Конституції України — 30 років. Але другий президент Леонід Кучма, один із тих, хто стояв біля витоків Основного Закону, дивиться не в минуле. Його погляд — туди, де війна закінчиться і країна прокинеться в новій реальності. В якій стара модель влади може просто не витримати. Кучма не лише привітав з Днем Конституції України, але й дав розгорнуте інтерв’ю Укрінформу до ювілею — і, чесно кажучи, вийшов не парадний спіч, а досить жорстка розмова про те, що буде після.
Зараз — навіть не думати
Перша й головна теза Кучми: під час війни Конституцію не чіпають. Не тому, що не хочеться. Тому, що не можна.
«Це просто неможливо. Навіть сама постановка такого питання антиконституційна, якщо вже бути прискіпливим з правової точки зору», — каже він. Підстава пряма: Конституція забороняє свій перегляд в умовах воєнного або надзвичайного стану. А воєнний стан в Україні діє з 5:30 ранку 24 лютого 2022 року.
Кучма попереджає: будь-які конституційні експерименти зараз — це не просто юридичний нонсенс. Це ризик громадянського протистояння. Це удар по підтримці союзників у Європі. І — «подарунок для Путіна».
Навіщо в 1996-му знадобилися особливі повноваження
І ось тут співрозмовник переходить від заборон до особистого досвіду. А досвід у Кучми рідкісний: він двічі змінював модель влади в країні.
У 1996 році він підтримав президентсько-парламентську модель. Причина була гранично конкретною: «Україна знаходилася на дні економічної кризи, а парламент брати участь у її розв’язанні не міг і не хотів».
Це не було питанням амбіцій, наполягає Кучма. Це було питання виживання: розширені президентські повноваження були інструментом, без якого країна могла просто не вибратися.
А потім — вибралася. І на рубежі тисячоліть, коли ситуація стабілізувалася, ті самі повноваження стали не потрібні.
«Навіщо кризові повноваження, якщо немає кризи?» — формулює Кучма. І тоді ж почалася політична реформа в бік парламентсько-президентської моделі.
Янукович як аргумент
Кучма не випадково обмовляється про ризики авторитаризму. Він нагадує: коли до влади прийшов Віктор Янукович, то майже одразу «протиснув повернення собі розширених президентських повноважень». Результат, за словами Кучми, відомий усім.
Цей епізод для нього — доказ: концентрація влади в одних руках небезпечна, навіть якщо спочатку вона продиктована кризою. Питання в тому, хто цією владою розпоряджається і чи вміє вчасно її віддати.
Що буде після війни
А далі — найцікавіше. Після війни, каже Кучма, питання про конституційні зміни «може поставити сама історія». І пояснює чому.
Головний аргумент: Росія нікуди не дінеться.
«Не може бути інакше, оскільки нікуди не дінеться Росія», — каже він. Виклики, які стоятимуть перед українською владою після війни, він називає гострими. Реакція на них має бути «рішучою, швидкою, а то й миттєвою».
І ось ключовий момент: Кучма прямо заявляє, що такий спосіб роботи «не притаманний парламентам». А далі — фраза, яка багато що пояснює: «Криза в нас буде часто».
Це не песимізм, пояснює він. Це твереза оцінка. І якщо криза перманентна, то й інструменти влади мають відповідати — так само, як у 1996-му.
Хто і як вирішуватиме
При цьому Кучма жорстко обмежує коло тих, хто може ухвалювати рішення про зміни: або конституційна більшість Верховної Ради, або всенародне голосування. Жодних інших варіантів немає.
І головне, на чому він наполягає: стабільність правил. Конституція — «кодекс правил функціонування держави», і дотримання її принципів «має кардинальне значення для майбутнього держави завжди».
Жодних експериментів під час війни. А після неї — дискусія, продиктована не чиїмись амбіціями, а самою реальністю. В якій Росія залишається сусідом, а криза — тлом.
«Це стало б подарунком для Путіна», — резюмує Кучма розмову про спроби перекроїти Основний Закон просто зараз.
