Уявіть: ви передали автомобіль на продаж до автосалону, а через кілька місяців дізнаєтеся, що на ньому скоїли ДТП зі смертельним наслідком. Машина рік стоїть під арештом, її ринкова вартість падає майже вдвічі. Хто має за це заплатити? Саме це питання вирішував Верховний Суд, і його відповідь може вас здивувати.
Давайте розберемося в цій історії детальніше, бо вона – справжній юридичний детектив із несподіваним фіналом.
Що сталося: Bentley, автосалон і фатальна ДТП
У лютому 2013 року жінка (назвемо її власниця) передала свій Bentley Continental Flying Spur 2006 року випуску до автосалону «Оскар». Між нею та фізичною особою-підприємцем, яка володіла цим автосалоном, уклали договір доручення на продаж автомобіля. Умови були прості: автосалон демонструє машину потенційним покупцям, консультує, допомагає оформити угоду – і отримує за це винагороду.
Але далі почався справжній кошмар.
5 листопада 2013 року третя особа – якийсь ОСОБА_4 – сіла за кермо цього Bentley, виїхала з автосалону і скоїла наїзд на пішохода. Водій зник з місця пригоди, а потерпілий від отриманих травм помер. Поліція порушила кримінальну справу, а на автомобіль наклали арешт – він простояв на штрафмайданчику з листопада 2013-го по червень 2015 року.
Коли машину нарешті повернули власниці, її ринкова вартість впала більш ніж удвічі – з майже 98 тисяч доларів до приблизно 46 тисяч. Не кажучи вже про те, що сам факт участі авто в смертельній ДТП відлякував покупців. Втрати виявилися величезними.
Що вимагала власниця і що вирішили суди
Власниця подала позов до ФОПа-власниці автосалону. Вона просила стягнути понад 1,7 мільйона гривень матеріальної шкоди (різниця у вартості авто до і після аварії) та пів мільйона моральної шкоди. Логіка була такою: ви взяли мою машину для продажу, не забезпечили її збереження, допустили сторонню особу за кермо – отже, ви й відповідаєте.
Суворовський районний суд Одеси у серпні 2016 року позов задовольнив частково: присудив 1 190 812,54 грн матеріальної шкоди та 150 000 грн моральної. Здавалося б, справедливість перемогла.
Але Одеський апеляційний суд у листопаді 2023 року це рішення повністю скасував і в позові відмовив. Чому? Бо, на думку апеляції, немає прямого зв’язку між діями відповідачки та завданими збитками. Шкоду спричинив не автосалон, а ОСОБА_4 – стороння особа, до якої позивачка навіть не заявляла вимог.
Справу оскаржили до Верховного Суду. І ось тут починається найцікавіше.
Договір доручення чи договір комісії: у чому різниця
Ключове питання, яке постало перед Верховним Судом, – це правильна юридична кваліфікація договору. Адвокат власниці наполягав: насправді між сторонами був не договір доручення, а договір комісії. А це змінює все.
Давайте поясню простими словами.
За договором комісії одна сторона (комісіонер) зобов’язується за плату вчинити правочин від свого імені, але за рахунок іншої сторони (комітента). Це регулює стаття 1011 Цивільного кодексу України. І от що важливо: за статтею 1021 Цивільного кодексу України комісіонер відповідає перед комітентом за втрату, недостачу чи пошкодження майна. Тобто якби суд визнав договір комісії – автосалон відповідав би за Bentley рублем без жодних додаткових умов.
Але Верховний Суд глянув на текст договору й сказав: ні, це не комісія. У документі не було умов про вчинення правочинів від імені автосалону. ФОП лише зобов’язувався демонструвати авто, консультувати покупців і допомагати з оформленням продажу. Це – класичний договір про надання послуг, який регулюється статтею 901 Цивільного кодексу України.
А за таким договором, згідно зі статтею 906 ЦК України, виконавець відшкодовує збитки лише за наявності своєї вини. Іншими словами, треба довести, що саме дії – або бездіяльність – автосалону призвели до шкоди. А тут шкоду завдала стороння особа.
До речі, цікавий момент: сама позивачка у своєму позові посилалася саме на статтю 906 – тобто фактично погоджувалася, що це договір про надання послуг. І лише на стадії касації її представник спробував перекваліфікувати договір на комісію. Але було вже пізно. Суд виходить із тієї правової позиції, яку сторона заявила спочатку.
Чому Верховний Суд став на бік автосалону
Верховний Суд у постанові від 17 червня 2026 року чітко розставив крапки над «і». Ось основні аргументи.
По-перше, для стягнення збитків потрібна наявність усіх чотирьох елементів: протиправної поведінки, самих збитків, причинного зв’язку між ними та вини. Відсутність хоча б одного – і відповідальність за пошкодження автомобіля не настає. У цій справі не було причинного зв’язку між діями автосалону та ДТП.
По-друге, договір не покладав на відповідачку обов’язку зберігати майно. Так, це дивно звучить – але в документі такого пункту справді не було. Тому неможливо сказати, що автосалон порушив договірне зобов’язання щодо схоронності автомобіля.
По-третє – і це вже суто процесуальний момент – Верховний Суд не переоцінює докази. Він лише перевіряє правильність застосування закону. А оскільки апеляційний суд застосував норми правильно, підстав для скасування не було.
У підсумку касаційну скаргу залишили без задоволення, а постанову апеляційного суду – без змін. Власниця Bentley не отримала ні копійки компенсації від автосалону. Відповідальність за пошкодження автомобіля лягла… ні на кого – принаймні в межах цього позову.
Що це означає для вас
Ця справа – чудова ілюстрація того, як важливо читати договір перед підписанням. Якби у документі був чіткий обов’язок автосалону забезпечити збереження машини – результат міг бути зовсім іншим. Або якби договір одразу уклали як комісію – відповідальність наставала б автоматично.
Кілька практичних порад, які випливають із цієї історії:
- Передаючи автомобіль на продаж, обов’язково включайте в договір пункт про відповідальність за збереження майна
- За можливості обирайте договір комісії, а не доручення – він дає більше гарантій власнику
- Фіксуйте стан автомобіля актом приймання-передачі з детальним описом і фото
- Якщо шкоду завдала третя особа – подавайте позов саме до неї, не обмежуйтесь лише вимогами до автосалону
І головне: не покладайтеся на усні обіцянки. Як показує справа № 523/6389/16-ц, суд дивиться виключно в текст договору – і те, чого там немає, не з’явиться навіть за найкращих обставин. Коли йдеться про автомобіль, переданий на продаж, кожен пропущений у договорі рядок може коштувати десятки тисяч доларів.
