Повернення попередньої оплати за договором поставки – річ, яка здатна зруйнувати бізнес. Особливо коли йдеться про вісім мільйонів гривень, які треба віддати назад, та ще й додатково сплатити понад три з половиною мільйони пені, інфляційних втрат і відсотків. Саме в таку халепу потрапило Товариство «Олімпіус Консалт» у справі № 904/354/24, яку Верховний Суд остаточно вирішив 6 серпня 2026 року.
Суди трьох інстанцій одностайно сказали: постачальник не довів, що належно повідомив покупця про готовність товару. А це означає – гроші треба повертати. Давайте розберемося, що саме пішло не так і які висновки варто зробити бізнесу.
Про що домовилися сторони
У грудні 2022 року ТОВ «Фабрика смаку» (покупець) і ТОВ «Олімпіус Консалт» (постачальник) уклали договір про постачання продовольчих наборів. Загалом ішлося про 50 050 комплектів на суму понад 12,5 млн грн. Поставка мала відбутися двома партіями: перша половина – до 15 січня 2023 року, друга – до 31 січня. Умови – EXW (франко-склад), тобто покупець сам забирав товар зі складу постачальника.
«Фабрика смаку» сумлінно перерахувала аванс у розмірі 8 007 500 грн. А от далі почалися проблеми. Товар покупець так і не отримав. У грудні 2023 року – майже через рік після спливу строків поставки – покупець надіслав листа про відмову від договору і зажадав повернення попередньої оплати.
У відповідь – тиша. І «Фабрика смаку» пішла до суду.
Що казав постачальник на свій захист
Позиція «Олімпіус Консалт» виглядала досить переконливо – принаймні на перший погляд. Постачальник стверджував, що товар був готовий вчасно, а покупця про це повідомили всіма можливими способами. На підтвердження надали цілий пакет документів.
По-перше – внутрішні: оборотно-сальдову відомість, накладну на передачу готової продукції з виробництва на склад, вимоги-накладні. Усе датоване початком січня 2023 року. По-друге – два офіційні листи (від 10 та 25 січня 2023 року) про готовність товару до відвантаження, які нібито направили покупцеві. По-третє – скріншоти переписки в Telegram із працівниками «Фабрики смаку», де обговорювали готовність продукції.
Здавалося б, ось вони – докази. Але суди подивилися на них інакше.
Чому докази не спрацювали
Із внутрішніми документами все просто. Оборотно-сальдова відомість і накладні, підписані лише працівниками самого постачальника, нічого не доводять для покупця. Це як написати самому собі записку: «Я все зробив» – і вважати це переконливим аргументом. Суди зауважили: навіть якщо продукція фізично була на складі, це автоматично не означає виконання зобов’язань перед конкретним контрагентом.
З листами вийшла ще цікавіша історія. Постачальник стверджував, що направив їх через компанію SkyNet Worldwide Express. Однак сама компанія офіційно повідомила: вона припинила діяльність на території України ще 24 лютого 2022 року і не мала представництв ані в Дніпрі, ані в Одесі. Тобто фізично не могла доставляти кореспонденцію в січні 2023 року. Курйоз, який коштував мільйонів.
Ключовий момент у цій справі – оцінка повідомлень. Договір чітко вимагав від постачальника письмово, не пізніше ніж за два робочі дні, повідомити покупця про дату готовності товару. Саме письмово. Сторони не погоджували Telegram як офіційний канал комунікації. І хоча Велика Палата Верховного Суду ще у 2023 році визнала, що електронне листування може бути доказом, у цій конкретній ситуації воно не спрацювало.
Чому? Суд звернув увагу на три речі. По-перше, зі скріншотів неможливо достеменно встановити, хто саме брав участь у переписці. По-друге, технічні особливості Telegram дозволяють видаляти повідомлення без сліду – отже, немає гарантій повноти та незмінності змісту. І по-третє, що найважливіше: навіть у збереженому листуванні йшлося про готовність значно меншої кількості товару (близько 12 936 одиниць), а не всіх 25 025, передбачених договором.
Що вирішив Верховний Суд
Постанова Верховного Суду від 6 серпня 2026 року у справі № 904/354/24 стала фінальною крапкою. Касаційну скаргу «Олімпіус Консалт» залишили без задоволення. Суди попередніх інстанцій правильно застосували статтю 664 Цивільного кодексу України: для визнання товару наданим у розпорядження покупця потрібні одночасно дві умови – товар готовий і покупець поінформований. Брак хоч однієї – і товар не вважаєтьcя поcтавленим.
Верховний Суд наголосив: він не переоцінює докази. Це повноваження судів першої та апеляційної інстанцій. А ті свою роботу виконали – дослідили кожен документ, кожен аргумент і дійшли обґрунтованого висновку. Посилання скаржника на схожі справи (№ 911/2403/18 та № 925/1238/22) теж не допомогли – умови договорів у них відрізнялися, зокрема щодо обов’язку повідомляти покупця про готовність товару.
У підсумку з «Олімпіус Консалт» стягнули 8 007 500 грн основного боргу, 1 449 357,50 грн пені, 1 580 031,50 грн інфляційних втрат та 501 510,82 грн трьох відсотків річних. Разом – понад 11,5 млн грн плюс судовий збір.
Кілька практичних моментів, які випливають із цієї історії. Якщо договір вимагає письмового повідомлення – надсилайте його так, щоб залишилися беззаперечні докази відправлення й отримання. Перевіряйте, чи взагалі існує ваш кур’єр. Фіксуйте в договорі канали електронної комунікації, якщо плануєте ними користуватися. І пам’ятайте: повернення попередньої оплати за договором поставки – це не просто фінансовий ризик, а цілком реальний сценарій, якщо постачальник не подбав про належне оформлення своїх дїй.
