Неплатоспроможність фізичної особи – це не магічний інструмент, який дозволяє одним рухом списати всі борги й почати життя з чистого аркуша. Це серйозна судова процедура, що вимагає від боржника абсолютної чесності. І коли суди забувають про цю просту істину – Верховний Суд нагадує. Саме це сталося у справі № 910/4162/25, де касаційна інстанція скасувала рішення нижчих судів і відправила справу на новий розгляд.
Давайте розберемося, що там трапилося.
Як усе починалося
Уявіть собі: пенсіонер, 71 рік, живе сам, офіційний дохід – близько 6800 гривень на місяць. І раптом ця людина звертається до Господарського суду міста Києва із заявою про власну неплатоспроможність. Сума боргу – майже 5 мільйонів гривень. Основний кредитор – фізична особа-підприємець, з яким боржник колись торгував сільгосптехнікою.
Причини фінансової катастрофи пенсіонер описав майже як сценарій детективу. У 2016 році під час перевезення зникла партія тракторів – водій просто не доїхав до місця призначення і перестав виходити на зв’язок. Потім, за словами боржника, у нього кілька разів крали великі суми грошей. Далі – суди з контрагентами, виконавчі провадження, заблоковані рахунки. Бізнес зупинився, борги накопичувалися, і зрештою чоловік опинився у стані, коли розрахуватися з кредиторами вже не міг.
У травні 2025 року суд першої інстанції відкрив провадження у справі про неплатоспроможність фізичної особи, ввів процедуру реструктуризації боргів і призначив арбітражного керуючого. Боржник подав план реструктуризації: щомісяця виплачувати кредиторам близько 1000 гривень – різницю між пенсією та витратами на проживання, лікування, оренду житла й комунальні послуги. Термін – п’ять років. Решту заборгованості, а це понад 98% від загальної суми, пропонувалося просто списати.
Що насторожило кредитора
Єдиний кредитор із правом голосу – той самий ФОП – план реструктуризації не схвалив. Більше того, він подав заяву про закриття провадження. І треба визнати, аргументи в нього були вагомі.
Перше. У деклараціях про майновий стан за 2022–2024 роки боржник вказав, що йому належить житловий будинок. Водночас виявилося: цей будинок він продав ще у 2017 році. Кредитор наполягав – це свідоме викривлення інформації, спроба створити враження, ніби в боржника є ліквідне майно.
Друге – і це виявилося ключовим – боржник, який стверджував, що живе виключно на пенсію, протягом 2022–2024 років шість разів виїжджав за кордон. Загалом провів там 79 днів. За приблизними підрахунками кредитора, навіть найскромніша така поїздка коштує не менше 20 000 гривень. А весь офіційний дохід боржника за три роки склав трохи більше 200 000 гривень. Проста арифметика не сходиться.
Боржник пояснив усе лаконічно: їздив за кордон на запрошення друзів, коштом волонтерів. Жодного документа на підтвердження цих слів він не надав.
Третє. Кредитор звертав увагу на відсутність документального підтвердження руху коштів боржника за період, що передував відкриттю провадження. Частина фінансових операцій просто не мала жодного паперового сліду.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Господарський суд міста Києва у вересні 2025 року відмовив кредитору в закритті провадження, припинив процедуру реструктуризації та визнав боржника банкрутом. Північний апеляційний господарський суд у березні 2026 року це рішення підтримав.
Логіка судів була такою. Щодо будинку: боржник не приховував факт його продажу, бо разом із заявою про відкриття провадження одразу подав договір купівлі-продажу. Відомості про будинок у деклараціях з’явилися лише тому, що так було зазначено в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав. Згодом боржник узагалі подав виправлені декларації.
Щодо закордонних поїздок: нижчі суди визнали аргументи кредитора припущеннями, які не підкріплені належними доказами. Пояснення про волонтерське фінансування прийняли як достатні. Суд також зазначив: боржник – літня людина, самотній, має проблеми зі здоров’ям, інших доходів, окрім пенсії, не має. Тож запропонований план реструктуризації відповідає його реальним можливостям, хоч і передбачає списання майже всього боргу.
Що сказав Верховний Суд
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду постановою від 18 червня 2026 року частково задовольнив скаргу кредитора. Із висновками щодо будинку погодився – тут справді немає ознак умисного приховування. А от у решті – ні.
Судді наголосили на принциповому моменті. Перебування людини за кордоном протягом тривалого часу об’єктивно потребує витрат. І не має значення, хто саме платив – сам боржник чи хтось інший. Якщо треті особи оплачували йому проїзд, проживання або давали гроші – це обставина, яка безпосередньо характеризує майновий стан боржника. Вона підлягає обов’язковому розкриттю в межах справи про неплатоспроможність фізичної особи.
Нижчі суди, по суті, повірили боржнику на слово. Вони не з’ясували: яку саме допомогу він отримував, у якому обсязі, з яких конкретно джерел. Не дослідили жодного доказу, який би підтверджував версію про волонтерське фінансування. І, що особливо важливо, фактично переклали тягар доказування на кредитора: мовляв, не довів – значить, немає прихованих доходів. Але ж за Кодексом України з процедур банкрутства саме боржник зобов’язаний надати повні й достовірні відомості про свій майновий стан, доходи та витрати.
Крім того, суди залишили поза увагою факт відсутності документів про рух коштів боржника. Сам боржник визнавав, що частина його фінансових операцій не підтверджена документально. Для суду це мало стати сигналом: можливо, не всі карти розкриті.
Чому це рішення важливе для кожного
Кодекс України з процедур банкрутства містить систему запобіжників проти недобросовісного використання процедури неплатоспроможності. Частина сьома статті 123 КУзПБ говорить прямо: якщо боржник не надав повної і достовірної інформації про майно, доходи й витрати – провадження закривається. Це не опція, це безумовний наслідок. Жодних «суд може, а може й не закрити».
Верховний Суд уже не вперше формулює цю позицію. Ще у постанові від 26 травня 2022 року у справі № 903/806/20 судова палата з розгляду справ про банкрутство наголосила: конструкція частини сьомої статті 123 КУзПБ не передбачає альтернатив. Встановив факт приховування – закривай провадження. Без з’ясування мотивів, без оцінки «а може, він не навмисно».
Добросовісність боржника – це фундамент, на якому тримається вся процедура неплатоспроможності фізичної особи. Якщо цей фундамент хиткий, уся конструкція втрачає сенс. Не можна прийти до суду з історією про зниклі трактори й пограбовану квартиру, а потім спокійно подорожувати Європою, посилаючись на те, що «друзі запросили».
Тепер Господарський суд міста Києва розглядатиме справу заново. Цього разу – з обов’язковим з’ясуванням джерел фінансування шести закордонних поїздок, із перевіркою того, чи справді боржник отримував допомогу від третіх осіб, і чи була ця допомога належно задекларована. Якщо відповіді виявляться не на користь боржника – провадження закриють, а кредитор отримає шанс стягнути борг у звичайному позовному порядку. Без жодних знижок і списань.
