Щеплення для школи перестають бути просто рекомендацією і стають жорсткою вимогою. Законопроєкт №15286, зареєстрований у Верховній Раді, повністю перекроює систему допуску дітей до освітніх закладів. Документ має замінити закон, який працював ще з 2000 року, і привести українське законодавство у відповідність до сучасної системи громадського здоров’я, запровадженої у 2022 році.
МОЗ отримує більше важелів
Головна ідея законопроєкту №15286 – дати Міністерству охорони здоров’я значно ширші повноваження в питаннях вакцинації. Раніше перелік обов’язкових щеплень був жорстко закріплений у законі та змінювався вкрай рідко. Тепер МОЗ зможе оперативно оновлювати його залежно від ситуації.
Що саме вирішуватиме міністерство? По-перше, перелік інфекційних хвороб, яким можна запобігти вакцинацією. По-друге, список обов’язкових щеплень. І по-третє – календар, за яким ці щеплення проводитимуть. К слову, оновлений Календар щеплень уже діє з початку цього року, тож процес пішов задовго до ухвалення законопроєкту.
Але це ще не все. МОЗ отримає право визначати, яким категоріям населення щеплення обов’язкові. Критерії можуть бути різними: вік дитини, стан здоров’я, епідеміологічна ситуація в конкретному регіоні. Уявіть: десь зафіксували спалах кору – міністерство оперативно запроваджує обов’язкову вакцинацію для певної групи людей, не чекаючи, поки розженеться епідемія. Гнучкість, якої бракувало старій системі.
Несприятливі події та електронний облік
Окрема увага в законопроєкті приділена тому, що відбувається після щеплення. Вперше на законодавчому рівні чітко прописують поняття несприятливих подій після вакцинації – тобто ситуацій, коли організм реагує на вакцину не так, як очікувалося. І що важливіше – з’являється регламент: що робити в таких випадках, як діяти лікарям, куди звертатися батькам.
Усі дані про проведені щеплення та відмови від них обов’язково фіксуватимуть в електронній системі охорони здоров’я. Жодних паперових довідок, які губляться, вицвітають або забуваються вдома в останній момент. Уся інформація зберігається в єдиній цифровій базі, доступ до якої матимуть і медики, і, за потреби, представники освітніх закладів. Зручно? Безумовно. Але й відповідальності більше – тепер не вийде сказати «а в нас у картці нічого не записано».
Хто платить за вакцинацію
Тут важливий момент, який варто підкреслити одразу: для пацієнта щеплення залишаються безоплатними. Держава гарантує, що з вашого гаманця не візьмуть жодної копійки за обов’язкові щеплення, зроблені дитині за віком. Безплатною буде й вакцинація проти сказу – а це, погодьтеся, питання життя і смерті.
Крім того, держава оплатить щеплення для тих, хто з певних причин пропустив календарні строки. Переїхали в інше місто, дитина довго хворіла, не було змоги вчасно потрапити до лікаря – усе це не привід залишатися без захисту. Вакцинацію за епідеміологічними показаннями теж проведуть державним коштом.
Фінансуються ці програми з бюджетів різних рівнів. Закупівля вакцин для обов’язкових щеплень і профілактики сказу йде з державної скарбниці. А от вакцинація за станом здоров’я чи за епідеміологічними показаннями може оплачуватися коштом місцевих громад. До речі, місцева влада отримає право запускати власні програми імунізації – скажімо, якщо в регіоні є специфічні ризики, яких немає в інших областях.
Допуск до школи: головний рубіж
А тепер до найгарячішого питання. Чи пустять дитину до школи без щеплень? Відповідь, чесно кажучи, невтішна для тих, хто принципово відмовляється від вакцинації. Щеплення для школи перетворюються з теоретичної рекомендації на цілком конкретну обов’язкову умову.
Для зарахування до будь-якого освітнього закладу – чи то школа, чи садочок – потрібно подати три документи. Перше: медична довідка або витяг із медичної карти. Друге: підтвердження стану здоров’я за результатами медогляду. І третє: дані про щеплення за календарем або документи, що підтверджують медичні протипоказання.
Якщо з третім пунктом проблема – дитина не отримала обов’язкові щеплення без поважних медичних причин – школа має повне право відмовити в зарахуванні. Те саме стосується й дитячих закладів відпочинку: табори, санаторії, оздоровчі центри також можуть не прийняти невакциновану дитину. І це не чиясь примха, а норма закону.
Коли ж можливі винятки? Лише в двох випадках: є медичні протипоказання, підтверджені документально, або лікарсько-консультативна комісія ухвалила позитивне рішення в конкретній ситуації. Але навіть тоді все залежить від епідеміологічної обстановки. Якщо в регіоні неспокійно – ЛКК навряд чи дасть зелене світло, хоч би якими переконливими були аргументи батьків.
Коротше кажучи, щеплення для школи – це тепер не тема для дискусій на батьківських форумах, а реальний пропуск до класу. І родинам, які ще вагаються, варто враховувати це вже зараз, не чекаючи, поки законопроєкт остаточно ухвалять.
Як саме проводитимуть вакцинацію
Законопроєкт детально прописує й процедуру. Робити щеплення мають виключно підготовлені медичні або фармацевтичні працівники – жодних винятків чи самодіяльності.
Перед уколом пацієнту або його батькам обов’язково пояснюють: наскільки вакцина ефективна, які можуть бути ризики, чого очікувати після процедури. Далі – обов’язковий медичний огляд. Лікар має переконатися, що дитина здорова й готова до щеплення. І тільки після цього, отримавши добровільну згоду – усну, а краще письмову – медпрацівник проводить вакцинацію.
І про відмову. Ніхто не триматиме вашу дитину силоміць – це ваше право. Але відмова має бути зафіксована: письмово або, якщо з певних причин це неможливо, офіційним актом. І цей запис теж потрапить до електронної системи – просто щоб уся інформація була в одному місці.
Тож поки законопроєкт №15286 проходить стадії обговорення та голосувань, у батьків є час підготуватися. Перевірити календар щеплень своєї дитини, звіритися із сімейним лікарем, за потреби – надолужити пропущене. Бо коли документ набуде чинності, фраза «щеплення для школи» перестане бути абстрактною темою і стане звичайною бюрократичною реальністю, з якою доведеться рахуватися кожній родині.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
