Коли людина отримує 15 років позбавлення волі за вбивство, кожен шанс оскаржити вирок важить надзвичайно багато. У справі № 686/4267/15-к сторона захисту подала касаційну скаргу до Верховного Суду, сподіваючись, що саме там виявлять ті фатальні помилки слідства, які б перекреслили обвинувальний вирок. Але не склалося.
Давайте розберемося, що саме сталося і чому аргументи захисту не переконали найвищу судову інстанцію.
Що трапилося: коротко про суть справи
31 жовтня 2014 року чоловік – назвемо його засудженим – перебував у квартирі свого знайомого в Хмельницькому. Між ними виник конфлікт. За версією слідства, засуджений схопив потерпілого за шию і душив, поки той не помер.
Далі – гірше. Після вбивства він зняв із загиблого срібний ланцюжок із підвіскою, годинник «Audі Chronograph Big Date», витягнув гроші з кишені, а з шафи – сумку з 50 000 грн. Усе це потягнуло приблизно на 56 тисяч гривень.
Щоб замести сліди, засуджений знищив відеореєстратор із автомобіля потерпілого – на ньому залишилися записи їхніх розмов того вечора. А потім, близько третьої ночі, повернувся до квартири з пляшкою бензину, облив труп, меблі, стіни – і підпалив. Квартира вигоріла повністю.
Крім того, під час обшуку в помешканні засудженого 11 листопада 2014 року поліція виявила 322 набої калібру 5,45 мм, 8 набоїв калібру 9 мм та перероблений пістолет «Rohm RG 88». Як з’ясувалося, чоловік привіз боєприпаси з зони АТО, де служив у складі військової частини.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Хмельницький міськрайонний суд 23 січня 2017 року ухвалив вирок: 15 років позбавлення волі за умисне вбивство за ч. 1 ст. 115 Кримінального кодексу України, 3 роки за крадіжку, 8 років за умисне знищення майна шляхом підпалу, 5 років за незаконне поводження зі зброєю. Шляхом поглинення менш суворих покарань більш суворим остаточно призначено 15 років.
Окрім того, суд частково задовольнив цивільний позов потерпілої: стягнув 50 000 грн матеріальної шкоди, понад 152 тисячі гривень на відновлення квартири, витрати на поховання та 500 000 грн моральної шкоди.
Апеляційний суд Хмельницької області залишив вирок без змін. Однак Верховний Суд у травні 2019 року скасував цю апеляційну ухвалу через процесуальні порушення – стороні захисту не відкрили документи, що стали підставою для негласних слідчих дій. Справу повернули на новий апеляційний розгляд.
Та й після повторного розгляду Тернопільський апеляційний суд 16 вересня 2019 року залишив вирок без змін. Виключили лише один доказ із мотивувальної частини – протокол прослуховування аудіозапису НСРД.
Касаційна скарга: на що скаржився захист
І ось тут захист вирішив іти до кінця. Захисники засудженого та він сам подали до Верховного Суду вимогу скасувати всі попередні рішення та закрити провадження через відсутність складу злочину.
Аргументів назбиралося чимало. Захист стверджував, що огляд місця події 11 листопада 2014 року провели без участі адвоката та без письмового доручення слідчого. Затримання відбулося з порушенням права на захист – засудженому не роз’яснили його процесуальних прав. Допит провели вночі, що за загальним правилом заборонено. Повідомлення про підозру вручили без захисника.
Крім того, сторона захисту наполягала: визнання провини стало результатом тиску з боку правоохоронців. Засуджений навіть звертався до прокуратури, і там відкрили окреме кримінальне провадження за фактом незаконних методів слідства. Проте після перевірки його закрили – складу злочину в діях поліцейських не знайшли.
Цікавий момент: захист також просив звільнити чоловіка від відповідальності за незаконне зберігання зброї. Мовляв, він добровільно видав набої та пістолет, а отже, згідно з ч. 3 ст. 263 Кримінального кодексу України, підлягає звільненню. Але суд першої інстанції встановив інше: засуджений повідомив про зброю лише тоді, коли зрозумів, що її однаково знайдуть під час обшуку. А це вже не добровільна видача.
Чому Верховний Суд відхилив касаційну скаргу
Тут важливий момент, про який часто забувають навіть досвідчені юристи. Верховний Суд як касаційна інстанція не переоцінює докази і не встановлює нових обставин справи. Його завдання – перевірити, чи правильно суди застосували норми матеріального та процесуального права. Про це прямо говорить ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України.
Тож коли захист у касаційній скарзі намагався довести, що докази сфабриковані, а свідки брешуть – це просто виходило за межі повноважень касаційного суду. Усі ці аргументи вже перевірив апеляційний суд. Саме він є останньою інстанцією для оцінки фактичних обставин.
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду проаналізувала матеріали і дійшла висновку: жодного істотного порушення права на захист не було.
Наприклад, щодо обшуку без адвоката. На момент огляду помешкання 11 листопада 2014 року чоловік не мав статусу підозрюваного. Кримінальне провадження за ст. 263 Кримінального кодексу України відкрили лише після того, як знайшли зброю. А обов’язкова участь захисника за ст. 52 КПК забезпечується з моменту набуття особою статусу підозрюваного – і до того моменту жодних клопотань про адвоката засуджений не заявляв.
Щодо затримання. Протокол склали о 22:30 у присутності захисника, який прибув о 22:20. Права підозрюваного роз’яснили – прямо в тексті протоколу навели положення ч. 3 ст. 42 КПК. Жодних зауважень від засудженого чи адвоката не надходило.
Слідчий експеримент 12 листопада 2014 року, де засуджений у деталях показав, як убив потерпілого, взагалі проводився з адвокатом. На відеозаписі чоловік сам каже, що хоче все показати добровільно, без жодного тиску.
Кілька слів про нічний допит. Цей протокол навіть не використовували як доказ у вироку. Отже, навіть якби з ним були проблеми, це ніяк не вплинуло на кінцеве рішення.
Верховний Суд також звернув увагу на те, що твердження про катування та тиск з боку поліції вже перевіряли в окремому кримінальному провадженні. Справа була закрита, а рішення про закриття підтверджене судом і набрало законної сили. Жодних нових доказів на підтвердження незаконних методів слідства сторона захисту не надала.
Окремо суд оцінив доводи про надмірну суворість покарання. Засуджений справді був учасником АТО, раніше не судимий, позитивно характеризувався. Та колегія суддів нагадала: йдеться про чотири умисні злочини. Серед них – особливо тяжке вбивство та підпал квартири для приховання слідів. Призначене покарання у 15 років перебуває в межах санкції ч. 1 ст. 115 КК (від 7 до 15 років) і з урахуванням усіх обставин не визнане явно несправедливим.
Кілька слів про моральну шкоду
Потерпіла отримала 500 000 гривень компенсації моральної шкоди. Захист оскаржував цю суму, але суд виходив із характеру та тривалості душевних страждань, завданих злочином, і принципів розумності й справедливості. Касаційна інстанція не знайшла підстав для перегляду цього рішення.
3 червня 2020 року Верховний Суд постановив: вирок Хмельницького міськрайонного суду від 23 січня 2017 року та ухвалу Тернопільського апеляційного суду від 16 вересня 2019 року залишити без змін, а касаційні скарги захисників і засудженого – без задоволення.
Для практикуючих юристів ця справа – наочне нагадування про межі касаційного перегляду. Недостатньо просто не погоджуватися з оцінкою доказів. Потрібно довести, що суди порушили конкретні норми закону – причому так, що це істотно вплинуло на результат. Інакше касаційна скарга перетворюється на спробу переконати Верховний Суд зробити те, що він за законом робити не може – переоцінити докази замість перевірки правильності правозастосування.
