Перетин суцільної лінії – маневр, який багато водіїв вважають дрібним порушенням. Мовляв, ну перетнув, нікого ж не зачепив. Але справа №511/1762/20, яку Верховний Суд розглянув 3 червня 2026 року, показує: іноді такий маневр запускає ланцюг подій, що закінчується кримінальною відповідальністю.
Давайте розберемося, що саме сталося і які правові висновки з цього можна зробити.
Що трапилося того дня
19 липня 2019 року, близько другої години дня. Водій автомобіля BMW X5 рухався вулицею Одеською в селі Кучурган Роздільнянського району. Дорога суха, асфальтобетонна, дві смуги – по одній у кожному напрямку. Посередині – осьова суцільна лінія (дорожня розмітка 1.1).
Попереду, ліворуч – магазин «Дружба». Водій вирішує повернути до нього. Дивиться в дзеркало заднього виду, бачить вантажівку метрів за 20–40. Вирішує, що безпечно. Вмикає лівий поворот, починає маневр.
Але саме в цей момент вантажівку на великій швидкості обганяє BMW 330. Водій BMW X5, вже виїхавши на зустрічну смугу, створює для нього небезпечну ситуацію. Водій BMW 330, щоб уникнути зіткнення, вивертає ще лівіше – на узбіччя. І там, на узбіччі, в’їжджає в мопед Honda Dio.
Потерпілий – водій мопеда – отримав тілесні ушкодження середньої тяжкості.
Ось так перетин суцільної лінії одним водієм призвів до ланцюгової реакції, в якій постраждала людина, що взагалі не брала участі в дорожньому русі на проїжджій частині – мопед стояв на стоянці.
Докази: що переконало суд
Ключовим доказом у справі став відеозапис із камери спостереження магазину «Дружба». На ньому чітко видно, як розвивалися події. Саме цей запис ліг в основу комп’ютерно-технічної та автотехнічної експертизи №19-6459/20-1270 від 19 травня 2020 року.
Експертиза показала: водій BMW X5 порушив одразу дві вимоги Правил дорожнього руху, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306. По-перше, вимогу дорожньої розмітки 1.1 розділу 34 ПДР – суцільну лінію перетинати не можна. По-друге, пункт 10.1 ПДР – перед початком маневру водій має переконатися, що це безпечно.
І що важливо: суд встановив прямий причинно-наслідковий зв’язок між цими порушеннями і ДТП. Інакше кажучи, якби водій не допустив перетин суцільної лінії або хоча б упевнився у безпечності маневру – аварії б не сталося.
Цікаво, що другий учасник – водій BMW 330 – також визнав свою провину, і кримінальне провадження щодо нього закрили у зв’язку з примиренням із потерпілим. Але це не звільнило від відповідальності водія BMW X5. Як пояснив суд, визнання вини однією особою не скасовує відповідальності іншої, якщо її порушення теж перебувають у причинному зв’язку з наслідками.
Чому захист не переконав касаційний суд
Адвокати засудженого подали касаційну скаргу, в якій намагалися оскаржити мало не кожен аспект справи. Розглянемо основні аргументи – вони показові для багатьох подібних справ.
Відеозапис – копія, а не оригінал. Сторона захисту наполягала: раз запис на диску – це копія, а оригінал залишився на пристрої відеоспостереження, то доказ недопустимий. Верховний Суд із цим не погодився. Посилаючись на власну попередню практику, він пояснив: електронний документ не прив’язаний жорстко до конкретного носія. Усі ідентичні за змістом примірники можуть розглядатися як оригінали. До того ж, відеозапис отримали законно – через офіційний запит слідчого до управляючої магазином.
Досудове розслідування проводив слідчий, а не дізнавач. Тут важливий нюанс. 1 липня 2020 року набрав чинності Закон №2617-VIII, який запровадив інститут кримінальних проступків. Захист вважав: раз ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України тепер передбачає покарання, не пов’язане з позбавленням волі (штраф, виправні роботи, арешт, обмеження волі), то це проступок, і розслідування мало йти у формі дізнання.
Але Верховний Суд звернув увагу на важливу деталь: цим же Законом №2617-VIII санкцію ч. 1 ст. 286 КК України було посилено. Штраф збільшили з 200–500 неоподатковуваних мінімумів до 3000–5000. А відповідно до оновленої ст. 12 Кримінального кодексу України, якщо штраф перевищує 3000 неоподатковуваних мінімумів – це вже нетяжкий злочин, а не проступок. Тож слідчі мали повне право проводити досудове слідство.
Упередженість судді. Засуджений подавав цивільний позов до судді, яка розглядала його справу, і на цій підставі заявляв відвід. Але, як зазначив апеляційний суд, сам факт подання такого позову розцінили як спробу тиску на суддю – вона навіть склала відповідне повідомлення до Вищої ради правосуддя. Відводи розглядалися різними суддями, і всі вони не знайшли підстав для усунення головуючої.
Що це означає для водіїв
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду залишила вирок без змін. Водія визнали винним за ч. 1 ст. 286 КК України, але звільнили від покарання через закінчення строків давності, як це передбачено ст. 49 та ч. 5 ст. 74 Кримінального кодексу України.
Ключовий урок цієї справи – в усвідомленні причинно-наслідкового зв’язку. Перетин суцільної лінії може запустити ланцюг подій, які ви не контролюєте. І те, що хтось інший теж порушив правила, не знімає відповідальності з вас.
Крім цього, варто окремо зауважити: Верховний Суд наголосив, що він не переоцінює докази. Це принципова позиція – касаційна інстанція перевіряє правильність застосування закону, а не переглядає факти. Тому якісно зібрана доказова база на стадії досудового розслідування і в суді першої інстанції – це фундамент, який надзвичайно складно похитнути потім.
І ще один момент, про який часто забувають: підпис під протоколом огляду місця події має значення. Водій BMW X5 підписав протокол, у якому чітко зафіксовано наявність суцільної лінії розмітки 1.1. Жодних зауважень тоді від нього не надходило. А в суді він уже стверджував, що лінія була переривчастою. Як бачимо, суди такі аргументи оцінюють критично.
Окремо варто згадати й про долю другого водія. Його кримінальне провадження закрили за примиренням із потерпілим – це право, передбачене Кримінальним процесуальним кодексом України. Але цей факт не виправдовує першого водія. Визнання вини однією особою не є доказом невинуватості іншої – і це теж важливий правовий висновок, який випливає зі справи №511/1762/20.
Суд апеляційної інстанції також зазначив: поодинокий дефект у нанесеній розмітці (розрив в одному місці лінії на фотознімках) не свідчить про те, що на дорожньому покритті була переривчаста лінія. Протокол огляду місця події, підписаний усіма учасниками, чітко фіксує саме суцільну осьову розмітку.
Чесно кажучи, після прочитання повного тексту постанови стає зрозуміло: коли водій намагається довести, що суцільна лінія насправді була переривчастою, але при цьому сам же раніше підписав протокол із протилежним змістом – шанси на успіх такого аргументу близькі до нуля. Судова система послідовно відкидає спроби заднім числом змінити фактичні обставини, зафіксовані безпосередньо після ДТП.
