Скасування штрафу за порушення правил військового обліку – ось чим закінчилася справа №2-а/686/501/26. Хмельницький міськрайонний суд Хмельницької області 26 жовтня 2026 року визнав протиправною постанову про адміністративне правопорушення і закрив провадження. Йшлося про 17 000 гривень штрафу за нібито неявку за повісткою до ТЦК та СП. І це той випадок, коли рішення варто розібрати по кісточках, бо подібні постанови виносять тисячами.
Розшук з’явився раніше за постанову
Восьмого вересня 2026 року чоловік оновив відомості в застосунку Резерв+ і відкрив розширені дані. Побачене не потішило: висіла відмітка про порушення правил військового обліку, вона ж розшук ТЦК та СП. Про жодне адміністративне провадження щодо себе він не знав. Повістки, яку йому начебто надіслали, теж не бачив.
Тим часом постанова вже існувала. Начальник ТЦК та СП 08.09.2026 виніс постанову №R759846 і притягнув чоловіка до відповідальності за ч. 3 ст. 210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Штраф – 17 000 гривень. Формулювання стандартне: не прибув за викликом у строк та місце, зазначені в повістці, чим порушив законодавство про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію (ст. 22 Закону «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»).
Ось тут і починається найцікавіше для кожного, хто колись отримував повістку або лише боїться пропустити її. У постанові немає ні номера повістки, ні дати її надсилання. Немає опису вкладення, який підтвердив би, що в конверті лежала саме повістка. Не вказано мету виклику. І головне – жодного підтвердження, що лист хтось отримав.
Чому людина вважала себе правою
Позов будувався просто. Правил військового обліку чоловік не порушував, а свої військово-облікові дані уточнив 06.09.2026, про що є відмітка у витягу з Резерв+. До того ж діяла відстрочка від мобілізації до 30 жовтня 2026 року: він студент і аспірант. Тож вимога про скасування штрафу за порушення правил військового обліку виглядала цілком логічно.
Далі – примітка до ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення. Вона каже: статті 210 і 210-1 не застосовують, якщо ТЦК міг отримати потрібні персональні дані через електронну інформаційну взаємодію з іншими інформаційно-комунікаційними системами, реєстрами (у тому числі публічними) та базами даних, держателями яких є державні органи. Простіше кажучи, якщо інформацію можна витягнути з реєстру, викликати людину повісткою не потрібно.
А доступ до реєстрів у ТЦК сьогодні є, і не до одного. Питання лише в тому, чи хтось ним користується, коли швидше виписати штраф.
Що закон вимагає від повістки і пошти
Абзац 3 підпункту 2 ст. 41 постанови Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року прямо перелічує, що вважається належним підтвердженням оповіщення при надсиланні повістки поштою. Це день, коли в поштовому повідомленні з’явилася відмітка про відмову отримати відправлення. Або день, коли там з’явилася відмітка про відсутність особи за адресою задекларованого чи зареєстрованого місця проживання, якщо людина не повідомила ТЦК іншої адреси.
Пункт 41 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (та сама постанова Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560) додає варіанти. При врученні повістки – особистий підпис, відеозапис вручення або відеозапис відмови. При надсиланні поштою – інформація чи документи від поштового оператора про день отримання, відмітка про відмову або відмітка про відсутність особи за адресою.
Пункт 29 того ж Порядку №560 визначає реквізити повістки: прізвище, ім’я, по батькові та дата народження; назва ТЦК, що видав документ; мета виклику; місце, день і час явки; підпис або кваліфікований електронний підпис посадової особи; реєстраційний номер повістки; роз’яснення про наслідки неявки.
Про пошту є окремі правила. Пункт 82 Правил надання послуг поштового зв’язку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року №270, зобов’язує вручати рекомендовані листи з позначкою «Повістка ТЦК» особисто адресату. Якщо людини немає за адресою, працівник зв’язку телефонує їй або вкладає до поштової скриньки повідомлення про надходження листа. Не прийшов по нього протягом трьох робочих днів – на повідомленні з’являється відмітка «адресат відсутній за зазначеною адресою», і лист повертається відправнику. Пункт 85 закріплює: такі листи вручають тільки особисто.
Хто в адміністративній справі щось доводить
Частина 1 статті 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення не залишає простору для фантазії. Наявність чи відсутність правопорушення і винність особи встановлюють виключно на підставі доказів. Збирати їх мають особи, уповноважені складати протоколи. Тобто не людина доводить свою невинність, а ТЦК – свою правоту.
Стаття 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення вимагає від посадової особи з’ясувати, чи було правопорушення, чи винна людина, чи є обставини, що пом’якшують або обтяжують відповідальність, та інші важливі обставини. Стаття 247 цього ж Кодексу каже, що за відсутності події і складу правопорушення провадження підлягає закриттю.
У суді діє своя логіка. Стаття 77 Кодексу адміністративного судочинства покладає на суб’єкта владних повноважень обов’язок довести правомірність свого рішення. Він мусить подати всі наявні документи й матеріали, які можуть бути доказами у справі.
Чого забракло відповідачу
Представник відповідача не пояснив, з якою метою направляли повістку. Не надав доказів ні надсилання, ні вручення, ні навіть законної відмови від отримання. У постанові не названо дату, на яку чоловік мав з’явитися. Немає там і дати, часу та місця вчинення правопорушення. Виходить, людину покарали за неявку в день, який ніде не зазначений.
Ще один нюанс. Частина 1 статті 268 Кодексу України про адміністративні правопорушення гарантує особі право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, користуватися допомогою адвоката та оскаржити постанову. Справу розглядають за присутності особи, а без неї – лише коли є дані про своєчасне повідомлення про місце і час розгляду.
Не забуваймо і про частину 2 статті 19 Конституції України: органи державної влади, місцевого самоврядування та їхні посадові особи діють тільки на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією і законами. Стаття 7 КУпАП додає: ніхто не може бути підданий заходу впливу інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Що вирішив суд
Зібравши це все докупи, суд дійшов висновку: відповідач належними й допустимими доказами не підтвердив складу адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. А притягнення до відповідальності можливе лише за наявності юридичного складу, включно з доведеною виною. Для суду цього було достатньо, і скасування штрафу за порушення правил військового обліку перестало бути абстрактною надією.
Частина 3 статті 286 Кодексу адміністративного судочинства дає місцевому загальному суду як адміністративному право скасувати рішення суб’єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення. Саме це й сталося: постанову начальника ТЦК та СП від 08.09.2026 №R759846 скасували, позов задовольнили повністю.
Якщо у вашому Резерв+ колись з’явиться відмітка про розшук, не покладайтеся на усні пояснення в кабінеті. Робіть скріншоти, зберігайте витяг з уточненими даними, надсилайте адвокатські запити офіційно. І тримайте в голові строки: апеляційну скаргу на таке рішення подають протягом 10 днів до Сьомого апеляційного адміністративного суду.
