Оскарження штрафу ТЦК – тема, яка сьогодні хвилює тисячі військовозобов’язаних. Коли в застосунку «Резерв+» з’являється постанова на 17 000 гривень, більшість просто опускає руки. Але справа № 130/2714/26, яку розглянув Жмеринський міськрайонний суд Вінницької області, доводить: навіть якщо ви самі подали заяву про визнання порушення через «Резерв+», штраф можна скасувати. Давайте розберемо цю історію покроково – вона варта вашої уваги.
Що сталося: повістка, яку ніхто не отримав
Уявіть ситуацію. Людина заходить у «Резерв+» і бачить статус «у розшуку». Причина – нібито неявка за повісткою до територіального центру комплектування. Але сама повістка – це окрема історія.
17 березня 2026 року ТЦК видав розпорядження № 1414 про оповіщення військовозобов’язаних. Серед них був і наш позивач. Йому сформували повістку № 22636 з вимогою прибути 27 березня 2026 року о 09:00 для уточнення облікових даних.
І ось тут починається найцікавіше. Повістку не вручили особисто – її відправили поштою. Відстеження трек-номера № R067123989438 на сайті «Укрпошти» показало дивну картину. 26 березня 2026 року, за день до дати явки, з’явився запис: «невдала спроба вручення: інші причини». Не «адресат відсутній», не «відмова від отримання» – а саме «інші причини».
Позначка «одержувач відсутній за вказаною адресою» з’явилася аж 9 квітня – через 13 днів після дати, коли людина мала з’явитися до ТЦК. Тобто фізично дізнатися про виклик до 27 березня було неможливо.
«Резерв+» і пастка для сумлінних
20 липня 2026 року позивач заходить у застосунок «Резерв+» – і бачить статус розшуку. А в цей самий момент його роботодавець подає документи на бронювання працівників. Статус «у розшуку» автоматично блокує процедуру бронювання.
Що робити? У розділі «Штрафи онлайн» застосунок пропонує подати заяву – визнати порушення, погодитися на розгляд справи без вашої участі й отримати постанову. Логіка людини зрозуміла: швидше зняти статус розшуку, щоб роботодавець міг завершити бронювання. Тим більше що 50-відсоткова знижка при сплаті штрафу добровільно – це 8 500 гривень замість 17 000.
21 липня заява подана через електронний кабінет і підписана кваліфікованим електронним підписом. 22 липня – постанова № R644966 готова. Штраф 17 000 гривень за частиною третьою статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Здавалося б – сам визнав, сам отримав. Але не все так просто.
На чому наполягав ТЦК
Представник ТЦК у відзиві на позов пояснював: усе законно. Повістку надіслали поштою, людина не прийшла, отже – порушення. А те, що позивач сам подав заяву через «Резерв+» і визнав факт неявки, – це окреме підтвердження провини. До того ж, за логікою ТЦК, якщо поштове відправлення повернулося з позначкою про відсутність адресата, то оповіщення вважається належним. Саме так, мовляв, передбачено пунктом 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 560.
Крім того, представник ТЦК звернув увагу суду: позивач добровільно скористався спеціальним порядком за статтею 279-9 Кодексу України про адміністративні правопорушення – подав заяву про визнання порушення та отримав штраф, а тепер намагається його оскаржити. На думку відповідача, це свідчить про недобросовісну поведінку.
Що побачив суд: три фатальні помилки ТЦК
Суддя Костянтин Шепель проаналізував матеріали справи і знайшов одразу кілька порушень, кожне з яких окремо ставило під сумнів законність постанови.
Перше і головне – процедура оповіщення. Пункт 41 Порядку № 560 визначає лише дві підстави, за яких надсилання повістки поштою вважається належним оповіщенням: відмова адресата від отримання або відсутність адресата за вказаною адресою. Але 26 березня 2026 року «Укрпошта» зафіксувала «невдалу спробу вручення: інші причини». Суд підкреслив: формулювання «інші причини» за самим своїм змістом означає, що це не відмова і не відсутність за адресою. Отже, жодна з двох передбачених законом підстав не спрацювала.
Друге – порушення поштових правил. Постанова уряду № 1147 від 8 жовтня 2024 року внесла зміни до Правил надання послуг поштового зв’язку. Рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» мають вручатися особисто. Якщо адресата немає вдома, працівник пошти зобов’язаний зателефонувати або залишити повідомлення в абонентській скриньці. І лише через три робочих дні після такого інформування, якщо людина не з’явилася, робиться позначка «адресат відсутній». У цій справі конверт навіть не мав обов’язкових позначок «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто». Жодних доказів телефонного дзвінка або повідомлення в скриньці – теж немає.
І третє – оскаржувана постанова № R644966 виявилася напрочуд лаконічною. У ній зазначено лише, що «ОСОБА_1 не прибув за викликом до ТЦК та СП у строк та місце, зазначені у повістці». Без конкретної дати правопорушення, без номера повістки, без вказівки на те, до якого саме ТЦК мала прибути особа. Кодекс України про адміністративні правопорушення вимагає, щоб рішення про притягнення до відповідальності було вмотивованим і спиралося на конкретні факти. Загальних фраз тут недостатньо.
Заява про визнання – не вирок
Мабуть, найцікавіший момент усієї справи – це оцінка судом тієї самої заяви, яку позивач подав через «Резерв+». ТЦК вважав її беззаперечним доказом провини. Суд подивився інакше.
По-перше, із заяви неможливо зрозуміти, з яким саме правопорушенням погодилася людина. У ній не зазначено ні номера повістки, ні дати, на яку треба було з’явитися, ні конкретного ТЦК. По-друге, – і це принципово – визнання особою порушення не звільняє ТЦК від обов’язку надати суду належні докази. В адміністративних справах тягар доказування правомірності рішення завжди лежить на суб’єкті владних повноважень. Тобто на ТЦК.
Суд послався в тому числі на практику Верховного Суду, який неодноразово наголошував: сумніви щодо доведеності вини тлумачаться на користь особи, а недоведені подія та вина прирівнюються до доведеної невинуватості.
Що це означає для інших
Жмеринський суд визнав постанову протиправною, скасував її, закрив провадження у справі та стягнув із ТЦК на користь позивача судовий збір – 665 гривень 60 копійок. Це рішення цінне не лише для конкретної людини, а як прецедент правильного застосування процедури оповіщення.
Будь-яке рішення ТЦК про штраф має спиратися на конкретні докази належного вручення повістки. Якщо поштове відправлення повернулося з позначкою «інші причини» – це не підстава для штрафу. Якщо на конверті немає позначки «Повістка ТЦК» – процедуру не дотримано. Якщо постанова не містить конкретного опису обставин правопорушення – вона не може вважатися обґрунтованою. І навіть добровільно подана через застосунок заява не звільняє ТЦК від обов’язку довести, що ви дійсно отримали повістку і свідомо її проігнорували.
Оскарження штрафу ТЦК у суді – не формальність, а реальний механізм захисту, коли постанова винесена без належних підстав. Головне – не боятися перевіряти, чи дотрималася інша сторона букви закону.
