Скасування постанови ВЛК про придатність до військової служби – єдине, чого домігся позивач у справі № 200/397/26. Харківський окружний адміністративний суд 4 листопада 2026 року визнав довідку військово-лікарської комісії протиправною. А от накази про призов і зарахування до військової частини залишилися чинними. Розберімо, чому так вийшло.
Адвокат, якого мобілізували за один день
Позивач – адвокат, який працює індивідуально. На військовому обліку він перебував за місцем реєстрації проживання. 21 грудня 2025 року його взяли на облік у зовсім іншому територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки. Того ж дня він пройшов огляд військово-лікарської комісії.
За довідкою № 2025-1221-1908-1093-3 від 21.12.2025 солдата запасу визнали придатним до військової служби на підставі статті 41в графи ІІ Розкладу хвороб і графи ТДВ. Ще того ж дня начальник ТЦК видав наказ № 2888 про призов під час мобілізації та відправлення до військової частини згідно з поіменним списком № 1537/10/9247.
Наступного дня, 22 грудня 2025 року, командир військової частини підписав наказ № 371. Ним позивача зарахували до списків особового складу і призначили гранатометником. І все це, за його словами, без повістки та без урахування діагнозів.
Шість вимог і одна перемога
Позов містив цілу низку вимог: визнати протиправними дії ТЦК щодо взяття на облік, зобов’язати зняти позивача з обліку, скасувати постанову ВЛК, скасувати наказ про призов, скасувати наказ про зарахування до списків і зобов’язати військову частину звільнити чоловіка зі служби.
Суд задовольнив позов частково. Протиправною визнали лише постанову ВЛК. Решту вимог відхилили.
Призов під час мобілізації не залежить від місця обліку
Тут важливий момент. Позивач наполягав, що його не мали права брати на облік у цьому ТЦК, адже він перебував на обліку за місцем реєстрації.
Суд послався на ч. 1 ст. 39 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу» та п. 3 Порядку № 560, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року. Обидві норми кажуть прямо: призов резервістів і військовозобов’язаних під час мобілізації проводиться незалежно від місця їх перебування на військовому обліку. Те саме дублює п. 9 Положення № 154.
Станом на 21.12.2025 позивач не мав ні відстрочки, ні бронювання. Доказів протилежного не знайшлося. Тому взяття на облік визнали обґрунтованим.
Доводи про невручену повістку суд теж відкинув. За п. 69 і 74 Порядку № 560 порядок та обставини, за яких військовозобов’язаного направили на медичний огляд, правового значення не мають. Згода людини на облік, огляд чи призов законом не передбачена – це обов’язок, а не послуга.
Що ж до адвокатського статусу, то тут усе просто. Адвокати мобілізуються на загальних підставах. Ст. 7 Закону «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» справді говорить про несумісність військової служби з адвокатською діяльністю, але жодної броні чи звільнення від призову не дає.
Де суд побачив порушення у роботі ВЛК
А ось тут позивач виграв. І виграш виявився несподівано технічним.
Суд нагадав: у справах про оскарження рішень ВЛК він не оцінює діагнози. Перевіряється лише процедура прийняття висновку. Таку позицію Верховний Суд сформулював у постанові від 12.06.2020 у справі № 810/5009/18.
Далі суд подивився в картку обстеження та медичного огляду від 21.12.2025. І побачив, що там немає результатів загального аналізу крові, групи крові та резус-фактора, біохімічного аналізу, серологічного аналізу, загального аналізу сечі та ЕКГ.
Це прямо суперечить п. 3.4 глави 3 розділу ІІ Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони від 14.08.2008 № 402. Перед оглядом військовозобов’язаного ці дослідження проводяться обов’язково.
Висновок суду виявився жорстким: огляд провели неналежно, а отже, належної оцінки стану здоров’я в довідці немає. Тому висновки ВЛК про придатність визнали необґрунтованими й передчасними. Схожу логіку Верховний Суд застосував у постанові від 11.04.2024 у справі № 520/7954/22.
Посилання відповідача на те, що довідку не оскаржували у вищій ВЛК, суд не прийняв. Мовляв, судовий контроль за процедурою не залежить від того, чи хтось скаржився по лінії самої комісії.
Чому скасовані накази не повернули позивача додому
Скасування постанови ВЛК про придатність до військової служби виглядає як очевидна підстава для скасування призову. Проте суд подивився інакше.
Він послався на правову позицію Верховного Суду з постанови від 05.02.2025 у справі № 160/2592/23. Процедура призову під час мобілізації є незворотною. Визнання її протиправною не повертає людину в попереднє становище.
Після наказу № 2888 між позивачем і Збройними Силами виникли нові правовідносини – проходження військової служби. Ані Закон № 2232-XII, ані Положення про проходження військової служби № 1153/2008 не передбачають звільнення шляхом скасування наказу про призов.
Далі про звільнення. Підстави для нього перелічені в ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Це вік, стан здоров’я, вирок, сімейні обставини та ще кілька випадків. Але щоб звільнитися, треба подати рапорт за п. 233 Положення № 1153/2008. У матеріалах справи такого рапорту немає.
Без рапорту суд не має права втручатися в дискреційні повноваження командира. Скасувати наказ і виключити людину зі списків особового складу – це рішення військового керівництва, а не суду.
Окремо суд розвіяв два аргументи. Перший про присягу: за ст. 24 Закону № 2232-XII для мобілізованих служба починається з дня відправлення у військову частину, а не з моменту складення присяги. Другий про помилку в РНОКПП у наказах. Це не робить накази протиправними, максимум – підстава для виправлення даних.
Про штраф, уточнені вимоги і строки
Позивач просив накласти на відповідача штраф за ст. 149 КАС України за ненадання доказів. Суд відмовив: витребувані документи відповідач усе ж подав разом із відзивом, а отже, зловживання правами немає.
Не прийняли й уточнені позовні вимоги. За ст. 47 і 262 КАС у спрощеному провадженні змінити вимоги можна протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження. Провадження відкрили 23.02.2026, тож дедлайн минув 25.03.2026. Заяви ж надійшли 06.10.2026 та 19.10.2026. Тому суд розглядав позов у редакції від 17.02.2026. Клопотання про витребування положень про ТЦК теж відхилили, адже за п. 1, 9, 10, 11 Положення № 154 призов під час мобілізації здійснюють усі ТЦК, незалежно від рівня підпорядкування.
Цікава деталь: справу спочатку відкрив Донецький окружний адміністративний суд, а потім передав до Харкова за рішенням Вищої ради правосуддя від 21.05.2026 № 960/0/15-26.
Що це дає на практиці? Скасування постанови ВЛК про придатність до військової служби – не дрібниця. Без чинної довідки військовозобов’язаний має підстави наполягати на повторному медичному огляді і вже там подавати повну картину свого здоров’я.
Інший урок стосується тих, хто вже в строю. Самого лише скасування наказу про призов суд не дасть – потрібен рапорт за підставою з ч. 4 ст. 26 Закону № 2232-XII і документи, які її підтверджують.
Нарешті, про строки. Рішення можна оскаржити до Другого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів. Оскільки розгляд відбувався в письмовому провадженні, відлік починається з дня складення повного тексту рішення. Судовий збір між сторонами не розподіляли, тож компенсації витрат ніхто не отримав.
