БЛОГ

Заповіт – це особисте розпорядження людини щодо свого майна на випадок смерті. Він є важливим інструментом реалізації права власності, гарантованого Конституцією. Водночас, як і інший правочин, заповіт може бути визнаний недійсним у порядку, визначеному законом.

Відповідно до ст. 1217 Цивільного кодексу України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Кожен дієздатний громадянин має право самостійно визначити коло спадкоємців, склавши заповіт. Він може передати все майно або його частину будь-якій особі

Виконавець заповіту – це фізична або юридична особа, призначена спадкодавцем для виконання його останньої волі, що визначена заповітом, відповідно до статті 1286 Цивільного кодексу України Виконавець заповіту – це особа, яка забезпечує виконання волі спадкодавця

Мін’юст роз’яснив основні переваги в присутності свідків, хто ними може чи не може бути. Складання та посвідчення заповіту – це не просто формальність, а важливий крок для захисту родини чи інших спадкоємців в майбутньому. Основний

Громадяни України, які знаходяться за кордоном не втрачають права на отримання нотаріальних послуг, зокрема – мають можливість посвідчити скласти та посвідчити заповіт відповідно до українського законодавства, чи законодавства країни перебування, щоб визначити долю свого майна

Цивільний кодекс України у ст. 1237 передбачає, що особа, яка складає заповіт (заповідач) має право зробити у заповіті заповідальний відказ. В українському цивільному праві заповідальний відказ – це спосіб розпорядження майном у заповіті, за яким

Дія військового стану та участь у захисті країни не позбавляють військовослужбовців права розпоряджатися своїм майном та вирішувати різні юридичні питання через оформлення довіреності та/або складання заповіту.   Відповідно до норм статті 1252 Цивільного кодексу України,

У спадковому праві (книга 6 Цивільного кодексу України) передбачена конструкція втрати чинності заповіту повністю або частково. Втрата заповітом чинності заповітом є юридичним фактом, який унеможливлює спадкування за заповітом або повністю, або частково і одночасно фактом,

Зміст заповіту становлять розпорядження заповідача стосовно його майнових прав та обов’язків. Оскільки склад спадщини визначається на момент її відкриття, не має значення, чи володів заповідач зазначеним майном на час складання заповіту (ст. 1236 ЦК України).