Пенсійна реформа, яку Кабмін офіційно презентував Верховній Раді 8 червня, зараз перебуває на фінішній прямій доопрацювання. Парламент дав уряду рівно місяць на шліфування фінального тексту, і цей дедлайн спливає просто зараз. Що ж насправді стоїть за гучними обіцянками і чи знайдуться гроші на радикальне підвищення виплат у країні, яка тривалий час воює?
Чому стару систему вирішили демонтувати
Нинішня пенсійна модель має одну кричущу несправедливість. Уявіть двох людей з однаковим стажем і схожим рівнем заробітку відносно середнього по країні. Одна вийшла на пенсію у 2010-му, інша – у 2025-му. Їхні виплати відрізнятимуться в рази, хоча працювали вони однаково.
Чому так? Бо старі пенсії фактично «заморожувалися» через застарілі коефіцієнти середньої зарплати. Людина ніби потрапляла в пастку минулого десятиліття – і залишалася там назавжди.
Саме цей вузол і має розрубати нова система. За словами економіста Андрія Забловського, головна мета – демонтувати заплутану й несправедливу модель нарахувань.
Два кити: база плюс бали
Нова пенсія складатиметься з двох частин. Перша – базова, або солідарна. Це фіксована сума, яку держава гарантує кожному, хто має повний стаж: 35 років для чоловіків і 30 – для жінок. Тут не важливо, ким ви працювали – вчителем, водієм чи міністром. База одна для всіх і має дорівнювати або бути близькою до фактичного прожиткового мінімуму.
Друга частина – страхова, або бальна. Ось тут починається найцікавіше.
Бальна система працює як персональний накопичувальний лічильник. Отримували офіційну зарплату на рівні середньої по країні – за кожен місяць вам капає 10 балів. Заробляли вдвічі більше – отримуйте 20 балів. Працювали на мінімалку – лише 3,5 бала.
Ключовий механізм – щорічна індексація. Кабмін під час затвердження бюджету встановлюватиме актуальну вартість одного бала. Скажімо, 1 бал = 30 грн. Множите всі накопичені за життя бали на цю свіжу вартість – і отримуєте свою страхову надбавку. Жодного «заморожування» більше немає. Ваші бали за 2005 рік сьогодні коштуватимуть стільки ж, скільки й бали за 2026-й.
Що буде з тими, хто вже на пенсії
Для нинішніх пенсіонерів уряд планує ретроспективний перерахунок. Усю трудову біографію переженуть через бальну логіку: скільки років людина відпрацювала, яку зарплату отримувала відносно середньої по країні, скільки за неї сплатили ЄСВ.
Усі бали підсумують і помножать на вартість одного бала. І жодна вже призначена пенсія не зменшиться – це прямо заборонено законом.
Цільовий орієнтир уряду – коефіцієнт заміщення заробітку пенсією на рівні 40%. Сьогодні він критично низький: 20–25%. Іншими словами, середньостатистичний українець, виходячи на пенсію, втрачає три чверті щомісячного доходу.
Для людини із середньою білою зарплатою – а це, за методикою Пенсійного фонду, близько 23 200 грн. у 2026 році (цифра враховує і ФОП, які платять ЄСВ з мінімалки) – пенсія мала б складати орієнтовно 9 280 грн.
Конфлікт цифр: чия взяла – уряду чи депутатів
Тут починається найгарячіша дискусія. Кабмін у червневому концепті пенсійної реформи запропонував зафіксувати базову частину на рівні 6 000 грн. для пенсіонерів із повним стажем. Для порівняння: зараз це 3 458 грн. (або 40% від мінімальної зарплати при досягненні 65 років).
Якщо стажу менше – пенсію призначать пропорційно. Наприклад, за 20 років стажу виходить 3 428 грн. (20 ÷ 35 × 6 000). Чисто арифметично.
Але голова податкового комітету Ради Данило Гетманцев розкритикував ці 6 000 грн. ущент, назвавши їх «половинчастим рішенням». Логіка депутатів спирається на статтю 5 закону «Про прожитковий мінімум». Мінсоцполітики зобов’язане щомісяця розраховувати фактичний прожитковий мінімум на основі даних Держстату про вартість продуктів, ліків та послуг. Станом на літо 2026-го цей показник для пенсіонерів – близько 7 300 грн.
Саме до цієї динамічної цифри депутати й вимагають прив’язати базову виплату. І окремо заспокоюють: підвищення пенсійного віку парламент не підтримає.
Математика перерахунку: три категорії пенсіонерів
Якщо компроміс знайдуть, українські пенсіонери опиняться в трьох різних реальностях.
Перша група – «мінімальники». Ті, хто сьогодні отримує від 3 406 до 3 458 грн. Для них реформа означатиме найпомітніший відносний стрибок. Виплати підтягнуть до базового рівня – або урядових 6 000, або пропонованих Радою 7 300 грн.
Друга – «середній клас». Люди з чесно заробленою пенсією близько 7 300 грн. завдяки великому стажу та нормальній зарплаті. Вони отримають і базу, і вагому доплату за бали. За оцінками, їхні виплати після перерахунку сягнуть 9 500–11 000 грн. Тобто зрівнялівки не станеться – різниця між тими, хто платив більше, і тими, хто платив мінімум, збережеться.
Третя група – «пенсійна еліта». Тут удар буде найболючішим. Зараз максимальна пенсія не може перевищувати 10 офіційних прожиткових мінімумів – тобто 25 950 грн. Нова система повністю скасовує цю прив’язку. Високі пенсії перерахують через бали, але є нюанс: сплата ЄСВ має верхню межу (максимум із 15 мінімальних зарплат, або зі 129 705 грн.), і понад цю суму бали не нараховуються. Вже призначені високі пенсії збережуться, проте вони не зростатимуть автоматично разом із мінімальними.
Де взяти гроші, якщо все йде на оборону
Це головне питання, на яке уряд шукає відповідь. Усі внутрішні доходи України зараз ідуть на армію, а соціальна сфера критично залежить від міжнародної допомоги. Звідки ж сотні мільярдів на нову модель?
Ставка – на тотальну детінізацію ринку праці. Бальна система задумана як психологічний і фінансовий стимул. Зайшов працівник у особистий кабінет ПФУ – і бачить: погодився на зарплату в конверті – отримав жалюгідні 3,5 бала на місяць і приріст у 100 грн. до базової пенсії. Працюєш у білу – капіталізуєш по 10–20 балів щомісяця. Держава робить рахунок наочним. Розрахунок простий: люди мають самі тиснути на бізнес, вимагаючи легалізації.
Цифри, які наводить Забловський, справді тривожні. Сьогодні в Україні офіційно сплачують ЄСВ близько 9,5 млн. найманих працівників (до війни було 12,8 млн). А пенсіонерів – 10,05 млн. Співвідношення критичне для солідарної системи.
Хто залишиться за бортом бальної системи
Втім, експерт наголошує: система охоплює лише 9,5 млн. найманих працівників. А є ще дві величезні групи, яких реформа фактично не помічає.
Перша – 2,2 млн. ФОП. Більшість із них законно сплачують мінімальний ЄСВ (1 902 грн. на місяць) і автоматично накопичуватимуть лише мінімум балів. Жодних стимулів платити більше реформа їм не створює.
Друга – від 2 до 3 млн. самозайнятих: фрілансери, люди в сірому секторі. Вони взагалі не беруть участі в пенсійній системі.
Для цих п’яти мільйонів активного населення майбутнє вимальовується досить прозоро: виключно «соціальний пайок» – гарантована державою базова виплата, не більше.
Крім того, Андрій Забловський скептично оцінює ще один елемент концепції – введення накопичувальних особистих пенсій, яке уряд учергове декларативно прописує на 2026–2027 роки. На його думку – і з нею погоджуються інші економісти – в умовах нинішньої інфляції та відсутності повноцінного фондового ринку це утопія. Накопичувальні кошти українців просто нікуди буде надійно інвестувати, крім облігацій внутрішньої державної позики. А це перетворить систему на перекладання грошей із однієї державної кишені в іншу, де їх поступово спалюватиме інфляція.
«Запуск накопичувального пенсійного рівня відкладається в Україні з 2000 року, і очевидно, знову залишиться нормою “на папері”, як мінімум, до повного завершення воєнного стану», – зазначає експерт.
Щодо долі законопроєкту загалом, Забловський обережний у прогнозах. Найвірогідніше, документ ухвалять у першому читанні, а далі – туман. Пенсійна реформа такого масштабу неминуче проходитиме через десятки правок, компромісів і політичних торгів. А час, як завжди, спливає швидше, ніж хотілося б.
