Скасування мобілізації через суд – не фантастика, а цілком реальний механізм захисту, коли територіальний центр комплектування діє всупереч закону. Саме це довелося доводити викладачу фахового коледжу, який мав залізне право на відстрочку, але все одно опинився у військовій частині. Волинський окружний адміністративний суд у травні 2026 року розставив крапки над «і» в цій історії.
Що сталося насправді
Позивач працював викладачем у ВСП «ФКТБП ВНУ імені Лесі Українки» на 1,2 ставки. Тобто більше ніж достатньо для того, щоб не підлягати призову. За законом, педагогічні працівники закладів фахової передвищої освіти, які працюють за основним місцем роботи не менш як на 0,75 ставки, мають право на відстрочку від мобілізації. Про це чітко говорить пункт 2 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
У грудні 2025 року чоловік прийшов до ТЦК, щоб пройти військово-лікарську комісію і заодно подати документи на відстрочку. Він приніс усе: довідку з місця роботи, наказ про призначення на посаду, наказ про продовження трудових відносин, навіть диплом магістра. Здавалося б – залізобетонний пакет документів. Але у ТЦК на ці папери просто не звернули уваги.
Далі – гірше. Коли позивач спробував подати заяву на відстрочку через електронний кабінет у застосунку «Резерв+», система видавала технічну помилку. Він намагався неодноразово – безрезультатно. І це критично важливий момент: Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560) прямо передбачає можливість оформлення відстрочки через електронний кабінет. Якщо цей механізм не працює через технічний збій – це проблема держави, а не громадянина.
Призвали всупереч усьому
Незважаючи ні на що, 30 грудня 2025 року начальник ТЦК видав наказ №1992 про призов позивача на військову службу під час мобілізації. Того ж дня командир військової частини своїм наказом №375 зарахував його до списків особового складу гранатометником. Жодної заяви про відстрочку так і не розглянули. Жодних документів до уваги не взяли.
А тепер – ключовий нюанс цієї справи. Частина 4 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» говорить чітко: особи, які мають право на відстрочку за пунктами 1-5 частини 3 цієї статті, можуть бути прийняті на військову службу виключно за контрактом. Тобто лише добровільно. Примусовий призов для них заборонений. А позивача саме призвали – не запропонували контракт, не пояснили можливості, просто видали наказ і відправили до частини.
Що сказав суд
Суд проаналізував ситуацію і дійшов однозначного висновку: ТЦК порушив закон. Причому справа навіть не в тому, що викладач мав право на відстрочку. Головне – йому не дали це право реалізувати.
Зверніть увагу на пункт 60 Порядку №560. Він встановлює: до ухвалення комісією рішення про надання відстрочки військовозобов’язаний не підлягає призову. Тобто сам факт подання заяви – навіть якщо рішення ще не прийнято – блокує мобілізацію. А тут заяву навіть не прийняли, хоча людина намагалася її подати і через додаток, і особисто.
Що ж вирішив суд? По-перше, наказ начальника ТЦК про призов визнано протиправним і скасовано. По-друге, наказ командира військової частини про зарахування до списків особового складу – теж скасовано. По-третє, суд зобов’язав військову частину звільнити позивача з військової служби.
Логіка тут проста: якщо перший наказ – про призов – незаконний, то всі наступні рішення, побудовані на ньому, автоматично втрачають силу. Скасування мобілізації в такому випадку – єдиний спосіб відновити справедливість.
Прогалина в законі, про яку варто знати
Окремо варто сказати про цікаву правову колізію. У статті 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» немає такої підстави для звільнення, як «незаконний призов». Формально, якщо людину вже мобілізували – нехай і з грубими порушеннями, – звільнити її за цією підставою начебто неможливо.
Суд у своєму рішенні прямо назвав це прогалиною в законодавстві. І, до речі, народні депутати вже працюють над її усуненням – у Верховній Раді зареєстровано законопроєкт №13345. Він пропонує додати до переліку підстав для звільнення саме набрання законної сили судовим рішенням, яким визнано протиправним призов під час мобілізації. Поки що ж вихід один – суд, і це рішення тому підтвердження.
На що послався суд
ТЦК у своєму відзиві наполягав: позивач не подавав заяву на відстрочку, тому підстав для звільнення немає. Але суд не купився на цей аргумент. Бо якщо людина прийшла з документами, намагалася подати заяву через «Резерв+», а їй відмовляли – це проблема не позивача, а державного органу, який не забезпечив нормальної роботи системи.
Суд послався на практику Європейського суду з прав людини. Зокрема, на рішення у справі «Москаль проти Польщі», де сказано: державні органи повинні мати можливість виправляти власні помилки, навіть ті, що сталися через їхню недбалість. І ще важливіше – ризик будь-якої помилки державного органу покладається на саму державу, а не на громадянина. Цитуючи рішення у справі «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки», помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Чому це рішення важливе для інших
По-перше, воно створює прецедент для всіх, хто має законне право на відстрочку, але стикається з ігноруванням своїх документів у ТЦК. По-друге, суд чітко сказав: технічні збої «Резерв+» не можуть бути підставою для позбавлення людини права на відстрочку.
Ключовий практичний урок: якщо ви маєте підстави для відстрочки – фіксуйте кожен крок. Подавайте заяву через ЦНАП або електронний кабінет і робіть скріншоти, якщо система дає збій. Надсилайте документи поштою з описом вкладення. Усе це стане доказами у разі судового спору.
Скасування мобілізації – не просто юридична процедура, а реальний інструмент, коли ТЦК переступає межі закону. Волинський суд це підтвердив: державний орган не може отримувати вигоду від власних порушень. І хоча шлях до справедливості поки що лежить виключно через суд, ця справа доводить – він цілком реальний.
До речі, суд відмовив у вимозі «скасувати всі інші накази на переміщення» просто тому, що на момент розгляду справи таких наказів не існувало. Суд захищає реально порушені права, а не гіпотетичні загрози – це теж варто враховувати, формулюючи позовні вимоги.
