Проект закону № 15035 може кардинально змінити правила гри для малого бізнесу. Уявіть: ви тримаєте невелику кав’ярню в кіоску біля метро. Одного ранку приходите на роботу – а вашої споруди вже немає. Демонтували за рішенням міськради. Жодних попереджень, жодних альтернатив. Разом із кіоском зникло ваше робоче місце і єдине джерело доходу.
Саме такі ситуації – буденна реальність для сотень українських підприємців – має на меті виправити цей документ. Його офіційна назва: «Про внесення змін до деяких законів України щодо захисту зайнятості та самозайнятості у сфері малого підприємництва». Звучить складно, але суть проста: чиновникам хочуть зв’язати руки, коли йдеться про демонтаж кіосків, павільйонів та інших тимчасових споруд, з яких люди годують свої родини.
Три закони – один механізм захисту
Замість того щоб створювати нове регулювання з нуля, проект закону № 15035 вносить точкові зміни одразу до трьох чинних законів. Це «Про зайнятість населення», «Про регулювання містобудівної діяльності» та «Про благоустрій населених пунктів». Логіка тут наскрізна: захист робочих місць має стати не абстрактним гаслом, а конкретним юридичним обов’язком для кожного органу влади.
Розпочнемо з ключової новації. У Законі «Про зайнятість населення» з’являється стаття 26-2, яка містить пряму заборону: органам державної влади та місцевого самоврядування заборонено ухвалювати рішення, що призводять до закриття малого бізнесу або скорочення робочих місць – без належного економічного обґрунтування. Простими словами: недостатньо сказати «цей кіоск псує вигляд вулиці». Потрібні розрахунки, документи, аналіз.
Крім того, законопроект доповнює статтю 5 цього ж закону новою гарантією – захистом права на працю від звуження або втрати внаслідок рішень влади. Це означає, що держава вперше визнає: її власні дії можуть бути джерелом загрози для зайнятості, і від цього треба захищати.
Три винятки – і жодного четвертого
Коли ж влада все-таки може припинити діяльність малого підприємця через демонтаж його тимчасової споруди? Законопроект дає вичерпний перелік – лише три підстави.
Перша: виконання актів законодавства або рішень уповноважених державних органів, ухвалених у межах їхніх повноважень. Друга: потреба захистити об’єкти критичної інфраструктури, що має бути підтверджено окремим висновком. І третя – усунення реальної та безпосередньої загрози життю і здоров’ю людей.
Кожна з цих підстав має бути не просто названа, а документально підтверджена. Відповідні папери додаються до матеріалів рішення. Послатися на абстрактні «потреби міста» більше не вийде.
Але це ще не все. Перед ухваленням будь-якого такого рішення чиновники мусять провести попередні економічні та соціально-економічні розрахунки. Рахувати доведеться три речі: скільки робочих місць зникне, скільки недоотримає бюджет через скорочення податкових надходжень, і – що особливо цікаво – чи існує альтернативний спосіб досягти тієї ж мети без закриття бізнесу. Часто альтернатива є, просто ніхто не давав собі клопоту її шукати.
Демонтаж – тільки з компенсацією або заміною
Окрема, надзвичайно практична норма стосується ситуації, коли демонтаж таки неминучий. Якщо орган влади приймає рішення прибрати тимчасову споруду, він зобов’язаний або компенсувати підприємцю всі пов’язані витрати – демонтаж, перевезення, зберігання, відновлення майна – або надати альтернативне місце на умовах, не гірших за попередні.
Кошти на це мають виділятися з відповідного бюджету. Тобто міськрада, перш ніж ухвалювати рішення про знесення десятка кіосків, чітко розумітиме: за це доведеться заплатити з міської скарбниці. Фінансова відповідальність дисциплінує набагато краще за будь-які заклики до совісті.
Окремо законопроект вимагає враховувати вплив таких рішень на рівність прав жінок і чоловіків, а також на зайнятість соціально та економічно вразливих груп. Тут важливий момент: часто саме жінки та люди передпенсійного віку працюють у невеликих торгових точках, і демонтаж кіоску б’є по них особливо болісно.
Громадські обговорення: бізнес почують
Ще одна системна зміна від проекту закону № 15035 – обов’язкове громадське обговорення територіальних і місцевих програм зайнятості. Причому до обговорення мають залучатися не лише профспілки та організації роботодавців, а й безпосередньо суб’єкти малого та середнього підприємництва, а також громадські об’єднання.
Простіше кажучи, якщо міська влада планує програму, здатну вплинути на зайнятість, вона мусить спершу обговорити це з тими, кого зміни безпосередньо зачеплять. Порядок проведення таких обговорень визначатиме Кабінет Міністрів.
Крім того, під час підготовки будь-яких рішень, наслідком яких може стати скорочення робочих місць, органи влади зобов’язані враховувати положення територіальних програм зайнятості та результати згаданих громадських обговорень. Тобто це не формальність для галочки, а реальний інструмент впливу.
Що змінюється в містобудуванні
Закон «Про регулювання містобудівної діяльності» отримує нову статтю 28-1 – гарантії для підприємців, що використовують тимчасові споруди. Тут діє та сама логіка: заборона на рішення, наслідком яких є демонтаж або переміщення, крім трьох вичерпних випадків – оборона держави, захист критичної інфраструктури, загроза життю чи здоров’ю людей.
Але є важлива особливість. Стаття окремо прописує принцип пропорційності: втручання у право на підприємницьку діяльність не може бути надмірним. І головне – рішення, ухвалені з порушенням цих вимог, визнаються нікчемними. Це юридичний термін, який означає, що таке рішення не має сили з моменту прийняття, навіть без окремого судового скасування.
Постраждалий підприємець також отримує право на повне відшкодування завданої шкоди.
Благоустрій без свавілля
Аналогічні зміни вносяться до Закону «Про благоустрій населених пунктів» через нову статтю 34-1. Тут з’являється ключове положення, якого давно чекали підприємці: демонтаж або примусове переміщення тимчасових споруд для підприємницької діяльності допускається виключно на підставі судового рішення. Єдиний виняток – реальна та безпосередня загроза життю або здоров’ю людей, де зволікання неприпустиме.
І ще одна принципова норма: сам по собі факт, що тимчасова споруда визнана самовільно встановленою, або що закінчився термін дії дозвільних документів – це не підстава для демонтажу без дотримання всіх процедур, передбачених статтею. Раніше такі формальні приводи часто використовували для швидкої розправи з незручними підприємцями.
Як і в попередньому випадку, шкода від незаконного демонтажу відшкодовується в повному обсязі.
Пріоритетний захист для постраждалих
Проект закону № 15035 передбачає також особливі соціальні гарантії для тих, хто все ж постраждав від рішень влади. Йдеться про статтю 24 Закону «Про зайнятість населення», яку доповнюють нормами про першочергове отримання допомоги.
Люди, які втратили роботу або джерело самозайнятості через такі рішення, отримують пріоритетний доступ до соціальних послуг у сфері зайнятості, професійного навчання, перекваліфікації, сприяння у відкритті власної справи. Для них також розроблятимуть індивідуальний план працевлаштування з урахуванням конкретних обставин втрати роботи.
Це означає, що держава не просто визнає проблему, але й бере на себе зобов’язання допомогти людині стати на ноги після того, як її бізнес був зруйнований рішенням влади.
Навіщо це потрібно саме зараз
Малий бізнес в Україні – це не просто економічна статистика. Для мільйонів людей це спосіб виживання, особливо в умовах війни, коли традиційний ринок праці стиснувся до мінімуму. Кіоск із кавою, невелика майстерня, торгова точка на ринку – це не лише дохід конкретної родини, а й податки до місцевого бюджету, робочі місця для найманих працівників, пожвавлення економічної активності в громаді загалом.
Проект закону № 15035 за своєю суттю пропонує змінити філософію взаємин між владою і малим підприємцем. Перейти від моделі «начальник – прохач» до моделі партнерства, де кожне рішення, здатне зруйнувати чийсь бізнес, потребує серйозного обґрунтування, прорахунку наслідків і – якщо без цього ніяк – справедливої компенсації.
Звісно, законопроект не розв’яже всіх проблем малого бізнесу. Але він створює правову рамку, в якій свавільний демонтаж кіоску перестає бути рутинною практикою, а перетворюється на складну юридичну процедуру з цілком відчутними фінансовими наслідками для того, хто її ініціював. І це вже чималий крок уперед.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
