Повернення надміру сплачених митних платежів – процедура, яка за звичайних умов не викликає особливих складнощів. Подав заяву, дочекався висновку митниці, отримав кошти на рахунок. Але що робити, коли ваша компанія зареєстрована на тимчасово окупованій території, а митний орган відмовляється повертати гроші, посилаючись на законодавчі обмеження? Саме така ситуація стала предметом розгляду Верховного Суду у справі № 280/5808/23, і рішення, ухвалене 1 квітня 2026 року, розставляє важливі крапки над «і».
ТОВ «Слов’янський пух Україна» – компанія, зареєстрована в місті Василівка Запорізької області. У січні 2022 року, ще до початку повномасштабного вторгнення, підприємство імпортувало товар і зіткнулося з тим, що Запорізька митниця скоригувала митну вартість у бік збільшення. Щоб випустити товар у вільний обіг, компанія доплатила 158 193,74 грн митних платежів.
Згодом рішення про коригування митної вартості оскаржили в суді. Запорізький окружний адміністративний суд визнав його протиправним і скасував, а Третій апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін.
Логічний наступний крок – повернення надміру сплачених митних платежів. Компанія подала відповідну заяву до митниці в травні 2023 року. І тут почалися проблеми.
Замість того щоб підготувати висновок про повернення коштів, як того вимагають Податковий кодекс України та Митний кодекс України, Запорізька митниця надіслала лист-відмову. Аргументація зводилася до того, що ТОВ «Слов’янський пух Україна» зареєстроване на тимчасово окупованій території (місто Василівка з 2022 року перебуває під окупацією), а отже, на нього поширюються обмеження, встановлені Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі – Закон про ТОТ).
Митниця наполягала: поки компанія не змінить податкову адресу на підконтрольну Україні територію, жодних виплат з бюджету вона не отримає.
Окружний адміністративний суд із такою логікою не погодився. Він зобов’язав митницю підготувати висновки про повернення коштів. Суд першої інстанції звернув увагу на кілька важливих моментів: господарська операція відбулася до окупації міста; митний орган не є тим, хто здійснює переказ коштів – його завдання лише сформувати висновок; а питання про те, чи можна перераховувати гроші на конкретний рахунок, вирішує Казначейство.
Проте апеляційний суд став на бік митниці. Третій апеляційний адміністративний суд вирішив, що сам факт реєстрації підприємства на окупованій території є достатньою підставою для відмови в поверненні надміру сплачених митних платежів. Мовляв, частина друга статті 13 Закону про ТОТ встановлює пряму заборону на господарську діяльність для таких суб’єктів – і ця заборона діє безвідносно до того, чи ухвалював Кабінет Міністрів якісь додаткові рішення.
Саме це рішення апеляції й оскаржила компанія до Верховного Суду.
Тут криється найцікавіше. Верховний Суд провів системний аналіз Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» і дійшов висновку, який багато що змінює для бізнесу на окупованих територіях.
Річ у тім, що законодавець створив дворівневу модель застосування обмежень. Стаття 3 Закону про ТОТ розрізняє кілька категорій тимчасово окупованих територій. Перша категорія – Крим, окремі території Донецької та Луганської областей, окуповані з 2014 року. Для них обмеження, передбачені статтею 13 (заборона господарської діяльності без зміни податкової адреси та нікчемність правочинів), діють автоматично – безпосередньо в силу закону.
Друга категорія – території, окуповані після 24 лютого 2022 року в умовах воєнного стану. І ось тут ключовий момент: частина перша статті 13 Закону про ТОТ чітко вказує, що на такі території положення цієї статті «можуть бути поширені» за рішенням Кабінету Міністрів України.
Слово «можуть» тут має принципове значення. Це не автоматичне поширення, а факультативне – тобто потрібне окреме урядове рішення. І, як з’ясувалося, станом на момент розгляду справи Кабінет Міністрів України не ухвалював жодних рішень про поширення обмежень статті 13 на Василівську територіальну громаду Запорізької області.
Це підтвердив і лист Секретаріату Кабінету Міністрів України від 26 червня 2023 року, наявний у матеріалах справи. У ньому прямо зазначено: уряд не приймав рішень про поширення положень статті 13 Закону про ТОТ на цю територію.
Крім того, Верховний Суд звернув увагу на важливий нюанс. Наказ Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій № 309, яким затверджувався Перелік територій, де ведуться бойові дії або які є тимчасово окупованими, – це одне. А рішення Кабінету Міністрів про поширення обмежень статті 13 – зовсім інше. Ці документи мають різну правову природу і не можуть підміняти один одного.
Простіше кажучи: те, що територію внесли до переліку окупованих, ще не означає автоматичного застосування до неї всіх обмежувальних норм Закону про ТОТ. Для цього потрібен окремий акт уряду.
Верховний Суд скасував постанову апеляційного суду і залишив у силі рішення першої інстанції. Запорізьку митницю зобов’язали підготувати висновки про повернення коштів. Також суд стягнув з митниці 5 000 грн витрат на правничу допомогу та 5 368 грн судового збору за подання касаційної скарги.
Ця справа цікава не лише для ТОВ «Слов’янський пух Україна». Вона формує важливий правовий орієнтир для всіх підприємств, зареєстрованих на територіях, окупованих після 24 лютого 2022 року. Верховний Суд чітко розмежував: автоматичні обмеження статті 13 Закону про ТОТ стосуються лише Криму та окремих районів Донецької й Луганської областей. Для решти окупованих територій потрібне спеціальне рішення Кабінету Міністрів.
Крім того, суд підкреслив, що митний орган не має права підміняти собою Казначейство і самостійно вирішувати, чи можна переказувати кошти на той чи інший рахунок. Завдання митниці – підготувати висновок про повернення надміру сплачених митних платежів, якщо для цього виконані всі передбачені законом умови: відсутність податкового боргу, вчасне подання заяви, правильне оформлення документів.
А от Казначейство, отримавши такий висновок, уже перевіряє, чи немає обмежень на переказ коштів за конкретним рахунком. І саме воно, а не митниця, має оцінювати відповідні ризики.
Окремо варто згадати про спробу митниці домогтися залишення касаційної скарги без розгляду через те, що договір між компанією та адвокатом нібито є нікчемним – адже одна зі сторін зареєстрована на ТОТ. Верховний Суд відхилив це клопотання, зазначивши, що обмеження права на професійну правничу допомогу з мотивів місцезнаходження особи на окупованій території є необґрунтованим – особливо з огляду на динамічну зміну лінії фронту.
Якщо ваша компанія зареєстрована на території, окупованій після 24 лютого 2022 року, сам по собі цей факт не позбавляє вас права на повернення переплачених податків і митних платежів. Доки Кабінет Міністрів не ухвалив окремого рішення про поширення обмежень статті 13 Закону про ТОТ на вашу територію, митниця не має законних підстав відмовляти у формуванні висновку про повернення коштів. А якщо відмовляє – варто згадати про справу № 280/5808/23 і позицію Верховного Суду, який уже сказав своє вагоме слово.
