Уявіть: на вас накладають штраф у 17 000 гривень за те, що ви не з’явилися за повісткою до територіального центру комплектування. А повістки ви взагалі не бачили. Саме така історія завершилася у Бучацькому районному суді Тернопільської області 28 вересня 2026 року, і завершилася вона скасуванням постанови ТЦК. Давайте розберемося, як це сталося і на що звернув увагу суд.
Позивач оскаржив постанову № R699118 від 16 серпня 2026 року, якою його притягнули до відповідальності за частиною 3 статті 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Це та сама стаття про порушення правил військового обліку та законодавства про мобілізацію в особливий період. Штраф, нагадаю, аж 17 тисяч.
Що стверджував ТЦК
Версія територіального центру була простою. Військовозобов’язаному сформували повістку № 8339775 і направили її рекомендованим листом за зареєстрованим місцем проживання. Лист з трек-номером R067232238930, за словами відповідача, повернувся назад з відміткою «одержувач відсутній за вказаною адресою». А це, на думку центру, автоматично означає належне оповіщення.
Чоловік мав з’явитися до ТЦК 1 серпня 2026 року о 9:00. Не з’явився. Ще й 13 серпня через додаток «Резерв+» подав заяву, в якій визнав порушення і погодився на притягнення до відповідальності за його відсутності. Здавалося б, справа очевидна і програшна для позивача. Але ні.
Чому визнання провини нічого не доводить
Тут важливий момент, який часто не розуміють навіть досвідчені юристи. Та сама заява про визнання порушення не звільняє ТЦК від головного обов’язку – довести, що правопорушення взагалі було. За частиною 2 статті 58 Конституції України ніхто не може відповідати за діяння, яке на момент його вчинення не визнавалося правопорушенням. А в спорах зі суб’єктами владних повноважень тягар доказування лежить саме на відповідачі, тобто на ТЦК.
Суд подивився на заяву пильніше і побачив дивне. З неї неможливо зрозуміти, з яким саме правопорушенням людина погодилася. Не вказано номер повістки, дату, на яку треба було з’явитися, і яким способом взагалі оповіщали. Порожнє визнання без конкретики.
Де прокололася процедура оповіщення
Тепер про найцікавіше – про те, як працює пошта з повістками. Постанова Кабінету Міністрів № 1147 від 8 жовтня 2024 року внесла зміни до Правил надання послуг поштового зв’язку. За ними рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» вручаються лише особисто адресату. Якщо людини немає вдома, працівник пошти має зателефонувати або покласти повідомлення в поштову скриньку. І лише якщо протягом трьох робочих днів адресат не з’явився, лист повертають відправнику з відміткою «адресат відсутній».
Що сталося у цій справі? Лист прийняли у Києві 21 липня, до відділення у Бучачі він прибув 23 липня. А вже 24 липня о 16:17 йому присвоїли статус «повернення відправнику». Іншими словами, відправлення пробуло у відділенні трохи більше доби. Три робочі дні, передбачені законом, ніхто не витримав.
Крім того, відповідач так і не долучив до справи конверт. А саме на ньому мали б стояти позначки «Повістка ТЦК» та «Вручити особисто», підпис працівника і відбиток календарного штемпеля. Без конверта суд просто не міг перевірити, чи була повістка оформлена належно і чи взагалі була спроба справжньої доставки.
Суд не взяв на віру жодного припущення
Суд пройшовся по всіх елементах, які мають зібратися докупи для законного штрафу за неявку. Їх, по суті, три: повістку треба направити за правильною адресою, має бути спроба її вручити, і процедуру оповіщення треба дотримати.
Перше начебто виконали – адреса реєстрації була вірною. А ось з другим і третім усе розсипалося. Доказів того, що позивачу телефонували чи залишали повідомлення в скриньці, в матеріалах немає. Сам чоловік наполягав, що жодних сповіщень не отримував. А повістка повернулася назад набагато швидше, ніж дозволяє закон.
Суд зробив простий і справедливий висновок. Якщо людина не знала про свій обов’язок з’явитися, то про умисне його невиконання годі й казати. Відсутність обізнаності не може свідчити про умисне порушення.
Окремо суд відзначив, що сама постанова № R699118 була сформульована розмито. У ній не було ані дати вчинення правопорушення, ані номера повістки, ані конкретного місця і мети виклику. Просто шаблонна фраза «не прибув за викликом до ТЦК та СП». Для документа, який коштує людині 17 тисяч гривень, це замало.
Ще один повчальний момент. Відповідач так і не виконав ухвалу суду про надання витребуваної копії справи про адміністративне правопорушення. Це теж зіграло не на його користь.
Що це означає на практиці
Рішення Бучацького районного суду – не просто окремий епізод. Воно показує, що формальний підхід «лист повернувся – значить оповіщений» більше не працює. Судді дедалі частіше перевіряють сам процес доставки: чи витримано строки, чи був конверт, чи намагалися зв’язатися з людиною.
Якщо вам виписали штраф за неявку за повісткою, зверніть увагу на кілька речей. Чи відповідає адреса, за якою направили повістку, вашій актуальній обліковій адресі. Чи зберігався лист у відділенні три робочі дні. Чи є докази того, що вам телефонували або залишали повідомлення. І чи конкретно сформульована сама постанова – з датою, номером повістки і місцем.
Суд у підсумку скасував постанову про накладення адміністративного стягнення, закрив провадження у справі і стягнув на користь позивача 532 гривні 48 копійок судового збору. Формально виграв штраф на 17 тисяч, але насправді виграв значно більше – підтвердження того, що обов’язок доводити порушення лежить на державі, а не на людині, яку змушують доводити свою невинуватість.
