Що робити, коли у застосунку «Резерв+» раптом з’являється позначка про порушення правил військового обліку, а жодної повістки ви в руках не тримали? Саме в такій ситуації опинився позивач у справі № 560/19813/25, і його історія заслуговує на увагу кожного військовозобов’язаного.
Уявіть: ви оновлюєте військово-обліковий документ у «Резерв+» і бачите статус «Розшукує ТЦК та СП: порушення військового обліку». Підстава – неприбуття за повісткою, про яку ви навіть не чули. Саме це сталося з позивачем наприкінці серпня 2025 року. Запис у системі датувався 16 березня 2025 року, але дізнався він про нього лише через пів року.
Як усе почалося
Позивач перебуває на військовому обліку в одному з територіальних центрів комплектування. Побачивши в застосунку неприємну позначку, він не став чекати – його адвокат уже 11 вересня 2025 року направив до ТЦК адвокатський запит. У ньому представник просив повідомити три речі: чи фіксувалися порушення правил військового обліку, чи складалися протоколи або постанови за статтями 210 чи 210-1 КУпАП, і чи направлялися звернення до поліції щодо розшуку.
Відповідь ТЦК від 19 вересня 2025 року (№11211) виявилася показовою. Відповідач чесно визнав: протокол про адміністративне правопорушення не складався, постанова про притягнення до відповідальності не виносилася. Але водночас наполягав, що внесення відомостей про порушення правил військового обліку до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів цілком законне.
Коротше кажучи: покарали без протоколу, без постанови, без жодного належного доказу. А єдине, що зробили – сформували електронну повістку та надіслали її до Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області.
Що вирішив суд
Хмельницький окружний адміністративний суд під головуванням судді Є.В. Печеного розглянув справу і дійшов висновків, які варто розібрати детально.
Ключовий момент – відповідач не подав відзиву на позов. Тож суд вирішував спір за наявними матеріалами, спираючись на частину другу статті 175 КАС України.
Перше, на що звернув увагу суд: у матеріалах справи немає копії повістки. Взагалі. Не кажучи вже про докази її вручення позивачу під особистий підпис, відеозапису вручення, акта відмови від отримання, поштового повідомлення про вручення – нічого. Жодного документа, який би підтверджував, що людина взагалі знала про виклик до ТЦК.
А тепер – чому це важливо. Відповідно до абзацу другого частини першої статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», обов’язок з’явитися до ТЦК виникає лише за умови належного виклику. Тобто повістка має бути не просто сформована десь у системі – її мають довести до відома особи у спосіб, передбачений законом.
Пункт 41 Порядку №560 (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року) чітко перелічує, що вважається належним підтвердженням оповіщення: особистий підпис, відеозапис вручення або ознайомлення, відеозапис відмови, а у разі поштового надсилання – відповідні поштові відмітки. Нічого з цього переліку відповідач не надав.
Суд прямо вказав: електронний військово-обліковий документ із позначкою «Розшукує ТЦК та СП» підтверджує лише факт відображення інформації в системі. Але не доводить, що позивач справді вчинив порушення правил військового обліку.
Чому одні вимоги задовольнили, а інші – ні
Позов містив три вимоги. Першу – визнати протиправними дії ТЦК щодо внесення даних про порушення до Реєстру – суд задовольнив. Логіка проста: якщо немає доказів належного оповіщення, немає підстав вважати, що особа порушила правила. А отже, і вносити такі дані до Реєстру не можна було.
Другу вимогу – зобов’язати виключити ці дані з Реєстру – суд також задовольнив. І це принципово: саме лише визнання дій протиправними не стирає запис із системи. Він і далі відображатиметься в «Резерв+» і створюватиме проблеми. Тож суд зобов’язав ТЦК як орган ведення Реєстру (відповідно до Закону України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів») виключити недостовірні відомості.
А от третю вимогу – зобов’язати ТЦК повідомити поліцію про відсутність підстав для адміністративного затримання – суд відхилив. Чому? Бо позивач не довів, що таке звернення взагалі направлялося.
Тут важливий нюанс. Відповідач у своїй відповіді №11211 написав, що повістку сформовано в електронному вигляді та скеровано до ГУНП. Але скерування повістки – це не те саме, що звернення про адміністративне затримання в порядку абзацу третього пункту 56 Порядку №1487 (затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 30 грудня 2022 року). Для такого звернення закон вимагає унікальний вихідний номер, кваліфікований електронний підпис уповноваженої особи та інші обов’язкові реквізити. Жодного доказу, що подібний документ узагалі існує, матеріали справи не містять.
Іншими словами, суд не може зобов’язати ТЦК повідомити поліцію про відсутність підстав для затримання, якщо невідомо, чи ТЦК узагалі просив поліцію когось затримувати. Позначка в «Резерв+» і повідомлення про скерування повістки – різні юридичні факти.
Крім того, суд звернув увагу на строки. Станом на 19 вересня 2025 року – дату відповіді ТЦК – з моменту ймовірного порушення (16 березня 2025 року) минуло понад три місяці. А стаття 38 КУпАП встановлює: адміністративне стягнення за статтями 210, 210-1 КУпАП в особливий період може бути накладено протягом трьох місяців із дня виявлення. Тож навіть якби порушення справді мало місце, строк для притягнення до відповідальності вже сплив.
Що це означає на практиці
Це рішення – гарна ілюстрація базового принципу адміністративного судочинства: суб’єкт владних повноважень зобов’язаний довести правомірність своїх дій. Не громадянин має виправдовуватися, а ТЦК – надати докази, що все зроблено за законом.
Якщо у вашому «Резерв+» з’явилася позначка про порушення правил військового обліку, варто діяти так само, як позивач у цій справі. Надіслати адвокатський запит до ТЦК, з’ясувати підстави, попросити копії документів. Без протоколу, без постанови, без належних доказів вручення повістки такий запис у Реєстрі – ніщо інше, як неправомірне втручання у ваші персональні дані. І суд із цим погоджується.
Судовий збір у розмірі 1211,20 грн стягнуто на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – пропорційно до задоволеної частини позовних вимог.
