Скасування постанови ВЛК – тема, яка хвилює багатьох військовозобов’язаних, і сьогодні ми розберемо реальну історію, що завершилася частковою перемогою позивача в суді. Йдеться про справу №340/1159/25, яку розглянув Кіровоградський окружний адміністративний суд 29 червня 2026 року. І вона цікава тим, що рішення військово-лікарської комісії вдалося скасувати не через спір про діагноз, а через банальне порушення процедури.
Давайте розберемося, що саме сталося і чому це рішення може стати в пригоді тим, хто зіткнувся з сумнівним висновком ВЛК.
Історія однієї справи
У лютому 2025 року позивач пройшов військово-лікарську комісію при одному з територіальних центрів комплектування. Результат – довідка №40/1511 від 13 лютого 2025 року, згідно з якою чоловіка визнали придатним до військової служби. Підстава – стаття 30 «в» графи ІІ Розкладу хвороб.
Але сам позивач із цим категорично не погодився. Він стверджував: наявні у нього хвороби виключають придатність до служби. Окрім того, у позові фігурували й інші обставини, про які скажемо далі. Та головне – він пішов до суду.
Позов спочатку повернули. Ухвала Кіровоградського окружного адміністративного суду від 7 березня 2025 року – і здавалося б, на цьому крапка. Але ні. Третій апеляційний адміністративний суд 25 листопада 2025 року цю ухвалу скасував і направив справу на новий розгляд.
І ось тут починається найцікавіше.
Що каже закон про медичний огляд
Щоб зрозуміти суть рішення, треба зазирнути в нормативку. Основний документ – Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України від 14 серпня 2008 року №402. Саме воно регулює, як має проводитися медичний огляд військовозобов’язаних.
Пункт 6.8 цього Положення чітко перелічує, що є обов’язковим під час огляду. По-перше, огляд мають провести хірург, терапевт, невропатолог, окуліст та оториноларинголог. По-друге – і це ключовий момент справи – обов’язково виконуються загальні аналізи крові та сечі, ЕКГ-дослідження та флюорографія органів грудної клітини.
Зверніть увагу на слово «обов’язково». Жодних винятків Положення №402 не передбачає. Як і можливості взяти до уваги попередні дослідження замість свіжих.
І що ж виявив суд?
У чому прокололася ВЛК
Дослідивши матеріали справи, суд встановив простий, але фатальний для відповідача факт: позивачу не виконали загальні аналізи крові та сечі. Це підтверджувалося документально (аркуш справи 47, зворотний бік).
А тепер уявіть: вам виносять висновок про придатність до військової служби, не маючи на руках навіть базових лабораторних показників. Чи можна вважати такий висновок обґрунтованим? Суд відповів: ні.
Саме ця процедурна помилка стала підставою для скасування постанови ВЛК. Без жодних дискусій про правильність діагнозу чи відповідність статтям Розкладу хвороб.
Межі судового контролю: що суд перевіряє, а що – ні
Тут важливий момент, який часто не розуміють ті, хто вперше стикається з оскарженням рішень ВЛК. Суд не є медичною установою. Він не може сказати: «у вас не той діагноз» або «ви мали застосувати іншу статтю Розкладу хвороб».
Верховний Суд у постанові від 13 червня 2018 року у справі №806/526/16 прямо зазначив: суд не вправі оцінювати професійні дії лікарів при застосуванні методів огляду, визначенні діагнозів та їх відповідності конкретній статті Розкладу хвороб. Для цього потрібні спеціальні медичні знання.
Аналогічну позицію Верховний Суд підтвердив і в постанові від 12 червня 2020 року у справі №810/5009/18.
То що ж тоді перевіряє суд? Процедуру. Дотримання встановлених правил проведення огляду. Саме тому скасування постанови ВЛК у справі №340/1159/25 стало можливим – порушення лежало не в медичній площині, а в процедурній.
Колегія лікарів просто не зробила того, що зобов’язана була зробити за законом.
А що з іншими вимогами?
Позивач просив не лише скасувати довідку ВЛК. У позові також ішлося про визнання протиправними дій, які він описував як насильницьке викрадення 13 лютого 2025 року, утримання без їжі та води до наступного дня, перебування в умовах, що погіршили стан здоров’я.
І ось тут суд відмовив. Чому?
Річ у тім, що в межах адміністративного процесу оцінюються рішення суб’єктів владних повноважень у формі наказів, постанов, розпоряджень. Окремі дії – як-от затримання чи утримання – самі по собі не є підставою для виникнення, зміни або припинення правовідносин щодо проходження військової служби.
Суд керувався принципом диспозитивності, закріпленим у статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України: розгляд справи відбувається в межах позовних вимог. А юридично значущими у процедурі призову є саме рішення у формі наказів, а не окремі дії посадових осіб. Відповідних наказів до матеріалів справи долучено не було, позивач їх не оскаржував.
Окрім того, питання визначення наявності чи відсутності конкретного діагнозу – це дискреційні повноваження ВЛК. Суд не може перебирати їх на себе.
Що в підсумку
Кіровоградський окружний адміністративний суд позов задовольнив частково. Постанову ВЛК, викладену у формі довідки №40/1511 від 13 лютого 2025 року, визнано протиправною та скасовано. У решті вимог – відмовлено. З відповідача також стягнуто 606 гривень судового збору на користь позивача.
Ключовий урок цієї історії простий: коли йдеться про скасування постанови ВЛК, не обов’язково доводити, що лікарі помилилися з діагнозом. Достатньо показати, що вони порушили процедуру. Брак аналізів крові та сечі, відсутність ЕКГ чи флюорографії, неповний склад лікарів – усе це може стати підставою для успішного оскарження. І суд тут цілком компетентний – на відміну від суто медичних питань.
До речі, це рішення ще можна оскаржити в апеляції протягом 30 днів. Тож крапку в цій справі ставити зарано. Але сам підхід суду – оцінювати не медичний зміст, а юридичну форму – уже сформувався і працює на практиці.
