Розрахунок при звільненні – це не бюрократична формальність, а ваші законні гроші. І якщо роботодавець звільнив людину, але так і не виплатив належне, працівник має право стягнути суму через суд. Причому не лише сам борг, а й компенсацію за кожен день очікування.
Давайте розберемося, коли саме мають розрахувати, що повинні видати на руки і як діяти, якщо гроші так і не надійшли. Ситуація неприємна, але не безвихідна. Головне – знати свої права й діяти послідовно.
Що входить у розрахунок
Під час звільнення роботодавець зобов’язаний провести повний розрахунок. Повний розрахунок при звільненні охоплює все, що ви заробили і що вам гарантує закон.
До таких сум належать:
- заробітна плата за фактично відпрацьований час;
- компенсація за невикористані дні відпустки;
- вихідна допомога, премії та інші виплати, якщо вони передбачені законом, трудовим або колективним договором.
Окремо варто сказати про відпустку. Наприклад, якщо у працівника залишилося 18 днів невикористаної відпустки, їх також мають оплатити грошима. Середньоденну зарплату для такого розрахунку визначають за постановою Кабміну №100, беручи до уваги виплати за останні 12 місяців.
Трапляється, що роботодавець намагається щось недоплатити – скажімо, забуває про компенсацію за відпустку або виплачує її частково. Тому уважно перевірте розрахунковий лист і порівняйте суми з тим, що вам належить насправді.
Коли мають виплатити гроші
За загальним правилом остаточний розрахунок проводять у день звільнення. Це головна дата, на яку варто орієнтуватися.
Буває й інакше: того дня людина не працювала. Тоді належні суми мають виплатити не пізніше наступного дня після того, як вона пред’явить вимогу про розрахунок. Це передбачено статтею 116 КЗпП.
Тут важливий момент: не варто чекати, поки бухгалтерія сама схаменеться. Краще подати письмову вимогу – і бажано так, щоб у вас залишилося підтвердження, що ви її передали.
Які документи мають видати в день звільнення
Відповідно до статті 47 КЗпП роботодавець має видати працівнику:
- копію наказу про звільнення;
- письмове повідомлення про нараховані та виплачені суми;
- запис про звільнення у паперовій трудовій книжці, якщо працівник цього вимагає.
З 2021 року відомості про трудовий стаж ведуть в електронному реєстрі Пенсійного фонду. Водночас паперова трудова книжка нікуди не зникла – записи до неї вносять на вимогу працівника.
Письмове повідомлення про суми – це, по суті, ваш орієнтир. З нього видно, скільки і за що вам нарахували, тож саме з ним зручно йти до юриста або до суду.
Що робити, якщо роботодавець затримує розрахунок
Найчастіша проблема – коли розрахунок при звільненні затримують на тижні або місяці. Якщо належні суми не виплатили вчасно з вини роботодавця, працівник може вимагати через суд середній заробіток за весь час затримки. Але є обмеження: не більше ніж за шість місяців. Таке правило містить стаття 117 КЗпП.
Як діяти на практиці? Порада юристів проста: спочатку подайте письмову вимогу. Якщо результату немає – звертайтеся до Держпраці або до суду.
Ось приблизна послідовність дій:
- подайте роботодавцю письмову вимогу про виплату;
- дочекайтеся відповіді або переконайтеся, що її немає;
- зверніться до Держпраці зі скаргою;
- подайте позов до суду про стягнення боргу та середнього заробітку за час затримки.
Держпраці може провести перевірку і зобов’язати роботодавця виплатити борг. А якщо справа дійшла до суду, ви можете стягнути ще й середній заробіток за весь час затримки – це та сама компенсація зі статті 117.
До речі, про строки. Якщо розрахунок при звільненні затягнувся, не варто роками відкладати звернення до суду – це може зіграти проти вас.
Особливі випадки звільнення
Окремі правила залежать від статусу працівника або виду трудового договору.
Перебування у декретній відпустці не заважає звільнитися за власним бажанням. Вагітність і догляд за дитиною до 14 років належать до поважних причин, тому роботодавець має звільнити працівницю у той строк, про який вона просить.
Водночас звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей до трьох років, з ініціативи роботодавця у більшості випадків заборонене.
Строковий трудовий договір можна достроково розірвати лише з підстав, визначених статтею 39 КЗпП. Серед них – хвороба, інвалідність, порушення з боку роботодавця та поважні причини, передбачені статтею 38 КЗпП.
Працівник також може взяти відпустку з подальшим звільненням. У такому разі датою припинення трудових відносин буде останній день відпустки, і саме тоді проводять остаточний розрахунок.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков