Антиконкурентні узгоджені дії під час тендеру – це серйозне порушення. Але чи означає воно автоматично, що укладений договір треба визнавати недійсним, а всі отримані гроші – забирати в дохід держави? Верховний Суд нещодавно дав чітку відповідь: ні, не означає. І ця відповідь уже змінює правила гри для бізнесу, прокурорів і замовників публічних закупівель.
Давайте розберемо реальну історію, яка потрапила до Касаційного господарського суду і стала показовою для всієї країни.
Що сталося: овочі, тендер і два учасники
У січні 2019 року Тиврівський обласний будинок-інтернат для осіб з інвалідністю та осіб похилого віку оголосив відкриті торги на закупівлю овочів, фруктів та горіхів. Очікувана вартість – 252 тисячі гривень. На тендер заявилися двоє: ФОП Дощина С.Л. із пропозицією 251 080 грн та ФОП Бондар Т.О. із пропозицією 251 920 грн.
Переможцем визнали Дощину – її ціна була нижчою. 9 лютого 2019 року сторони уклали договір №43, і постачальниця сумлінно виконала всі зобов’язання: продукти поставила вчасно, якісно, відповідно до специфікації. Будинок-інтернат оплатив товар. Здавалося б, звичайна успішна закупівля.
Але майже через три роки – у жовтні 2021-го – Адміністративна колегія Південно-західного міжобласного територіального відділення Антимонопольного комітету України винесла рішення №72/52-р/к. У ньому дії обох учасників тендеру визнали антиконкурентними узгодженими діями, що спотворили результати торгів. Підставою стали, зокрема, спільна IP-адреса, синхронність у завантаженні документів, однаковий формат файлів і навіть телефонні розмови між учасниками в період торгів.
ФОП Дощина порушення визнала і сплатила штраф – 18 831 грн. І на цьому, здавалося, історія мала б закінчитися. Але не закінчилась.
Прокурор вимагає більшого: конфіскація замість штрафу
У 2023 році заступник керівника Вінницької окружної прокуратури звернувся до Господарського суду з позовом. Він просив визнати договір недійсним на підставі частини третьої статті 228 Цивільного кодексу України – як такий, що завідомо суперечить інтересам держави та суспільства. І застосувати особливий наслідок: стягнути з постачальниці 251 080 грн на користь будинку-інтернату, а ці ж кошти з будинку-інтернату – в дохід держави.
Інакше кажучи, прокурор вимагав не просто визнати договір недійсним, а фактично конфіскувати все отримане за ним. Логіка була такою: раз учасники узгодили поведінку на торгах – значить, договір укладений з умислом, що суперечить державним інтересам. А отже, маємо підставу для застосування санкції за частиною третьою статті 228 ЦК.
Суди першої та апеляційної інстанцій цю логіку підтримали. Позов задовольнили повністю. І ось тут починається найцікавіше.
Що сказав Верховний Суд: позиція об’єднаної палати
У червні 2026 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду розглянув касаційну скаргу ФОП Дощини і ухвалив рішення, яке розвернуло справу на 180 градусів. Суд не просто скасував рішення попередніх інстанцій – він спирався на свіжий і вкрай важливий правовий висновок об’єднаної палати Касаційного господарського суду від 19 грудня 2025 року у справі №922/3456/23.
Суть цього висновку зводиться ось до чого.
Частина третя статті 228 ЦК містить конфіскаційну санкцію, яка взагалі не властива цивільному законодавству. Це каральний захід, що за своєю природою має застосовуватися лише у виняткових випадках. Об’єднана палата прямо вказала: ця норма не може бути застосована, коли йдеться про порушення суб’єктом господарювання законодавства про захист економічної конкуренції.
Чому? Бо антиконкурентні узгоджені дії – це, звісно, порушення. Але вони спрямовані на спотворення конкуренції між учасниками торгів, а не обов’язково на заподіяння шкоди державі. Така поведінка сама по собі не перетворює правочин на такий, що суперечить інтересам держави і суспільства.
Крім того, Суд наголосив на необхідності дотримання принципу пропорційності. Це принцип, вироблений Європейським судом з прав людини: втручання держави у право власності має бути співмірним – тобто між метою покарання і засобами його досягнення повинен існувати справедливий баланс. Коли ж особу вже оштрафував Антимонопольний комітет, а потім ще й конфіскують усю суму договору – пропорційність явно порушується.
Де межа між штрафом АМКУ і конфіскацією за ЦК
Тут важливий момент, який Верховний Суд підкреслив окремо. Для застосування частини третьої статті 228 ЦК прокурор мав би довести, що сам правочин – тобто придбання продуктів харчування для будинку-інтернату – за своєю суттю є протиправним і спрямованим на підрив державних інтересів.
Але в цій справі ніхто не доводив, що держава зазнала майнової шкоди. Ніхто не стверджував, що товар був неякісний або що за нього переплатили. Не було навіть натяку на те, що договір не виконувався або виконувався з порушеннями. Навпаки – усе поставили вчасно, підопічні отримали харчування за графіком.
Коли немає причинно-наслідкового зв’язку між антиконкурентними узгодженими діями та реальним погіршенням майнового становища держави – немає і підстав для конфіскаційної санкції.
До речі, Суд звернув увагу і на позицію ЄСПЛ у справі «Kurban v. Turkey». Там теж ішлося про державну закупівлю, тендерні порушення і конфіскацію. Європейський суд визнав: навіть якщо мета втручання легітимна (захист публічних фінансів, чесна конкуренція), захід має бути пропорційним. Держава не може перекладати на підприємця весь фінансовий тягар, особливо коли договір уже виконано.
Що це означає для практики
Правова позиція, сформульована об’єднаною палатою і підтримана Верховним Судом у цій справі, має системне значення. Вона фактично закриває прокурорам можливість використовувати частину третю статті 228 ЦК як універсальний інструмент для оскарження договорів, укладених із процедурними порушеннями під час тендерів.
Антиконкурентні узгоджені дії – це окремий склад порушення, за який Закон України «Про захист економічної конкуренції» передбачає власну відповідальність: штрафи, які накладає Антимонопольний комітет. І ця відповідальність уже була реалізована щодо ФОП Дощини.
Коли ж прокуратура намагається «додати» до штрафу ще й конфіскацію через визнання договору недійсним – це подвійне покарання за одне й те саме діяння. Верховний Суд чітко сказав: так не можна.
Окремо варто згадати, що Суд відмовив прокурору в передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Клопотання обґрунтовувалося незгодою з висновками об’єднаної палати, однак Суд зазначив: минуло трохи більше двох місяців із моменту формування цих висновків, суспільні відносини не змінилися, а вагомих підстав для відступу прокурор не навів.
Кілька практичних порад
Якщо ви – підприємець, який зіткнувся з позовом про визнання договору недійсним на підставі антиконкурентних узгоджених дій, варто знати: сам по собі факт порушення конкуренції ще не робить договір таким, що суперечить інтересам держави. Для частини третьої статті 228 ЦК потрібен значно серйозніший рівень суспільної небезпеки – наприклад, наявність обвинувального вироку за кримінальний злочин або завдання значних збитків із відповідним безпідставним збагаченням.
Якщо ж ви – замовник публічної закупівлі, ця справа нагадує: адміністративна відповідальність учасників за змову на торгах і цивільно-правова доля самого договору – це різні речі. Договір, повністю виконаний належним чином, має значно більше шансів устояти в суді, ніж може здатися на перший погляд.
Ну і наостанок – про гроші. Оскільки касаційну скаргу задовольнили, з Вінницької обласної прокуратури на користь ФОП Дощини стягнули майже 20 тисяч гривень судового збору. Маленька, але приємна компенсація за кілька років судових баталій.
