Поновлення строку на апеляційне оскарження – це не формальність, а реальний механізм доступу до правосуддя. І коли суди про це забувають, на допомогу приходить Верховний Суд. Саме це сталося у справі № 199/13500/25, де банк мало не втратив право на перегляд рішення через суто технічний підхід апеляційного суду.
Давайте розберемося, що ж трапилося і чому ця справа важлива для кожного, хто бере участь у судових процесах.
Що сталося: кредит, суд і втрачена апеляція
У жовтні 2025 року АТ «Акцент-Банк» звернулося до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості в розмірі майже 50 тисяч гривень. Амур-Нижньодніпровський районний суд міста Дніпра 22 грудня 2025 року ухвалив заочне рішення: позов задовольнив частково, стягнувши з відповідача близько 38 тисяч гривень замість заявлених 50 тисяч.
Банк із таким рішенням не погодився. І це логічно – суд задовольнив позов не в повному обсязі, тож було що оскаржувати. 28 січня 2026 року через підсистему «Електронний суд» банк подав апеляційну скаргу.
І тут почалися проблеми.
Чому апеляційний суд відмовив
Дніпровський апеляційний суд спочатку залишив скаргу без руху, а 16 квітня 2026 року взагалі відмовив у відкритті апеляційного провадження. Мотивація була такою: банк пропустив строк на оскарження.
Як же так вийшло? Суд зазначив: в апеляційній скарзі банк просив поновити строк, стверджуючи, що повний текст рішення отримав 1 січня 2026 року. Але жодних доказів цього не надав. Матеріали справи теж не містили підтвердження дати отримання.
Апеляційний суд дійшов висновку: скаргу подано з порушенням строків. Банку дали 10 днів на усунення недоліків. Копію ухвали про залишення без руху доставили в електронний кабінет представника банку 6 березня 2026 року. Станом на 4 травня недоліки не усунули. Як наслідок – відмова у відкритті провадження.
На перший погляд – усе логічно. Але чи справді?
Що каже закон про строки оскарження
Тут важливий момент. Стаття 354 Цивільного процесуального кодексу України чітко регулює це питання. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів із дня його проголошення. Проте якщо повне рішення не було вручене учаснику в день його складення – строк обчислюється інакше.
А саме: учасник має право на поновлення пропущеного строку, якщо подав апеляційну скаргу протягом тридцяти днів із дня вручення йому повного рішення суду. Це прямо передбачено частиною другою статті 354 ЦПК України.
Крім того, стаття 272 Цивільного процесуального кодексу України визначає, що вважається днем вручення судового рішення. Це, зокрема, день отримання судом повідомлення про доставлення копії рішення до електронного кабінету особи.
І ось тут – ключовий факт, який апеляційний суд чомусь проігнорував.
Що побачив Верховний Суд
Верховний Суд, вивчивши матеріали справи, звернув увагу на картку руху документа в підсистемі «Електронний суд». І з’ясував: заочне рішення суду першої інстанції було доставлене банку в його електронний кабінет 30 грудня 2025 року о 12:10.
А тепер проста математика. Тридцять днів від 30 грудня 2025 року – це 29 січня 2026 року. Банк подав апеляційну скаргу 28 січня 2026 року. Тобто за день до закінчення строку.
Іншими словами, строк на поновлення строку на апеляційне оскарження було дотримано. Банк діяв абсолютно вчасно, відповідно до частини другої статті 354 ЦПК України.
Чому ж апеляційний суд цього не побачив? Він просто не проаналізував картку руху документа, яка була в матеріалах справи. Формально зазначив, що доказів отримання рішення немає, хоча вони там були. І на цій підставі відмовив у доступі до апеляційного перегляду.
Надмірний формалізм: що каже Європейський суд
У цій справі Верховний Суд нагадав про практику Європейського суду з прав людини. А вона однозначна: національні суди повинні уникати надмірного формалізму при застосуванні процесуальних норм.
Класичний приклад – справа GEORGIY NIKOLAYEVICH MIKHAYLOV v. RUSSIA. У ній ЄСПЛ зазначив: якщо заявник чітко висловив намір оскаржити рішення, можна вважати, що він подав непряме клопотання про відновлення процесуального строку. І в такому разі національним судам варто було б відновити строк за власною ініціативою.
Схожа логіка – у справі SHISHKOV v. RUSSIA: судам належить уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості. Баланс – ось що важливо.
А у справі RYAZANTSEV v. RUSSIA Європейський суд підкреслив: право на ефективний судовий захист означає, що сторони повинні мати можливість подати апеляцію з того моменту, коли вони фактично дізналися про судове рішення, що зачіпає їхні права.
Чому це рішення важливе для вас
Кожен, хто бере участь у судовому процесі, повинен знати: строк на апеляційне оскарження – це не пастка. Якщо ви отримали рішення суду не в день його проголошення, закон дає вам додатковий час. Головне – подати скаргу протягом тридцяти днів із моменту фактичного отримання повного тексту.
І ще один практичний висновок. Якщо ви працюєте через «Електронний суд», завжди перевіряйте картку руху документа. Саме вона може стати вашим доказом у разі спору про дату отримання рішення.
Верховний Суд у цій справі скасував ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 16 квітня 2026 року і передав справу назад для вирішення питання про відкриття апеляційного провадження. Тобто банк отримав другий шанс на перегляд рішення – саме тому, що діяв у межах закону, а суд першої інстанції просто не виконав свого обов’язку щодо належного вручення рішення.
До речі, Верховний Суд окремо підкреслив: оприлюднення судового рішення в Єдиному державному реєстрі судових рішень не замінює обов’язку суду вчасно направляти копії рішень учасникам справи. І день оприлюднення в реєстрі не прирівнюється до дня вручення.
Ось так звичайна на перший погляд справа про кредитну заборгованість перетворилася на важливий прецедент щодо права на доступ до правосуддя. І хоча фінальне рішення у цьому спорі ще попереду, одне вже зрозуміло точно: коли йдеться про поновлення строку на апеляційне оскарження, суди мають дивитися не на формальності, а на реальні обставини справи.
