Стягнення податкового боргу здається процедурою, де все вирішено заздалегідь: податковий орган нарахував, платник не сплатив, суд стягнув. Але справа №420/3384/24 показала, що навіть коли дві судові інстанції вже сказали своє «так», у Верховному Суді ситуація може розвернутися на 180 градусів. Причина проста і водночас повчальна: поки тривав розгляд, податкові повідомлення-рішення, які були фундаментом усього боргу, визнали протиправними в іншому судовому процесі.
Давайте розберемо цю історію по порядку. Вона варта уваги кожного, хто хоч раз отримував податкове повідомлення-рішення і роздумував, чи варто його оскаржувати.
З чого все почалося
Головне управління ДПС в Одеській області звернулося до суду з позовом до фізичної особи-підприємця про стягнення податкового боргу на загальну суму 1 406 110,10 грн. Борг складався з кількох частин: адміністративні штрафи, акцизний податок, військовий збір, податок на доходи фізичних осіб та податок на додану вартість. Основна сума припадала на ПДВ – понад 767 тисяч гривень, і на податок з доходів – майже 588 тисяч.
Підставою для нарахування стали шість податкових повідомлень-рішень, усі від 31 серпня 2023 року. Податкова направила їх за адресою підприємця, але листи повернулися з позначкою «закінчення терміну зберігання».
Тут криється перший юридичний нюанс, про який часто забувають. Податковий кодекс України чітко встановлює: якщо пошта не може вручити документ через відсутність адресата, відмову або інші причини, документ усе одно вважається врученим у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про невручення. Простіше кажучи, не отримали листа фізично – це не рятує від юридичних наслідків його змісту. І це стосується не лише податкових повідомлень-рішень, а й податкових вимог.
Саме так сталося і тут. Податковий орган виніс податкову вимогу форми «Ф» ще 29 листопада 2023 року – обов’язковий крок перед судовим стягненням. Вимогу так само направили поштою, і так само вона не була вручена особисто. Але з погляду закону процедуру дотримано.
Кстати, зауважте деталь: між датою податкових повідомлень-рішень (31 серпня 2023) і датою податкової вимоги (29 листопада 2023) минуло майже три місяці. Це нормальний строк – Податковий кодекс України не вимагає надсилати вимогу негайно, але вона має передувати зверненню до суду.
Що вирішили суди першої та апеляційної інстанцій
Одеський окружний адміністративний суд у квітні 2024 року позов задовольнив повністю. П’ятий апеляційний адміністративний суд у жовтні того ж року залишив це рішення без змін. Логіка обох судів виглядала так: податкові повідомлення-рішення надіслані належним чином, підприємець їх не оскаржив у встановлені строки, отже, грошове зобов’язання стало узгодженим і перетворилося на податковий борг. А якщо борг є і він узгоджений – його треба стягувати.
На перший погляд – бездоганна конструкція. Підпункт 14.1.175 Податкового кодексу України прямо визначає податковий борг як суму узгодженого грошового зобов’язання, не сплаченого в строк, плюс штрафні санкції та пеня. І саме на цьому етапі більшість платників податків опускають руки: дві інстанції програно, здається, що далі боротися немає сенсу.
Але підприємець подав касаційну скаргу. І тут починається найцікавіше.
Паралельна справа, яка змінила все
Ключ до розуміння лежить не в самій справі №420/3384/24, а в іншому провадженні – №420/31911/24. Там ФОП оскаржував ті самі шість податкових повідомлень-рішень, які стали підставою для нарахування боргу у 1,4 млн грн. Тобто підприємець не просто захищався від стягнення податкового боргу – він пішов у наступ і спробував зруйнувати саму основу боргу.
Верховний Суд, розуміючи прямий зв’язок між двома справами, у грудні 2024 року зупинив касаційне провадження. Чекали, поки набере законної сили рішення у справі про оскарження податкових повідомлень-рішень.
І дочекалися. У березні 2025 року Одеський окружний адміністративний суд частково задовольнив позов підприємця. П’ять із шести податкових повідомлень-рішень були визнані протиправними та скасовані – повністю або частково. Ось що саме скасували:
– №21816/15-32-24-05 – адміністративний штраф на 1020 грн;
– №21823/15-32-24-05 – штраф на 187,99 грн;
– №21820/15-32-24-05 – військовий збір на загальну суму 46 912,33 грн;
– №21818/15-32-24-05 – податок на доходи фізичних осіб на 562 947,83 грн;
– №21824/15-32-24-05 – ПДВ на 715 123,05 грн.
Лише одне податкове повідомлення-рішення – щодо акцизного податку – встояло повністю. Решта розсипалися. 13 квітня 2026 року П’ятий апеляційний адміністративний суд залишив це рішення без змін, і воно набрало законної сили.
Що сказав Верховний Суд
4 травня 2026 року Верховний Суд поновив провадження у справі про стягнення податкового боргу. І вже наступного дня, 5 травня, ухвалив рішення, яке повністю змінило розклад сил.
Судді Касаційного адміністративного суду констатували головне: суди першої та апеляційної інстанцій помилилися, коли визнали весь борг у розмірі 1 406 110,10 грн узгодженим. Адже п’ять податкових повідомлень-рішень із шести були скасовані або частково скасовані у паралельній справі. Ідеться про суми, які разом становлять левову частку заявленого боргу – понад 1,3 млн грн.
Верховний Суд скасував рішення Одеського окружного адміністративного суду від 11 квітня 2024 року та постанову П’ятого апеляційного адміністративного суду від 15 жовтня 2024 року. Справу направили на новий розгляд до суду першої інстанції.
Колегія суддів окремо наголосила на обов’язку суду всебічно досліджувати обставини справи. В адміністративному судочинстві діє принцип офіційного з’ясування – суд не може просто прийняти позицію однієї сторони, він мусить докопатися до істини самостійно. І ненадання правової оцінки обставинам, що входять до предмета доказування, – це пряме порушення вимог Кодексу адміністративного судочинства України.
Що тепер
Під час нового розгляду Одеський окружний адміністративний суд має врахувати результати справи №420/31911/24. Податковому органу доведеться заново доводити наявність і розмір податкового боргу – але вже з огляду на те, що більшість податкових повідомлень-рішень втратили чинність.
Кожна сторона, нагадаю, повинна довести ті обставини, на які вона посилається. Це вимога статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України. І якщо раніше податкова могла спиратися на презумпцію узгодженості грошових зобов’язань, то тепер їй потрібно буде показати, яка частина боргу взагалі залишилася після скасування п’яти податкових повідомлень-рішень.
Чесно кажучи, ця справа – чудова ілюстрація того, чому оскарження податкових повідомлень-рішень не можна відкладати в довгий ящик. Якби підприємець не подав окремий позов про визнання їх протиправними, рішення про стягнення боргу на 1,4 млн грн могло б набрати законної сили. І тоді – виконавче провадження, арешт рахунків, усе, що з цього випливає.
Багато хто недооцінює цей момент. Люди часто думають: «Ну надіслали якесь там рішення, може, якось минеться». Не минеться. Податковий кодекс України дає обмежені строки на оскарження, і якщо їх пропустити – грошове зобов’язання стає узгодженим автоматично. Жодних винятків для тих, хто «не отримав листа» або «не знав».
Ця історія також показує, наскільки важливою може виявитися активна позиція платника податків. Захист у суді не завжди означає лише відбивання атак податкового органу. Іноді найкращий захист – це власний наступ. Саме так і вчинив підприємець: замість того, щоб просто заперечувати проти стягнення, він поставив під сумнів законність самих податкових повідомлень-рішень. І ця стратегія спрацювала.
