Трудові права працівників з інвалідністю в Україні не обмежуються забороною звільняти людину через стан здоров’я. Закон дає таким людям цілу низку додаткових гарантій: від збереження роботи під час скорочення штату до довшої відпустки й адаптованого робочого місця. Про ці норми нагадали в Держпраці. І знати їх варто напам’ять – і працівникам, і роботодавцям.
Чому саме зараз? Бо чимало людей дізнаються про свої права вже після того, як їх порушили. А дехто навіть не підозрює, що міг вимагати більшого. Давайте розберімося, як трудові права працівників з інвалідністю виглядають на практиці.
Вас не можна дискримінувати через інвалідність
Почнімо з базового. Стаття 2-1 Кодексу законів про працю України (далі – КЗпП) забороняє будь-яку дискримінацію у сфері праці, зокрема за станом здоров’я. Ту саму думку підсилює стаття 17 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні».
Що це означає на практиці? Відмовити вам у роботі лише тому, що у вас інвалідність, не можна. Звільнити з тієї ж причини – теж. Виняток один: коли стан здоров’я справді заважає виконувати конкретні трудові обов’язки. І навіть тоді роботодавець має довести, що це об’єктивна перешкода, а не його примха.
До речі, якщо вам відмовили, попросіть письмове обґрунтування. Це не сварка і не конфлікт – це ваше право. І часто саме такий документ стає першим доказом у трудовому спорі.
Переважне право залишитися на роботі
Уявіть знайому картину: на підприємстві скорочення штату, і треба вирішити, хто піде. Якщо продуктивність праці та кваліфікація у людей однакові, закон дає вам перевагу. Це стаття 42 КЗпП.
Простими словами: коли двоє працівників рівні за всіма робочими показниками, ваги схиляються на ваш бік. Не тому, що вас шкода, а тому що так вирішив законодавець.
Випробувальний строк вам не встановлять
Ще одна гарантія – стаття 26 КЗпП. Випробування не встановлюють для осіб з інвалідністю, яких направили на роботу відповідно до рекомендацій медико-соціальної експертної комісії (МСЕК).
Ключове слово тут – «направлених». Гарантія стосується саме тих, хто прийшов на роботу за направленням згідно з медичними рекомендаціями, а не будь-якої людини з інвалідністю загалом. Якщо роботодавець усе ж наполягає на випробувальному строці в такій ситуації, це порушення.
Неповний робочий час – на ваше прохання
Стаття 56 КЗпП працює так: ви просите – роботодавець зобов’язаний встановити вам неповний робочий день або неповний робочий тиждень. Оплата буде пропорційна відпрацьованому часу.
Кому це потрібно? Наприклад, людині, якій важко витримувати повне навантаження через самопочуття чи регулярні процедури. Це не «поблажка» і не зниження в статусі. Це нормальний правовий механізм, який допомагає зберегти роботу, а не втратити її.
Нічні та надурочні роботи: тільки за згодою
Залучати вас до роботи в нічний час або до надурочних годин можна лише за вашою згодою. І лише тоді, коли немає медичних протипоказань. Якщо лікар прямо сказав «ні», жодна виробнича потреба цього не скасовує.
Тут важливий момент: згода має бути добровільною. Коли вас ставлять перед фактом «або виходиш у ніч, або пишемо заяву», це вже тиск, а не згода.
Скільки триває відпустка
Ось цифри, які найчастіше забувають. Щорічна основна відпустка для осіб з інвалідністю I та II груп – 30 календарних днів. Для III групи – 26 календарних днів. Це стаття 6 Закону України «Про відпустки».
Додатково є відпустка без збереження заробітної плати за власним бажанням. Для I та II груп – до 60 календарних днів на рік, для III групи – до 30 календарних днів. Це стаття 25 того ж закону.
І ще дві речі, про які знають далеко не всі. Ви маєте право піти у щорічну відпустку в зручний для себе час. А ще можете взяти її повної тривалості, не чекаючи пів року безперервної роботи на цьому підприємстві. Зазвичай новий працівник отримує відпустку пропорційно відпрацьованому часу. Але не ви. Це стаття 10 Закону «Про відпустки».
Робоче місце має бути пристосоване до вас
Роботодавець зобов’язаний забезпечити безпечні умови праці. Якщо потрібно, він адаптує робоче місце під ваші індивідуальні потреби та медичні рекомендації. Це може бути спеціальний стілець, пандус, змінений графік або інше обладнання.
Логіка проста: людина не повинна підлаштовуватися під незручне робоче місце, якщо його можна підлаштувати під неї. Адаптація – не привілей, а складова трудових прав працівників з інвалідністю.
Квота робочих місць для роботодавців
Про це варто знати, навіть якщо ви не керівник. Стаття 19 Закону «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» встановлює норматив. Роботодавці з середньообліковою чисельністю 8 і більше працівників мають створити робочі місця для осіб з інвалідністю. Для колективів від 8 до 25 осіб це одне таке місце, для більших – 4% середньооблікової чисельності штатних працівників.
За невиконання нормативу передбачений штраф. Тож коли вам кажуть «у нас немає місць для людей з інвалідністю», це не завжди про реальність. Іноді просто про небажання.
Переведення на легшу роботу
Окрема історія – коли здоров’я вимагає змінити характер роботи. Якщо за медичним висновком вам потрібна легша праця, роботодавець зобов’язаний запропонувати переведення на іншу посаду, яку ви можете виконувати (стаття 170 КЗпП). Погоджуватися чи ні – ваше рішення. Але сам обов’язок запропонувати лежить на роботодавцеві.
Звільнення і дострокове розірвання договору
Тут два різні сюжети. Перший: звільнити вас через інвалідність не можна, якщо стан здоров’я не заважає роботі. Другий: настання інвалідності або погіршення здоров’я може бути поважною причиною для дострокового розірвання строкового трудового договору за вашою ініціативою. Це стаття 39 КЗпП.
Різниця принципова. В одному випадку вас звільняють – і це заборонено. В іншому ви самі вирішуєте піти, і закон дає вам на це право. Приміром, якщо за станом здоров’я ви більше не можете працювати у шкідливих умовах або вам потрібно переїхати на лікування.
При розірванні строкового договору за поважною причиною роботодавець не може «притримати» вас до кінця строку. Ви маєте право піти раніше, попередивши письмово.
Що робити, якщо права порушили
Питання, яке виникає найчастіше. Перше – фіксуйте все письмово: заяви, відповіді, накази. Друге – скарга до Держпраці або звернення до суду. Третє – не соромтеся радитися з юристом, особливо якщо йдеться про звільнення.
Трудові права працівників з інвалідністю працюють лише тоді, коли про них знають і ними користуються. Закон тут на вашому боці. Залишилося не мовчати, коли його порушують.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков