Необґрунтовані активи на майже 2 млн грн, якими користувалася родина колишнього начальника одного з районних ТЦК та СП Одеської області, перейдуть державі. 5 листопада 2026 року Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду залишила без змін рішення першої інстанції від 3 квітня 2026 року. Матеріали збирало Державне бюро розслідувань, а позов до суду подав прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
Якщо зовсім коротко: чоловік керував районним центром комплектування, а дорогими кросоверами їздить його сім’я. Суд вирішив, що законних грошей на такі покупки не було ні в нього, ні в родичів. Отже, машини відходять державі. Логіка проста, але за нею стоїть ціла правова конструкція.
Два автомобілі, майже два мільйони
Йдеться про дві машини марки Toyota:
- Toyota C-HR Hybrid 2022 року випуску вартістю понад 1,38 млн грн;
- Toyota C-HR 2021 року випуску вартістю майже 565 тис. грн.
Разом виходить трохи менше 2 млн грн. Формально покупцями виступали близькі родичі колишнього посадовця. Та суд дивився не на записи в документах, а на те, хто насправді розпоряджався цим майном.
Родич оформлює, посадовець вирішує
У матеріалах ДБР зафіксовано ключову обставину: екскерівник ТЦК мав можливість прямо чи опосередковано розпоряджатися обома автомобілями. Простими словами, рішення щодо машин ухвалював він, хоча у свідоцтві про реєстрацію стояло інше прізвище.
Така схема в подібних справах зустрічається постійно. І суди вже давно навчилися її розпізнавати. Запис про власника – лише формальність, а дивитися треба на реальний контроль.
Другий елемент – походження грошей. Ані сам колишній начальник ТЦК, ані його близькі родичі не мали достатніх законних доходів для таких покупок. Саме поєднання цих двох обставин і перетворює майно на необґрунтовані активи.
Хто такі близькі особи за законом
Тут важливий момент. Закон оперує не побутовим, а юридичним поняттям близьких осіб. До них відносять членів сім’ї та близьких родичів: подружжя, батьків, дітей, братів і сестер, а також людей, які спільно проживають і ведуть спільне господарство.
Тому питання, на кого саме оформлено авто, вирішального значення не має. Важливо, хто отримує від нього вигоду і хто ним користується.
Як працює механізм стягнення
Процедура прописана у статтях 290-293 Цивільного процесуального кодексу України. Вона має окрему назву – визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави.
Логіка доволі проста. Якщо посадовець або його близькі особи набули майно, а законного джерела коштів не показують, держава забирає таке майно через суд. Вироку в кримінальній справі чекати не потрібно. Цивільний позов іде своїм шляхом.
Позов стосується не будь-кого, а осіб, уповноважених на виконання функцій держави, та їхніх близьких. І лише тоді, коли законні доходи не покривають вартість майна.
Ключовий нюанс – розподіл тягаря доведення. Саме відповідач має пояснити, звідки взялися гроші. Прокурор не зобов’язаний доводити, що дохід був тіньовим. Не переконав суд – майно переходить державі.
Що перевіряють у таких справах? Декларації, банківські виписки, дані реєстрів нерухомості та транспортних засобів, кредитні історії, відомості про доходи родини за кілька років. Кожна копійка має знайти своє законне джерело.
Не вирок, а цивільний позов
Тут варто розрізняти дві речі. Незаконне збагачення – це склад кримінального правопорушення, і для нього потрібен вирок. Стягнення необґрунтованих активів – інструмент цивільного процесу. Він працює навіть тоді, коли кримінальне провадження ще триває або взагалі не дійшло до суду.
Стягнення майна не звільняє людину від іншої відповідальності. Якщо слідство знайде склад злочину, справу розглядатимуть окремо. Просто держава не чекає роками, поки майно, набуте без законних підстав, залишається в родині.
Хто саме вів справу
Позов подав прокурор Спеціалізованої антикорупційної прокуратури. Основою стали матеріали Державного бюро розслідувань. Крім того, прокурор зібрав додаткові докази, і саме вони, за повідомленням ДБР, допомогли переконати суд.
Перша інстанція ухвалила рішення 3 квітня 2026 року. Сторона відповідача пішла в апеляцію. Розгляд тривав близько семи місяців, і 5 листопада 2026 року Апеляційна палата ВАКС поставила крапку. З боку держави в таких провадженнях зазвичай виступають саме ДБР і САП.
Чому апеляція не допомогла
Апеляційна палата Вищого антикорупційного суду перевіряє справу по суті. Вона може скасувати рішення, змінити його або залишити як є. Тут обрали третій варіант: скаргу відхилили, а рішення першої інстанції залишили чинним.
Сторона захисту могла наполягати на тому, що машини купували родичі на власні кошти. Але суду потрібні документи, а не слова. Довідки про доходи, договори, виписки з рахунків – саме це має силу.
Що означає таке рішення на практиці? Стягнення двох автомобілів набрало законної сили. Далі – виконавче провадження. Машини, найімовірніше, продадуть, а кошти зараховують до державного бюджету.
Швидким такий процес не назвеш. Від збору матеріалів ДБР до рішення апеляції минуло чимало часу. І це нормально: суд має перевірити кожен документ, кожну виписку і кожне пояснення сторони.
Що з цього випливає для посадовців
Історія з двома Toyota C-HR – типовий приклад роботи інструменту. Родина може оформлювати майно на себе, але якщо за покупкою стоїть держслужбовець без відповідних доходів, суд це побачить.
Суми тут, до речі, не космічні – близько 2 млн грн. Та принцип той самий, що й у справах на десятки мільйонів. Питання не в розмірі, а в джерелі коштів.
Цікаво й інше: стягують саме майно, а не гроші. Якби відповідачі довели законне походження коштів, автомобілі залишилися б у них. Але підтвердити джерело не вдалося, і машини стали об’єктом стягнення.
Після набрання рішенням законної сили виконавець передає майно на реалізацію. Кошти від продажу надходять до державного бюджету. Такий підхід застосовують до будь-яких активів, не лише до автомобілів.
І ще одна деталь. Машини вже не повернути просто так. Рішення апеляційної палати – не попередження і не привід для перемовин. Це остаточне вирішення спору, яке підлягає виконанню.
У матеріалах ДБР не названо ні прізвища екскерівника ТЦК, ні номера справи. Для повідомлень про такі провадження це звична практика. Але перевірити деталі в реєстрі судових рішень поки що не вийде.
Що ж до самих автомобілів – на папері вони вже фактично змінили власника. Поки триває виконавче провадження, держава має всі підстави розраховувати, що ці кошти поповнять бюджет, а не чийсь гараж.
