Оскарження штрафу ТЦК – тема, яка сьогодні хвилює багатьох військовозобов’язаних. Уявіть ситуацію: ви дізнаєтесь від виконавчої служби, що з вас стягують 17 000 гривень за неявку до територіального центру комплектування. Але повістку ви не отримували, про виклик нічого не знали, і жодних повідомлень вам не надходило. Саме така історія сталася з позивачем у справі № 376/1620/26, яку розглянув Сквирський районний суд Київської області.
Давайте розберемося, що сталося, чому суд став на бік громадянина та які висновки з цього можна зробити.
Що трапилося: хронологія подій
У січні 2026 року начальник районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки виніс постанову про накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Підстава, на думку посадовця, була очевидною: військовозобов’язаний не з’явився за повісткою у визначений час і не повідомив про причини неявки.
Ось тільки сам військовозобов’язаний про цю повістку навіть не здогадувався. Про існування постанови він дізнався лише наприкінці травня 2026 року – коли отримав документи про відкриття виконавчого провадження. Уявіть собі цей момент: ви відкриваєте пошту, а там – вимога сплатити штраф за те, про що ви чуєте вперше.
Позивач звернувся до суду з вимогою скасувати постанову ТЦК та закрити провадження у справі. І суд його вимоги задовольнив у повному обсязі.
Як ТЦК намагався вручити повістку
Відповідач стверджував, що повістка була надіслана рекомендованим листом із повідомленням про вручення на адресу місця проживання позивача. Виклик призначався на 26 грудня 2025 року для уточнення облікових даних. Але поштове відправлення повернулося назад із відміткою «адресат відсутній за зазначеною адресою».
Крім того, ТЦК направив ще одне повідомлення – про дату, час і місце розгляду справи про адміністративне правопорушення, яке мало відбутися 23 січня 2026 року. Результат той самий: лист повернувся з позначкою про відсутність адресата.
І тут криється ключова юридична проблема, через яку оскарження штрафу ТЦК у цій справі стало успішним.
Чому повернення листа – це ще не доказ вручення
Постанова Кабінету Міністрів України № 560 від 16 травня 2024 року, якою затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, встановлює чіткі правила оповіщення військовозобов’язаних.
Так, пункт 41 цього Порядку справді передбачає: якщо повістку надсилають поштою, то день проставлення відмітки про відсутність особи за адресою вважається днем вручення. На перший погляд – усе на користь ТЦК.
Але є нюанс – і він виявився вирішальним.
Коли йдеться про рекомендований лист із позначкою «Повістка ТЦК», Правила надання послуг поштового зв’язку (затверджені постановою КМУ № 270) вимагають від працівника пошти зробити більше, ніж просто поставити відмітку. Він зобов’язаний зателефонувати адресату за наявним номером телефону або залишити в абонентській скриньці повідомлення про надходження рекомендованого листа. І лише після трьох робочих днів, якщо адресат так і не з’явився, лист повертається відправнику.
Суд встановив, що в матеріалах справи не було жодних доказів того, що працівник пошти дзвонив позивачу або залишав повідомлення в поштовій скриньці. Ані телефонного дзвінка, ані папірця в скриньці – просто мовчазне повернення конверта.
Що вирішив суд
Суддя Сквирського районного суду дійшла висновку: позивач не був обізнаний про надходження рекомендованого листа з позначкою «Повістка ТЦК». А отже, він не міг свідомо проігнорувати виклик.
Крім того, сам розгляд справи про адміністративне правопорушення відбувся без участі позивача, якого належним чином не повідомили про дату, час і місце цього розгляду. А це вже пряме порушення статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення, яка гарантує особі право бути присутньою під час розгляду її справи.
Суд підкреслив: адміністративне правопорушення має чотири обов’язкові елементи складу – об’єкт, об’єктивну сторону, суб’єкт і суб’єктивну сторону (вину). Якщо немає хоча б одного елемента, особу не можна притягнути до відповідальності. У цій справі не було доведено ані події правопорушення, ані вини позивача.
Окремо суд звернув увагу на принцип презумпції невинуватості, який діє і в адміністративному праві. Усі сумніви тлумачаться на користь особи, а недоведена вина прирівнюється до доведеної невинуватості.
Що це означає для вас
Оскарження штрафу ТЦК – це не безнадійна справа, якщо процедуру вручення повістки було порушено. Суд у справі № 376/1620/26 чітко показав: недостатньо просто надіслати листа й отримати назад конверт із відміткою про відсутність адресата. Мають бути докази того, що пошта справді намагалася зв’язатися з вами – через телефонний дзвінок або повідомлення в скриньці.
Ключовий момент, який варто запам’ятати: позначка «адресат відсутній» на конверті працює як доказ вручення лише тоді, коли поштовий оператор дотримався всієї процедури, передбаченої Правилами надання послуг поштового зв’язку. Якщо жодних спроб фактично повідомити вас про лист не було – повістка не вважається врученою належним чином.
Успішне оскарження штрафу ТЦК, як демонструє ця справа, цілком реальне, коли процедурні порушення очевидні. Суд скасував постанову про накладення штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрив через відсутність складу правопорушення.
І ще один практичний момент: якщо ви дізналися про штраф із запізненням – як у цій справі, аж від виконавчої служби, – ви маєте право просити суд поновити строк на оскарження. Суд таке клопотання задовольнив, оскільки позивач об’єктивно не міг знати про постанову раніше.
Тож оскарження штрафу ТЦК – процес, який вимагає уваги до деталей, але має хороші перспективи, коли процедуру порушено. Якщо вам здається, що штраф за неявку до ТЦК – це вирок, який неможливо скасувати, пам’ятайте про справу № 376/1620/26. Процедура має значення. І суд це підтверджує.
