Розмови про реформу ТЦК тривають давно, але конкретних законопроектів у парламенті досі не бачили. Що насправді обговорюється і чому проста зміна вивіски нічого не вирішить – розбираємо по суті.
Реформа чи просто нова назва
В українському парламенті останнім часом активно говорять про можливу реорганізацію територіальних центрів комплектування – структур, які займаються військовим обліком і мобілізацією. Одна з ідей: розділити функції ТЦК на дві частини. Перша займалася б безпосередньо обліком і призовом, друга – соціальним супроводом ветеранів та родин військових.
Але тут є принциповий момент. Народна депутатка, членкиня парламентського комітету з питань національної безпеки, оборони та розвідки Ірина Фріз каже прямо: від Міністерства оборони до комітету не надходило жодних конкретних законодавчих пропозицій. Жодних. Тобто поки що все це – розмови, а не документи.
Чому перейменування нічого не дасть
Фріз чітко розмежовує косметику і реформу. За її словами, якщо ТЦК просто перейменують в «Офіси комплектування» чи «Офіси резерву», але збережуть ті самі практики і силову логіку – це не реформа, а профанація.
Натомість вона ставить конкретні запитання, на які влада зобов’язана дати відповідь:
- хто саме має право вручати повістки і на якій правовій підставі;
- як фіксується процедура оповіщення;
- як захищаються права людини під час мобілізації;
- хто несе відповідальність за перевищення повноважень.
Остання теза звучить особливо гостро. «Не може бути так, що військо потребує людей, а система своїми методами відштовхує суспільство від армії», – каже депутатка. Це не риторика. Це опис реальної проблеми, яку бачать навіть у парламенті.
Терміни служби: відкрите питання
Чи не найболючіша тема – терміни військової служби. Їх досі немає. Людина може бути мобілізована без розуміння, коли саме вона повернеться додому. Генштаб, за словами Фріз, послідовно виступає проти будь-яких чітких термінів. Логіка зрозуміла з військової точки зору, але наслідки – руйнівні.
Президент Зеленський вже заявляв про новий підхід до строків служби. Фріз сподівається, що за словами підуть дії. І тут вона формулює головний аргумент: питання термінів – це не популізм і не бухгалтерія. Це питання боєздатності. Армія, де люди не розуміють, коли закінчиться їхня служба, втрачає стійкість – і це видно не лише цивільним, а й самим військовим.
Цифри, які потребують закону
Кажуть, для контрактників все ж можуть з’явитися конкретні строки – 10 місяців, 14, два роки. Але Фріз застерігає від поспіху без підготовки. Кожна така цифра має бути підкріплена трьома речами: законом, бюджетом і реальною системою ротації особового складу. Назвати терміни – легко. Забезпечити їх виконання – зовсім інша робота.
