Мирні переговори в Україні обговорюють не лише дипломати. Інколи найгучніші тези звучать у залі судового засідання, і тоді звичайний коментар підсудного перетворюється на окремий юридичний сюжет. Давайте розберемося, що тут до чого.
Під час чергового засідання бізнесмен Ігор Коломойський висловив власну думку про мирні переговори. Він відповідав на запитання журналіста, подекуди – запитанням на запитання, як це часто буває у розмовах із бенефіціарами. Головна теза: припинення вогню може обернутися катастрофою для України. Ще одна: чіткого розуміння власних цілей щодо завершення війни в країни досі немає. Раніше він так само публічно коментував інші резонансні розслідування, зокрема справу, яку медіа називають «Форест Гамп».
Репліка біля зали і показання – це не те саме
У кримінальному процесі показання мають форму. Людина дає їх слідчому, прокурору або суду, їх фіксують у протоколі, вона ставить підпис і отримує роз’яснення про відповідальність. Коментар журналісту в коридорі нічого з цього не має: ні протоколу, ні підпису, ні попередження. Юридично це публічна заява, а не доказ.
Різниця не формальність. Показання сторона може аналізувати, оспорювати, порівнювати з іншими доказами. Вільний коментар у цю систему не входить. І все ж безслідним він не буває – про це трохи далі.
Що взагалі доводять у кримінальній справі
Кримінальний процесуальний кодекс України у статті 91 перелічує обставини, які підлягають доказуванню. Це подія кримінального правопорушення, винуватість особи, розмір завданої шкоди, обставини, що обтяжують чи пом’якшують покарання.
Зовнішня політика, оцінки перемир’я, розуміння національних цілей – усього цього в переліку немає. Суд не встановлює, чи стане припинення вогню катастрофою. Суд вирішує, чи доведено обвинувачення за конкретними статтями. Тому думка про мирні переговори не може ані посилити, ані послабити правові наслідки справи.
Право мовчати ніхто не скасовував
Стаття 63 Конституції України гарантує: нікого не можна примусити давати показання проти себе самого чи близьких родичів. Поруч стоїть стаття 62 – презумпція невинуватості. Ніхто не зобов’язаний доводити свою невинуватість, і ніхто не зобов’язаний публічно пояснювати власні погляди.
Якщо людина сама вирішила поговорити з пресою, це її право. Однак ніхто інший не зобов’язаний сприймати почуте як істину в останній інстанції або як офіційну позицію держави.
Відкрита зала, камери і цитати
Гласність судового провадження закріплена у статті 27 КПК України. Журналісти можуть бути в залі, а фото- та відеозйомку ведуть із дозволу головуючого. Тому сказане під час засідання майже завжди потрапляє у стрічку новин.
Далі починається ланцюжок, який помічають не всі. Цитату можуть долучити до матеріалів справи, згадати в клопотанні, використати в іншому провадженні. Або просто переказати в ефірі, змінивши зміст. Ризик тут медійний, а не процесуальний, але від цього він не менш відчутний.
Чи впливають такі слова на запобіжний захід
Стаття 177 КПК України визначає, для чого взагалі застосовують запобіжні заходи. Серед підстав – ризики переховування, знищення доказів, тиску на свідків, вчинення нового правопорушення. Політичні погляди людини до цього переліку не входять.
Стаття 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод захищає свободу вираження поглядів, а стаття 6 тієї ж Конвенції – право на справедливий суд. Суд оцінює докази й поведінку, а не лояльність до тієї чи іншої думки про війну. Інакше будь-яка дискусія про перемир’я автоматично перетворювалася б на обтяжуючу обставину. Це неприпустимо.
Особиста думка і правова позиція
Тут важливий момент, який часто змішують. Особиста думка людини не має процесуальних наслідків. Правова позиція сторони захисту має: клопотання, відводи, оскарження ухвал, допит свідків. Усе це фіксують, і воно працює на результат.
Плутати ці два поверхи – типова помилка читача, який бачить у кожній фразі підсудного юридичну заяву. Сказати кілька слів про перемир’я – це одне. Заявити клопотання – зовсім інше.
Перемир’я, припинення вогню і мирна угода – різні речі
У міжнародному праві ці поняття не синоніми. Припинення вогню – зупинка бойових дій, часто тимчасова й локальна. Перемир’я – ширша домовленість зі строком і умовами. Мирна угода завершує стан війни. Плутанина у словах змінює зміст новин, а інколи – і юридичні наслідки домовленостей.
Тому коли хтось каже, що перемир’я буде катастрофою, варто уточнити, про який саме формат ідеться. І хто має повноваження його підписувати. Мандат на переговори дають державні органи, а не окремі громадяни, хай би якими відомими вони були.
На що дивитися, коли читаєте такі новини
- Хто говорить і в якій ролі: підсудний, адвокат, політик, експерт.
- У якій формі: цитата із зали, коментар у коридорі чи зафіксоване клопотання.
- Чи є в матеріалі назва суду та номер справи – без них перевірити нічого не вдасться.
- Чи не перетворили особисту думку на офіційну позицію держави.
Далі все залежить від процедури. Якщо хтось долучить заяву до матеріалів і заявить клопотання, сюжет вийде за межі зали засідання. Якщо ні, вона залишиться цитатою у стрічці. Різницю створює не гучність слів, а те, чи стануть вони папером у справі. Саме за цим варто стежити в наступних новинах про мирні переговори і заяви Коломойського.
