Чи можна вважати антиконкурентні узгоджені дії доведеними, якщо немає прямого письмового договору між учасниками аукціону? Саме це питання стало центральним у справі, яку розглядав Верховний Суд 16 червня 2026 року. І відповідь суду виявилася досить показовою для всіх, хто бере участь у публічних закупівлях і торгах.
Уявіть ситуацію: два учасники приходять на аукціон з продажу спеціального дозволу на користування надрами. Один із них робить шалену ставку – 6 мільйонів гривень при стартовій ціні трохи більше мільйона. Виграє. А потім… просто відмовляється підписувати протокол. Гарантійний внесок у розмірі мільйона гривень згорає. І переможцем стає другий учасник, чия пропозиція була майже вдвічі меншою.
Саме так розвивалися події в аукціоні, організованому Державною службою геології та надр України. Південно-східне міжобласне територіальне відділення Антимонопольного комітету України побачило в цьому не випадковість, а добре сплановану схему.
Що саме встановив Антимонопольний комітет
Рішенням від 5 червня 2025 року Відділення АМК визнало, що ТОВ «Грінтопс Енерджі Україна» та інший учасник аукціону вчинили антиконкурентні узгоджені дії. Йдеться про порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції». На компанію наклали штраф у розмірі 68 000 гривень.
Товариство з цим не погодилося і пішло до суду. Проте і Господарський суд Дніпропетровської області, і Центральний апеляційний господарський суд стали на бік АМК. Чому? Бо доказова база виявилася справді переконливою.
Давайте розберемо, які саме факти переконали суддів.
Ланцюжок доказів: від телефонних дзвінків до властивостей PDF-файлів
По-перше, учасники виявилися пов’язаними через низку компаній. Засновник Товариства до 10 жовтня 2023 року одночасно був керівником ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛІЗИНГ», а кінцевий бенефіціарний власник іншого учасника аукціону – кінцевим бенефіціарним власником того ж «УКР-ТРАНС-ЛІЗИНГ». Тобто, кажучи простою мовою, через одну компанію два учасники торгів були пов’язані між собою.
По-друге, телефонні номери. Товариство використовувало номери, споживачами яких були компанії, пов’язані з іншим учасником – ТОВ «ЕС БІ БІ АЙ ГРУП» і ТОВ «ЕЙЧДІ-ГРУП». А між номерами керівників обох учасників у період підготовки й проведення аукціону відбулося шість з’єднань загальною тривалістю 848 секунд.
Крім того, обидва учасники зареєструвалися на одному електронному майданчику в один день з різницею у дві години, причому з однієї IP-адреси. Ця IP-адреса належала компанії, пов’язаній з іншим учасником аукціону. І це ще не все – свої пропозиції вони теж створювали зі спільної IP-адреси.
Гроші, яких не було
Мабуть, найпромовистіший доказ – це фінансові потоки. На момент участі в аукціоні Товариство не мало власних коштів. Чистий дохід компанії за 2023 рік – нуль гривень. За 2024 рік – теж нуль. На рахунку перед сплатою гарантійного внеску – 477 гривень.
Звідки ж взялися гроші? Усі платежі, пов’язані з аукціоном, Товариство здійснювало за рахунок безвідсоткової поворотної фінансової допомоги. І ось що цікаво: кошти надходили від компаній, пов’язаних з іншим учасником аукціону.
Судіть самі. Гарантійний внесок у мільйон гривень сплачено 20 вересня 2023 року за рахунок коштів від ТДВ «Запорізький хлібозавод №5». Винагорода оператору майданчика – від ТОВ «УКР-ТРАНС-ЛІЗИНГ». Пакет аукціонної документації – знову від «УКР-ТРАНС-ЛІЗИНГ». І далі за тим самим сценарієм: плата за спецдозвіл, геологічна інформація, консультаційні послуги, пошуково-оцінювальні роботи – все фінансувалося структурами, пов’язаними з іншим учасником.
Чому це не випадковість
Окремої уваги заслуговує момент з гарантійними внесками. Обидва учасники сплатили їх в один день – 20 вересня 2023 року, з різницею в дві з половиною години. І обидва – за рахунок коштів від пов’язаних компаній на підставі договорів безвідсоткової позики, укладених того ж дня.
А тепер уявіть: один з учасників виграє аукціон із пропозицією 6 мільйонів, а потім відмовляється від підписання протоколу. Втрачає гарантійний внесок у мільйон. Переможцем стає Товариство з пропозицією 3,32 мільйона. Тобто компанія отримала спецдозвіл на 2,68 мільйона дешевше, ніж могла б.
І на довершення – технічні деталі, які важко пояснити випадковим збігом. Файли тендерних пропозицій обох учасників мали однакові властивості: та сама програма сканування (Canon SC1001), той самий виробник PDF, та сама версія формату. Конвертація документів у PDF відбулася в один день, послідовно, з різницею в лічені хвилини.
Що сказав Верховний Суд
Товариство подало касаційну скаргу, посилаючись на те, що суди попередніх інстанцій неправильно застосували норми статей 6 та 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції». Мовляв, не врахували висновки Верховного Суду в подібних справах.
Але Верховний Суд відхилив ці доводи. Ключовий момент, на якому наголосила колегія суддів: для кваліфікації антиконкурентних узгоджених дій не потрібно доводити фактичне настання негативних наслідків. Достатньо самого факту спотворення результатів аукціону через узгодження поведінки.
Суд підкреслив: сама суть аукціону виключає координацію між учасниками. Змагальність тримається на таємниці інформації. Коли ж учасники обмінюються даними, готують документи разом, фінансують одне одного – конкуренція зникає. Її місце займає узгоджена поведінка, а замовник втрачає шанс отримати найкращий результат.
Кількість і характер збігів у цій справі, за висновком Верховного Суду, повністю виключають можливість випадковості. Одинадцять різних обставин – від пов’язаності через спільні компанії до ідентичних властивостей електронних файлів – склалися в єдину картину. Картину, де замість чесного змагання мала місце координація.
Касаційну скаргу залишили без задоволення, а рішення попередніх інстанцій – без змін.
Чому ця справа важлива для бізнесу
Правова позиція, яку сформулював Верховний Суд, ще раз підтвердила: відсутність письмової угоди між учасниками не рятує від відповідальності. Антимонопольний комітет може довести антиконкурентні узгоджені дії через сукупність непрямих доказів. І коли таких доказів набирається достатньо, суди стають на бік АМК.
До речі, варто звернути увагу ще на один аспект. Інший учасник аукціону пояснив свою відмову від підписання протоколу фінансовими труднощами. Мовляв, через брак обігових коштів не зміг виконати зобов’язання. Але ж саме цей учасник напередодні отримав мільйон гривень від пов’язаної компанії для сплати гарантійного внеску. Логіка таких дій викликає щонайменше подив.
Кожна справа про спотворення результатів торгів має індивідуальний характер. Але спільним для всіх залишається принцип: сукупна оцінка доказів має бути настільки переконливою, щоб повністю виключати ймовірність випадкового збігу. У цій справі, як бачимо, такий стандарт було дотримано. І бізнесу варто про це пам’ятати, плануючи свою участь у публічних закупівлях.
