Стрілянина в Києві, що спалахнула зранку в Дніпровському районі, – це не просто гучний кримінальний інцидент. Люди, які живуть на Березняках, почули десятки пострілів, побачили кров на асфальті й поліцейські кордони. А коли з’ясувалося, що стріляли одне в одного представники різних силових структур – Головного управління розвідки та Служби безпеки України, – у громадян виникли не лише питання безпеки, а й цілком юридичні дилеми. Хто мав право застосовувати зброю? Чи справді йшлося про викрадення людини? І як узагалі кваліфікувати такі дії за Кримінальним кодексом?
Давайте розберемося спокійно, маючи перед собою факти та норми закону.
Що відомо про перестрілку
Очевидці розповідають, що близько 8-ї ранку на вулиці Юрія Шумського почалася хаотична пальба. Свідки, з якими поспілкувалися журналісти ВВС, кажуть про багато пострілів, поранених і сліди крові на землі. Поліція миттєво перекрила рух у цілому кварталі – зокрема, повністю зупинила транспорт на згаданій вулиці.
Майже одразу з’явилися припущення, що до стрілянини причетні люди у формі, які можуть належати до ГУР та СБУ. Офіційно Служба безпеки підтвердила: вони проводили спецоперацію, але на їхніх співробітників напали представники іншого підрозділу Сил оборони. Якого саме – в СБУ не уточнили. ГУР ситуацію не коментував. Колишній очільник розвідки, а нині голова ОП Кирило Буданов, вже встиг висловитися, а радник президента Дмитро Литвин заявив, що Володимир Зеленський «наїхав» на керівників відповідних структур із вимогою негайно дати інформацію суспільству, бо ті мовчали.
Фігура Степана Каплунова: викрадення чи частина операції?
Ключ до розуміння події, схоже, лежить в історії, що сталася днем раніше. Йдеться про заступника командира з бойової роботи підрозділу ГУР «Російський добровольчий корпус» Степана Каплунова. Його адвокати вже вдень 2 вересня повідомили: спецслужби нібито намагалися викрасти Каплунова, але після ранкової перестрілки він опинився на свободі.
Тут важливий момент: якщо викрадення справді мало місце, то це окремий злочин, передбачений статтею 146 Кримінального кодексу України. А якщо йшлося про затримання в межах законної спецоперації – виникає питання, чи дотрималися процедури. І відповідь на нього може суттєво змінити правову картину.
Як дивиться на ситуацію закон
Коли ми чуємо про стрілянину між силовиками, у голові одразу спливають дві ключові статті КК: перевищення влади або службових повноважень (ст. 365) і, власне, викрадення людини (ст. 146). Давайте подивимося на них без зайвої юридичної мови.
Стаття 146. Викрадення людини. Карається обмеженням або позбавленням волі на строк до трьох років. Якщо викрадення вчинене із застосуванням зброї, групою осіб або спричинило тяжкі наслідки – строк може зрости до десяти років. Тобто, якщо версія адвокатів Каплунова підтвердиться, мова піде не про дисциплінарний проступок, а про кримінальне провадження з цілком реальними строками.
Стаття 365. Перевищення влади або службових повноважень. Охоплює дії, які явно виходять за межі наданих прав, якщо вони завдали істотної шкоди. Покарання – від виправних робіт до позбавлення волі на строк до десяти років (залежно від наслідків). Застосування зброї без законних підстав – це якраз класичний приклад того, що може підпадати під цю статтю.
Крім того, не варто забувати про статтю 115 (умисне вбивство) або 121 (умисне тяжке тілесне ушкодження), якщо внаслідок стрілянини хтось загинув чи отримав серйозні поранення. Офіційної інформації про жертви наразі немає, але свідки згадували про кров на землі, тож імовірність відкриття провадження за цими статтями також існує.
Чому це важливо для кожного
Коли люди зі зброєю, які представляють державні органи, з’ясовують стосунки на міській вулиці, страждає не лише законність, а й базова довіра громадян до інституцій. Стрілянина в Києві – це більше, ніж внутрішній конфлікт силовиків. Це тест для всієї правоохоронної системи: чи здатна вона прозоро розслідувати подію, де фігуранти – самі ж працівники системи.
Юристи, до речі, радять у таких випадках фіксувати якомога більше доказів: відео з місця події, свідчення очевидців, будь-які документи. Бо часто саме ці матеріали стають підставою для внесення відомостей до ЄРДР і початку справжнього розслідування. І навіть якщо зараз високопосадовці «наїжджають» на керівників структур, без належної правової процедури ситуація ризикує залишитися на рівні гучних заяв.
Поки ГУР мовчить, а СБУ обмежується короткою заявою про спецоперацію, суспільство чекає відповіді на одне просте запитання: чи діяли обидві сторони в межах закону? І якщо ні – чи будуть винні покарані так само, як і звичайні громадяни, що не мають службових посвідчень. Бо рівність перед законом не повинна залежати від того, хто стріляв – спецпризначенець чи цивільний.
