Отримати штраф за непроходження ВЛК у 17 000 гривень – а потім ще й дізнатися про нього від державного виконавця через раптовий арешт банківської картки. Саме в такій ситуації опинився військовослужбовець, який проходив службу в ЗСУ. Постанову №1683 від 25 листопада 2025 року він навіть не бачив – її винесли без його участі. Славутський міськрайонний суд Хмельницької області 13 серпня 2026 року розібрався у справі й ухвалив рішення, яке варто взяти до уваги кожному, хто стикається з подібними звинуваченнями.
У чому звинуватили військовослужбовця
Територіальний центр комплектування заявив, що чоловік не пройшов повторний медичний огляд військово-лікарською комісією до 5 червня 2025 року. Підставою назвали підпункт 1 пункту 2 розділу II «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України №3621-IX від 21 березня 2024 року. Якщо коротко – ця норма зобов’язувала чоловіків віком від 25 до 60 років, яких раніше визнали обмежено придатними до військової служби, пройти повторний медогляд.
Але далі почалися дивні речі.
По-перше, у протоколі про адміністративне правопорушення №923 від 13 жовтня 2025 року не було жодних відомостей про те, що цей чоловік колись отримував статус обмежено придатного. А без цього факту вся конструкція звинувачення просто розсипається. Обов’язок проходити повторний медогляд закон покладає лише на тих, хто вже має такий статус. Не доведено статус – немає обов’язку. Не доведено обов’язок – немає правопорушення.
По-друге, строки. І ось тут найцікавіше.
Три місяці, які змінюють усе
За загальним правилом статті 38 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адмінстягнення можна накласти не пізніше ніж через два місяці з дня вчинення правопорушення. Та для статті 210-1 КУпАП в особливий період діє спеціальний строк – три місяці з дня виявлення, і не пізніше одного року з дня вчинення. Це передбачено частиною 9 статті 38 КУпАП.
Коли ТЦК дізнався про те, що чоловік не пройшов ВЛК? Відповідь очевидна: 6 червня 2025 року – наступного дня після граничної дати, визначеної законом. Саме тоді й почався відлік тримісячного строку для накладення стягнення.
А коли винесли постанову про штраф за непроходження ВЛК? 25 листопада 2025 року.
Порахуйте самі: з 6 червня до 25 листопада минуло майже шість місяців. Тобто більш ніж удвічі довше, ніж дозволяє закон. Іншими словами, штраф за непроходження ВЛК наклали тоді, коли строк для цього вже давно сплив.
Ключовий момент, який часто плутають навіть посадові особи: день виявлення правопорушення – це не день складання протоколу. Це день, коли уповноважений орган отримав будь-які відомості про можливе порушення. Верховний Суд неодноразово наголошував на цьому – зокрема, у постановах у справі №461/1393/16-а від 21 листопада 2019 року та у справі №149/2498/17 від 28 лютого 2019 року.
Чому це правопорушення не є триваючим
Окремо суд розібрав питання, яке часто викликає суперечки: чи є непроходження ВЛК триваючим правопорушенням? Якби воно було триваючим, то строки рахувалися б інакше – і ТЦК, можливо, встиг би вкластися у відведений час.
Але ні. Суд чітко визначив: це не триваюче правопорушення.
Триваюче правопорушення – це коли особа перебуває у стані безперервного невиконання обов’язку. Класичні приклади: проживання без реєстрації або ухилення від військового обліку протягом тривалого часу. А обов’язок пройти медогляд до конкретної дати – 5 червня 2025 року – вичерпується самим фактом настання цієї дати. Не пройшов – усе, правопорушення вважається вчиненим раз і назавжди. Жодного безперервного стану тут немає.
Цю позицію суд обґрунтував, зокрема, посиланням на постанову Верховного Суду від 11 квітня 2018 року у справі №804/401/17. Там детально роз’яснено: триваюче правопорушення припиняється лише тоді, коли особа виконала обов’язок, або коли перестала діяти відповідна норма закону, або коли зникли обставини, за яких обов’язок об’єктивно існував. У нашому випадку обов’язок мав чіткий дедлайн – і після 5 червня питання було закрите.
Що з доказами
Тепер повернімося до першої проблеми, яку виявив суд, – відсутності доказів.
Стаття 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення чітко каже: доказами можуть бути протокол, пояснення особи, висновки експертів, речові докази тощо. Обов’язок збирати ці докази лежить на тому, хто складає протокол. Уповноважена посадова особа ТЦК мала довести, що чоловік справді був обмежено придатним до військової служби до набрання чинності Законом №3621-IX. Але не довела. У матеріалах справи не виявилося жодного документа, який би це підтверджував.
Цікаво, що відповідач навіть не подав відзив на позов і не з’явився в судове засідання. Хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Про причини неявки суд не повідомили. Це окреме питання – про якість підготовки матеріалів у таких справах.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Постанову №1683 від 25 листопада 2025 року про накладення штрафу за непроходження ВЛК визнано протиправною та скасовано. Провадження у справі закрито одразу з двох підстав: через відсутність складу адміністративного правопорушення (пункт 1 статті 247 КУпАП) та через закінчення строків накладення адмінстягнення (пункт 7 частини 1 статті 247 КУпАП).
Кожна з цих підстав окремо була б достатньою для закриття справи. А тут вони спрацювали разом, що зробило рішення суду практично невразливим для оскарження.
Коли ви отримуєте штраф за непроходження ВЛК, варто пам’ятати кілька речей. Перше – ТЦК зобов’язаний довести ваш статус обмежено придатного, якщо саме це є підставою для вимоги пройти повторний огляд. Без цього доказу склад правопорушення відсутній. Друге – строки справді мають значення, і часто саме вони стають вирішальним аргументом. Третє – якщо ви проходите військову службу, це не перешкода для захисту: позивач у цій справі подав заяву про розгляд без його участі, і суд не заперечував.
Кодекс України про адміністративні правопорушення дає достатньо інструментів для захисту. Але вони працюють лише тоді, коли ви знаєте, на які саме статті посилатися, і вмієте вчасно звернутися до суду.
