Скасування відстрочки від мобілізації – процедура, яка вимагає від ТЦК не просто підозр, а конкретних доказів. Саме про це йдеться у справі № 260/4261/26, яку розглянув Закарпатський окружний адміністративний суд. Історія почалася з того, що студента медичного коледжу мобілізували після того, як комісія при ТЦК анулювала його відстрочку. Причина? Нібито він не ходить на пари. Але чи достатньо самого лише припущення, щоб позбавити людину законного права не йти до війська? Суд відповів однозначно: ні.
Що сталося насправді
Позивач – здобувач фахової передвищої освіти в Ужгородській філії Львівського медичного фахового коледжу «Медик». Спеціальність – «Медсестринство», денна форма, термін навчання з вересня 2024 року по липень 2027-го. Усе це підтверджено довідкою з Єдиної державної електронної бази з питань освіти за № 856259. Там же зазначено: поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної законом.
На підставі цих даних чоловік отримав відстрочку за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Тобто – як студент денної форми, що здобуває вищий за попередній рівень освіти. У застосунку «Резерв+» усе відображалося коректно, і жодних питань до нього не виникало.
Але 4 червня 2026 року ситуація різко змінилася. Комісія для розгляду питань надання відстрочки при ТЦК ухвалила рішення – скасувати раніше надану відстрочку. Того ж дня начальник ТЦК видав наказ № М290 про призов, а вже 5 червня позивача зарахували до списків особового складу військової частини.
На підставі чого скасували відстрочку
Ось тут і криється найцікавіше. У протоколі № 49/2026 від 4 червня 2026 року зазначено лише одне: згідно з рапортом офіцера мобілізаційного відділення, позивач не відвідує навчальний заклад, не виконує індивідуальний план і порушує графік навчального процесу.
Зверніть увагу – не рішення закладу освіти про відрахування. Не переведення на заочну форму. Навіть не доповідна від деканату. Лише рапорт офіцера ТЦК.
У відзиві на позов представники ТЦК пішли ще далі. Вони заявили, що статус здобувача освіти використовувався «виключно як фіктивний інструмент для штучного створення умов для ухилення від мобілізації». Сильна заява. Але, як з’ясувалося під час судового розгляду, абсолютно бездоказова.
Чому суд став на бік студента
Тут ключовий момент – пункт 65 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року № 560. Згідно з цією нормою, скасування відстрочки від мобілізації можливе лише у разі втрати або зміни тих обставин, які були підставою для її надання.
Простими словами: щоб скасувати відстрочку студенту, ТЦК має довести, що людина більше не є здобувачем освіти денної форми. Наприклад – відрахована, переведена на заочне або завершила навчання.
Що ж було в матеріалах справи? Коледж не відраховував позивача. На заочну форму він не переходив. Жодного документа від навчального закладу про припинення навчання чи невиконання освітньої програми немає. Взагалі жодного. Суд витребував від ТЦК усі документи, що стали підставою для скасування відстрочки. У відповідь – лише згаданий протокол із посиланням на рапорт. Жодного листа від коледжу, жодного акта про відсутність студента на заняттях.
Суд прямо вказав: посилання відповідача на невідвідування занять і невиконання індивідуального плану самі по собі не свідчать про втрату статусу здобувача освіти. Інакше кажучи, навіть якщо студент прогулює пари, це питання до деканату, а не до ТЦК.
І ось тут – принциповий момент. Суд наголосив, що питання організації навчального процесу, обліку результатів навчання та застосування дисциплінарних заходів – це виключна компетенція закладу освіти. ТЦК не може підміняти собою коледж і на підставі власних припущень робити висновок про втрату права на відстрочку. І це принципово важливо для розуміння процедури скасування відстрочки від мобілізації загалом. Доводи відповідача про те, що позивач не виконує індивідуальний навчальний план, суд визнав такими, що ґрунтуються виключно на припущенні.
Що вирішив суд
Закарпатський окружний адміністративний суд визнав протиправним і скасував рішення комісії про скасування відстрочки. Логічний наслідок – наказ про призов на військову службу під час мобілізації теж визнано протиправним. Адже на момент його видання позивач мав чинну відстрочку за пунктом 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Але суд пішов далі. Він скасував також наказ командира військової частини про зарахування позивача до списків особового складу. Чому це важливо? Бо без цього рішення чоловік формально залишався б військовослужбовцем навіть після скасування наказу про призов. Суд звернув увагу, що командир військової частини, видаючи наказ про зарахування, не мав підстав сумніватися в законності направлення – він отримав призовника за іменними списками від ТЦК. Але оскільки сам призов визнано протиправним, то й зарахування до частини втрачає правову основу.
Суд зобов’язав військову частину виключити позивача зі списків особового складу та звільнити його з військової служби. І хоча Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» не містить окремої підстави «незаконна мобілізація», суд виходив із принципу ефективного захисту порушеного права. Якщо призов був протиправним, то й подальше перебування на службі є прямим наслідком цього порушення.
У частині вимоги поновити позивача на обліку військовозобов’язаних суд відмовив. Логіка тут проста: скасування оскаржуваних рішень автоматично повертає учасників до того стану, який існував до їх прийняття. Жодних додаткових дій для поновлення на обліку не потрібно. Суд також стягнув з ТЦК на користь позивача 2 129,92 грн судового збору.
Чим ця справа важлива для інших
Головне, що варто винести з цього рішення: скасування відстрочки від мобілізації не може ґрунтуватися на самих лише припущеннях. Якщо ТЦК вважає, що студент «фіктивно» навчається, він зобов’язаний отримати офіційну інформацію від закладу освіти. Без неї будь-яке рішення про анулювання відстрочки є юридично нікчемним. Це рішення створює важливий прецедент для всіх студентів, які можуть зіткнутися з подібною ситуацією. ТЦК не має права проводити власне «розслідування» щодо відвідування занять – це не їхня функція.
До речі, суд у цій справі послався на практику Європейського суду з прав людини, зокрема на рішення у справі «Рисовський проти України». ЄСПЛ там наголосив: ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
Перекладаючи з юридичної на людську: якщо ТЦК помилився, скасувавши відстрочку без жодного документального підтвердження, – це проблема ТЦК, а не студента. Не можна змушувати людину служити тільки тому, що хтось у військкоматі вирішив, ніби вона «недостатньо старанно» вчиться. Для захисту своїх прав у подібній ситуації варто пам’ятати: тягар доказування правомірності рішення про скасування відстрочки лежить саме на ТЦК. Якщо вони не можуть надати жодного документа від закладу освіти – їхня позиція приречена.
