Чи може батько отримати відстрочку від мобілізації, якщо він сам виховує двох дітей? Здавалося б, закон дає чітку відповідь – так. Але на практиці навіть наявність судового рішення не завжди переконує військкомат. Саме така історія сталася із закарпатцем, якому довелося пройти через суд, щоб довести очевидне.
11 вересня 2026 року Закарпатський окружний адміністративний суд ухвалив рішення у справі № 260/4610/26, яким визнав незаконною відмову комісії у наданні відстрочки чоловікові, котрий самостійно виховує та утримує двох неповнолітніх дітей. Історія ця – не просто про одного батька, а про те, як місцеві комісії часом ігнорують прямі приписи закону.
У чому суть конфлікту
Наш герой – назвемо його позивачем – має двох дітей віком до 18 років. Після розлучення з дружиною він домігся через суд того, щоб діти залишилися жити з ним. І не просто жити – Хустський районний суд Закарпатської області 13 жовтня 2023 року ухвалив додаткове рішення у справі № 309/4460/22, яким прямо визначив: неповнолітні діти перебувають на повному самостійному утриманні та вихованні батька.
Зверніть увагу на це формулювання. Суд не просто вказав місце проживання дітей – він однозначно зафіксував факт самостійного виховання. А це – ключова підстава для відстрочки за пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
29 травня 2026 року позивач подав через ЦНАП заяву про надання відстрочки. До заяви додав усе, що вимагає закон: свідоцтва про народження дітей, судові рішення, документи про розірвання шлюбу. Здавалося б – ось вони, залізобетонні докази. Але…
Що вирішила комісія і чому це дивно
16 червня 2026 року комісія з розгляду питань надання відстрочки ухвалила рішення, оформлене протоколом № 37. Вердикт – відмовити. Причина? «Рішенням суду не встановлено факту самостійного виховання дитини».
Чесно кажучи, читаючи це, виникає відчуття, що члени комісії просто не читали поданих документів. Бо в додатковому рішенні Хустського райсуду чорним по білому написано: діти перебувають «на повному самостійному утриманні та вихованні батька». Тобто суд саме це і встановив – факт самостійного виховання.
Тут важливий момент: додаткове рішення ухвалене за статтею 270 Цивільного процесуального кодексу України. Це означає, що воно є невід’ємною частиною основного судового рішення і має таку саму юридичну силу. Комісія не могла цього не знати.
Що каже закон
Давайте розберемося, на якій підставі взагалі надається відстрочка в таких випадках. Пункт 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко перелічує категорії осіб, які не підлягають призову. Серед них – жінки та чоловіки, які самостійно виховують та утримують дитину (дітей) віком до 18 років за рішенням суду.
Крім того, Порядок проведення призову, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560, містить вичерпний перелік документів, які потрібно подати для отримання відстрочки за цією підставою. Зокрема, додаток 5 до Порядку № 560 вимагає надати або рішення суду про встановлення факту самостійного виховання дитини, або витяг із ДРАЦСу про народження із зазначенням відомостей про батька за статтею 135 Сімейного кодексу України.
Позивач надав саме рішення суду. Питання закрите? На перший погляд – так.
Чому суд став на бік батька
Закарпатський окружний адміністративний суд дослідив усі матеріали справи № 260/4610/26 і дійшов однозначного висновку: відмова комісії була необґрунтованою. Суд звернув увагу на те, що в резолютивній частині додаткового рішення Хустського райсуду прямо зазначено: діти перебувають на повному самостійному утриманні та вихованні батька.
Іншими словами, судове рішення безпосередньо підтверджує саме ту обставину, яка потрібна для відстрочки. Жодних сумнівів чи двозначностей тут немає.
До речі, цікавий нюанс: відповідачі взагалі не подали відзив на позовну заяву. Тобто вони навіть не спробували обґрунтувати свою позицію в суді. Суд розцінив це як відсутність заперечень по суті.
Часткове задоволення позову – що це означає
Позивач просив дві речі: скасувати рішення комісії та зобов’язати військкомат надати йому відстрочку. Суд задовольнив позов частково.
Рішення комісії, оформлене протоколом № 37 від 16 червня 2026 року, визнано протиправним і скасовано. Крім того, суд зобов’язав комісію повторно розглянути заяву позивача – але вже з урахуванням правової оцінки, наданої в цьому рішенні.
А от вимогу зобов’язати військкомат надати відстрочку суд відхилив. Чому? Тут працює принцип розподілу влади. Адміністративний суд не може підміняти собою орган військового управління і вирішувати за нього те, що належить до його дискреційних повноважень. Суд перевіряє законність рішення, а не ухвалює його замість комісії.
К слову, це стандартна практика в адміністративних справах. Суд вказує на помилки, але не бере на себе функції органу влади. І це правильно – інакше ми б отримали хаос у системі державного управління.
Практичний висновок для батьків
Ця справа № 260/4610/26 – показовий приклад того, що навіть бездоганні документи не гарантують швидкого отримання відстрочки. Комісії при ТЦК іноді припускаються помилок, які доводиться виправляти через суд.
Якщо ви – батько, який самостійно виховує дитину до 18 років, і маєте на руках відповідне судове рішення, ваше право на відстрочку закріплене пунктом 4 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». І якщо комісія вам відмовляє з формулюванням «судом не встановлено факту самостійного виховання» – це привід звертатися до адміністративного суду.
Суд також стягнув на користь позивача судовий збір у розмірі 665,60 гривень. Сума невелика, але важлива як сигнал: якщо орган влади діє неправомірно, він має компенсувати людині витрати на відновлення справедливості.
