Справу № 910/6476/25 повернули на новий розгляд до першої інстанції, і для підприємця це точно не поразка. Уявіть собі ситуацію: ви отримали чималий штраф від Антимонопольного комітету, пройшли два суди й довели свою правоту, а потім Верховний Суд усе перекреслює. Але не тому, що ви програли по суті. Суть спору навіть не почали досліджувати глибоко. Касація просто виявила, що попередні суди припустилися критичних помилок у самому підході до оцінки доказів.
Давайте розберемося, що ж там сталося між ФОП Рогозою В.В. та Північним міжобласним територіальним відділенням Антимонопольного комітету України. Позивач оскаржував рішення Комітету, яким на нього наклали стягнення. Суди першої та апеляційної інстанцій стали на бік ФОП. Вони визнали рішення АМК недійсним у певній частині. І от Комітет подав касаційну скаргу, сподіваючись, що Верховний Суд остаточно вирішить спір на його користь. Але судді пішли іншим шляхом.
Замість того, щоб поставити крапку, колегія Касаційного господарського суду фактично сказала: «Ви всі поспішаєте». Рішення Господарського суду міста Києва від 26.11.2025 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 19.03.2026 було скасовано. Справу скерували назад, на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
У чому ж прокол судів, які підтримали бізнес
Головна претензія Верховного Суду – порушення норм процесуального права. І це не дрібничка, на яку можна заплющити очі. Йдеться про фундаментальний принцип: перш ніж ухвалювати рішення, суд мусить дослідити всі докази й дати їм належну оцінку. Тут важливий момент: колегія суддів зазначила, що попередні інстанції не дотрималися вимог Господарського процесуального кодексу України. Вони не з’ясували всіх обставин справи, які мають значення, і, відповідно, не надали оцінки всім аргументам сторін.
Чесно кажучи, це нагадує ситуацію, коли лікар ставить діагноз, не зробивши всіх аналізів. Начебто й висновок може бути правильним, але він висить у повітрі, не підкріплений повною картиною. Так само й тут. Судді Власов Ю.Л., Малашенкова Т.М. та головуюча Булгакова І.В. дійшли висновку, що суди попередніх інстанцій надто поверхнево підійшли до вивчення матеріалів. А це пряма дорога до скасування рішень.
АМК наполягав на тому, що його рішення законне й обґрунтоване. ФОП Рогоза В.В. доводив зворотне. І суди йому повірили. Але віра – це не правосуддя. Правосуддя вимагає чіткого ланцюжка: ось доказ, ось його оцінка, ось чому ми відкидаємо аргументи іншої сторони. Цього ланцюжка в рішеннях і не побачили в касації.
Що означає новий розгляд для учасників справи
Справа повертається на той самий рівень, з якого починалася, – до першої інстанції. Але це не просто технічна перемотка назад. По суті, боротьба розпочнеться заново. Суд буде змушений зібрати повну доказову базу, ретельно перевірити кожен аргумент і лише потім вирішити, чи дійсно Антимонопольний комітет мав рацію, коли штрафував підприємця.
Для ФОП це шанс повторно довести свою позицію, але вже в межах більш суворого процесуального порядку. Для Комітету – можливість наполягти на тому, що його висновки були бездоганними з самого початку. Проте є нюанс. Касаційна скарга Комітету була задоволена лише частково. Це означає, що Верховний Суд не погодився з вимогою відповідача одразу ухвалити нове рішення на його користь. Суд обрав нейтральний варіант: не залишити чинними рішення на користь ФОП, але й не визнати автоматичну правоту АМК.
Ключ до розуміння – у процесуальних недоліках
Коли суди кажуть про «недотримання норм Господарського процесуального кодексу України», за цим стоїть цілком конкретна проблема. Найчастіше йдеться про недоведеність обставин, які суд визнав встановленими. Наприклад, суд міг спиратися на документи, які не були предметом безпосереднього дослідження в засіданні. Або дав оцінку доказам, не пояснивши, чому відкидає контрдокази іншої сторони.
Крім того, ігнорування аргументів сторони – це порушення права на справедливий суд. Якщо Комітет наводив конкретні доводи на підтвердження правомірності свого рішення, а суд у постанові навіть не згадав про них, це одразу ставить під сумнів увесь судовий акт. Верховний Суд неодноразово наголошував: мотивувальна частина рішення має бути повною, логічною та послідовною. Тут цього, вочевидь, забракло.
Тому касаційна інстанція і діяла за принципом: краще повернути справу на новий розгляд, ніж залишити чинним неякісне рішення. Це захищає інтереси обох сторін у довгостроковій перспективі. Адже якщо б Верховний Суд просто залишив усе як є, невирішені процесуальні питання могли б «вилізти» пізніше й остаточно заплутати справу.
Чого чекати далі
Тепер м’яч на полі Господарського суду міста Києва. Судді доведеться фактично з нуля пройти всю процедуру. Сторони знову подаватимуть докази, даватимуть пояснення. І цього разу суд буде під пильною увагою – не лише учасників, а й самої логіки процесуального закону. Кожен крок має бути відображений у справі, а кожен висновок – обґрунтований.
Сам факт того, що справа пішла на новий розгляд, не робить жодну зі сторін переможцем чи переможеною. Це швидше пауза, під час якої потрібно перевести дух і підготуватися до ще ретельнішої роботи. Для ФОП Рогози В.В. зараз важливо не розслаблятися після перших успіхів, а зібрати ще більш залізобетонну доказову базу. Адже тепер усі знають: поверховість не пройде.
