Строки давності у справах АМК – тема, яка хвилює чи не кожен бізнес, що отримав штраф за антиконкурентні узгоджені дії. Логіка проста: минуло п’ять років – і все, штраф скасовується. Але Верховний Суд у справі № 924/784/25 щойно нагадав: не все так однозначно. І рахувати ці п’ять років треба вміти.
Дві компанії, три тендери і 136 тисяч штрафу
Історія почалася ще у 2018 році. ТОВ «Інвестбуд-2016» разом із ПП «Спецбудтранс» брали участь у тендерах, які оголошувала Байковецька сільська рада на Тернопільщині. Йшлося про капітальний ремонт вулиць – роботи цілком конкретні, зрозумілі. Але Антимонопольний комітет запідозрив, що компанії не змагалися одна з одною, а навпаки – узгоджували свої дії.
У березні 2020 року Тернопільське обласне територіальне відділення АМК розпочало розгляд справи № 937-УД. І ось тут починається найцікавіше. Справа розглядалася більше п’яти років. Лише 11 липня 2025 року Південно-західне міжобласне територіальне відділення АМК ухвалило остаточне рішення: визнати дії компаній антиконкурентними і накласти на кожну по 68 000 гривень штрафу – за двома епізодами, разом 136 000 гривень для ТОВ «Інвестбуд-2016».
Компанія з таким рішенням не погодилася і пішла до суду.
Аргумент позивача: минуло більше п’яти років
Позиція «Інвестбуд-2016» виглядала логічно. Порушення, за версією АМК, сталося у 2018 році. А рішення про штраф ухвалили аж у липні 2025-го. Між цими датами – понад сім років. Частина перша статті 42 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлює строк давності притягнення до відповідальності – п’ять років. Виходить, Комітет пропустив строк, і рішення треба скасовувати?
Саме так міркував позивач. Але суди першої та апеляційної інстанцій із цим не погодилися. І ось чому.
Коли годинник зупиняється: магія частини другої
Ключ до розуміння ситуації – частина друга тієї ж статті 42. У ній сказано: перебіг строку давності зупиняється на час розгляду органами АМК справи про порушення. Тобто поки Комітет розслідує – строк не йде. Зупинився. І скільки б часу не тривало розслідування, цей період просто випадає з п’ятирічного відліку.
Ось тут і криється головний нюанс строків давності у справах АМК. Якщо перекласти на побутову мову: уявіть, що ви граєте в шахи, і ваш суперник каже «пауза». Годинник зупинено. Ви можете обговорювати позицію хоч годину – час партії від цього не зменшується. Так само й тут: поки АМК збирає докази, аналізує їх, надсилає запити – строк давності не спливає.
Колегія суддів у складі Бенедисюка, Булгакової та Малашенкової наголосила саме на цьому принципі, залишаючи касаційну скаргу без задоволення.
Що робив АМК усі ці роки
І тут варто подивитися на матеріали справи. Суди встановили: протягом усього періоду з березня 2020 року до червня 2025 року Комітет не сидів склавши руки. У матеріалах – десятки вимог про надання інформації: до банків, податкової, Пенсійного фонду, ДП «Прозорро», інтернет-провайдерів, мобільних операторів. Комітет аналізував IP-адреси, з яких подавалися тендерні пропозиції, вивчав трудові відносини між компаніями, перевіряв договори оренди.
Коротше кажучи, збір доказів справді тривав. І він був не формальним, а змістовним. Що в результаті й дало змогу довести узгодженість дій учасників: спільні IP-адреси, однакові граматичні помилки в документах, єдині особливості оформлення тендерних пропозицій, спільна матеріально-технічна база.
До речі, строки розгляду справи офіційно продовжувалися – поданням від 4 листопада 2024 року їх було продовжено до 20 серпня 2025 року. А рішення ухвалили 11 липня 2025-го – тобто в межах продовженого строку.
Що сказав Верховний Суд
Верховний Суд у постанові від 7 липня 2026 року підтримав позицію нижчих судів. Касаційну скаргу ТОВ «Інвестбуд-2016» залишено без задоволення, а рішення Господарського суду Хмельницької області від 28 жовтня 2025 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 5 березня 2026 року – без змін.
Колегія суддів наголосила: у кожній конкретній справі тривалість розгляду має оцінюватися через призму індивідуальних обставин. Не формально – мовляв, скільки років минуло, – а з урахуванням того, що реально робив Комітет.
Позивач посилався на практику Верховного Суду в інших справах – наприклад, № 910/19008/21 та № 916/5677/23. Там суди справді скасовували рішення АМК через надмірну тривалість розгляду. Але, як зауважив Суд, у тих справах розслідування тягнулося 9 років або 6 років, причому переважна більшість доказів була зібрана ще на початку. Тобто Комітет просто зволікав без об’єктивних причин.
У справі ж «Інвестбуд-2016» ситуація інша. Докази збиралися постійно, рівномірно, протягом усього періоду. Акти, листи, відповіді на запити – усе це датоване з 2020 по 2025 рік. Жодної «паузи» в розслідуванні суди не побачили.
Чому це рішення важливе для бізнесу
Справа № 924/784/25 – чудова ілюстрація того, як працюють строки давності у справах АМК на практиці. Багато хто сприймає п’ятирічний строк як абсолютну межу: мовляв, якщо від дати тендеру минуло більше п’яти років – можна видихати. Але це не так.
По-перше, строк зупиняється на весь час розслідування. І якщо АМК справді працює – збирає докази, аналізує, надсилає запити – то цей час не зараховується до п’ятирічного ліміту.
По-друге, оскаржити рішення АМК через пропуск строку давності можна лише тоді, коли ви доведете, що Комітет бездіяв. Тобто що реального розслідування не було. А це непросто – особливо коли в матеріалах справи десятки документів, які свідчать про протилежне.
Чесно кажучи, практика Верховного Суду залишається послідовною в іншому: якщо АМК справді зволікав без об’єктивних причин – рішення скасують. Межа між «тривалим розслідуванням» і «бездіяльністю» проходить саме по лінії доказової активності Комітету. І якщо ваша компанія опинилася в подібній ситуації, варто уважно вивчити не лише дати, а й зміст того, що робив АМК протягом усього періоду.
Штраф у 136 000 гривень для ТОВ «Інвестбуд-2016» залишився в силі. А разом із ним – і розуміння того, що п’ять років у антимонопольних справах рахуються за особливими правилами.
