Уявіть: ви купуєте в аптеці флакон із написом «Ротокан», читаєте на етикетці, що він допомагає при стоматиті, гінгівіті, загоює ранки в роті – і, звісно, думаєте, що це ліки. А насправді тримаєте в руках косметичний засіб, який жодних клінічних випробувань не проходив. Саме така історія стала предметом гучного спору між державним підприємством та Антимонопольним комітетом, який дійшов аж до Верховного Суду.
У квітні 2026 року Касаційний господарський суд поставив крапку в справі № 910/9006/25, підтвердивши: виробник косметичного засобу під назвою «Ротокан» справді вводив споживачів в оману. Давайте розберемо, що саме сталося і чому ця справа важлива для всіх, хто виробляє чи продає товари з «лікувальними» обіцянками на етикетці.
Два «Ротокани» – ліки і косметика
Історія почалася зі скарги АТ «Лубнифарм» – компанії, яка з 2001 року виробляє лікарський засіб «Ротокан». Це рослинний препарат із ромашки, календули та деревію, що має протизапальну, протимікробну й ранозагоювальну дію. Усе чесно: препарат зареєстрований, пройшов випробування, внесений до Державного реєстру лікарських засобів України.
Аж раптом у березні 2024 року представник «Лубнифарм» виявив в інтернет-магазині косметичний засіб із такою самою назвою. Виробник – Державне підприємство «Експериментальний завод медичних препаратів Інституту біоорганічної хімії та нафтохімії НАН України» (спробуйте вимовити з першого разу). На етикетці флакона значилося: засіб застосовують «при запальних захворюваннях слизової оболонки порожнини рота (афтозний та інші стоматити, виразково-некротичний гінгівостоматит)», а його компоненти «сприяють зміцненню ясен та швидкому загоєнню ранок».
Звучить як ліки, правда? Але за документами це був звичайний косметичний засіб, виготовлений за технічними умовами для косметики. Жодної реєстрації як лікарського препарату він не мав.
Що побачив Антимонопольний комітет
Антимонопольний комітет України (далі – АМК) відкрив справу № 127-26.4/193-24 і почав розбиратися. І ось що з’ясувалося.
По-перше, підприємство виробляло цей косметичний засіб з вересня по жовтень 2023 року, а продавало – з жовтня по грудень того ж року. Перед запуском отримало висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи, але ті підтверджували лише безпеку продукту, а не його лікувальні властивості.
По-друге, АМК надіслав запит до Міністерства охорони здоров’я України. Відповідь була однозначною: формулювання на етикетці прямо вказують на фармакологічну дію виробу, а отже, такий продукт не може вважатися косметичним засобом. Він підпадає під дію Закону України «Про лікарські засоби» і мав би бути внесений до Державного реєстру лікарських засобів. Але внесений не був.
По-третє – і це, мабуть, найцікавіше – АМК провів опитування споживачів. Результати вражають: 89% респондентів сказали, що інформація на етикетці могла б вплинути на їхнє рішення придбати цей засіб. А 72% опитаних сприйняли опис властивостей як характеристику лікарського, а не косметичного засобу.
Аргумент про «властивості компонентів» не спрацював
Підприємство намагалося захищатися. Його позиція: на етикетці описані не властивості самого косметичного засобу, а властивості окремих природних компонентів – ромашки, деревію, календули. Мовляв, це загальновідома інформація з наукових джерел, а не обіцянка лікувального ефекту.
Колегія суддів Верховного Суду оцінила цей аргумент і визнала його необґрунтованим. Чому? Бо на етикетці спочатку була зазначена назва засобу – «Ротокан», а потім під заголовком «Рекомендації щодо застосування» йшли ті самі обіцянки лікувального ефекту. Тобто будь-який споживач об’єктивно читав це як рекомендації щодо застосування саме цього конкретного засобу, а не як довідник із властивостей трав.
Крім того, суд звернув увагу на важливу деталь з позовної заяви самого підприємства. Там був розділ «Добровільне усунення можливого порушення», в якому виробник визнав: назва продукції «не відповідає своєму основному призначенню», і тому він сам змінив назву з «Ротокан» на «Роттокан». Іншими словами, підприємство фактично погодилося, що стара назва могла вводити споживачів в оману.
Ключовий юридичний момент: що таке поширення інформації, що вводить в оману
Тут важливий момент, який варто пояснити окремо.
Стаття 15-1 Закону України «Про захист від недобросовісної конкуренції» визначає: поширенням інформації, що вводить в оману, є повідомлення суб’єктом господарювання неповних, неточних або неправдивих відомостей – зокрема через нечіткість формулювань чи обраний спосіб викладення, – які вплинули або можуть вплинути на наміри осіб щодо придбання товару.
Зверніть увагу: закон говорить «вплинули або можуть вплинути». Тобто для кваліфікації порушення не обов’язково чекати, поки хтось реально постраждає. Достатньо довести саму можливість такого впливу. Саме тому опитування з показником 89% стало вагомим доказом у цій справі.
Верховний Суд також нагадав сталу правову позицію: для визнання дій недобросовісною конкуренцією достатньо встановити сам факт учинення дій, визначених законом як порушення. Не потрібно доводити настання реальних наслідків у вигляді збитків чи шкоди.
Чому підприємство програло
Скаржник подавав касаційну скаргу з підстави, передбаченої пунктом 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України – відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування норми статті 15-1 у подібних правовідносинах. Підприємство хотіло, щоб суд роз’яснив: чи можна вважати поширенням інформації, що вводить в оману, опис властивостей окремих природних компонентів, а не самого засобу.
Верховний Суд відмовив у задоволенні скарги. Його логіка була такою:
Перше – суди встановили, що підприємство діяло у конкурентних відносинах із тим же АТ «Лубнифарм» та іншими виробниками лікарських засобів з аналогічними діючими речовинами. Тобто це були не просто абстрактні дії, а дії в конкуренції.
Друге – інформація на етикетці об’єктивно подавалася як рекомендації щодо застосування конкретного косметичного засобу, а не як опис компонентів. І 72% опитаних це підтвердили.
Третє – оскільки косметичний засіб не був зареєстрований як лікарський, але його описані властивості відповідали саме лікарському препарату, то ці відомості були неправдивими за своєю суттю. Поширення неправдивих відомостей, що можуть вплинути на вибір споживача – це і є порушення статті 15-1.
Що це означає для бізнесу
Ця справа – наочний урок для виробників косметики, дієтичних добавок та інших нелікарських товарів.
Якщо ви пишете на упаковці фрази, схожі на медичні показання – «при запаленні», «для лікування», «сприяє загоєнню», – будьте готові довести, що ваш продукт справді має такі властивості. Інакше ризикуєте отримати штраф від АМК. У цій справі штраф склав 172 250 грн – сума не космічна, але репутаційні втрати можуть бути значно більшими.
Крім того, відповідальність за поширення інформації, що вводить в оману, несе саме виробник. Не маркетолог, не копірайтер, не дизайнер упаковки, а той, хто випускає продукт на ринок. Тож перед друком етикетки варто поставити собі просте запитання: «А що подумає споживач, коли це прочитає?»
До речі, сам позивач у підсумку добровільно змінив назву продукту з «Ротокан» на «Роттокан», визнавши тим самим, що стара назва могла створювати хибну асоціацію з лікарським засобом. Іноді краще визнати помилку на ранньому етапі, ніж проходити три судові інстанції.
Верховний Суд залишив рішення попередніх судів без змін, а касаційну скаргу – без задоволення. Постанова набрала законної сили 16 квітня 2026 року і є остаточною.
