-го, тож виплачуйте все до цього часу». Смерть настала в березні 2022-го, і саме ця дата є визначальною для припинення нарахувань. Наказ лише оформлює те, що вже відбулося.
Це варто добре запам’ятати і родинам, і адвокатам, які ведуть подібні справи. Бюрократична дата не переважує реальної дати загибелі.
Як це працює на практиці
Якщо суд встановив факт смерті конкретним числом – грошове забезпечення нараховується до цієї дати. Жодні пізніші накази про виключення зі списків не створюють права на виплати за період після смерті.
Коли ж ситуація інша – людина зникла безвісти, факт смерті не встановлено, тіла немає – вмикаються механізми, передбачені законодавством про зниклих безвісти. І постанова Кабінету Міністрів України №168 від 28 лютого 2022 року тут теж може застосовуватися, але вже в іншому контексті й за іншими правилами.
Коротко кажучи, має значення не те, коли командир підписав папір, а те, коли насправді обірвалося життя. Це, мабуть, головний урок, який дає постанова Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 травня 2026 року.
