МАГАТЕ 5 червня повідомило: локальне припинення вогню біля ЗАЕС, досягнуте за його посередництва, нарешті запрацювало. І це не просто чергова новина з дипломатичних каналів – це реальний шанс для ремонту ліній електропередач, без яких найбільша атомна станція Європи балансувала на межі аварії.
Уявіть собі ситуацію: шість ядерних реакторів, хоч і зупинені, потребують постійного охолодження. Навіть у стані холодної зупинки паливо всередині виділяє залишкове тепло. Якщо це тепло не відводити – наслідки можуть бути катастрофічними. А для роботи насосів, які женуть воду через активну зону, потрібна електроенергія. І ось тут криється головний біль: основну лінію живлення пошкодили бойові дії, і станція вже понад два місяці сидить на резервній «гілці».
Йдеться про лінію електропередач 750 кВ «Дніпровська». Вона була відключена після обстрілів і більше не могла передавати струм. Відтоді Запорізька АЕС отримувала енергію лише по одній резервній лінії напругою 330 кВ. Цього ледве вистачало на найнеобхідніше, і будь-яке пошкодження на ній одразу кидало станцію в режим виживання.
Кілька разів лише за останні тижні ЗАЕС втрачала навіть цю єдину резервну лінію. У такі моменти автоматично вмикалися аварійні дизель-генератори – останній рубіж перед повним знеструмленням. А дизель, погодьтеся, не може працювати вічно: потрібне пальне, технічне обслуговування, і самі генератори – не бездоганні. Кожен такий запуск – це як гра в лотерею, де на кону стоїть безпека континенту.
Саме для того, щоб прибрати цю моторошну залежність від однієї слабкої лінії, і знадобилося локальне припинення вогню біля ЗАЕС. Воно відкриває технічним спеціалістам доступ до пошкодженої «Дніпровської». Спершу територію масштабно розмінують, а тоді бригади з обох сторін візьмуться за відновлення проводів, ізоляторів та опор. Лише після цього станція зможе знову отримувати надійне живлення з двох незалежних джерел – як того вимагають норми ядерної безпеки.
До речі, це вже шосте тимчасове припинення бойових дій довкола станції від кінця минулого року. Кожне з них тривало рівно стільки, щоб виконати критичний ремонт чи ротацію персоналу МАГАТЕ. І кожне було вистраждане в безкінечних перемовинах. Жодних гарантій, що обстріли не поновляться завтра, – просто крихке вікно можливостей, яким намагаються скористатися.
Чому ж так важливо відновити саме лінію 750 кВ? Бо резервна 330-та – це набагато менша потужність. Вона здатна заживити лише базові системи безпеки, але будь-яке додаткове навантаження стає проблемою. У нормальних умовах атомна станція такого масштабу проєктується з три- чи чотириразовим резервуванням, а тут маємо ситуацію, коли весь об’єкт висить на одній нитці. І йдеться не про застарілий завод, а про Запорізьку АЕС – шість реакторів загальною потужністю 6000 МВт, флагман радянського атомпрому, який ще у 2022 році забезпечував п’яту частину електроенергії України.
Коли російські війська захопили станцію в перші тижні вторгнення, світ завмер. Відтоді всі шість реакторів поступово перевели в стан холодної зупинки – це означає, що температура води в першому контурі нижча за 100 °C, а тиск майже атмосферний. Ризик вибуху пари чи розплаву мінімальний, але не нульовий. Якщо охолодження припиниться зовсім, залишкового тепловиділення вистачить, щоб за кілька годин пошкодити оболонки тепловидільних елементів. Насоси мають працювати завжди. Саме про це нагадують експерти МАГАТЕ, які постійно присутні на об’єкті та фіксують кожен вибух поблизу.
Варто уточнити: саме МАГАТЕ (Міжнародне агентство з атомної енергії) стало тим посередником, що допоміг сторонам домовитися про локальне припинення вогню біля ЗАЕС. Його представники місяцями працювали з військовими й дипломатами, пояснюючи: ремонт ліній – це не тактична поступка, а питання виживання для всього регіону. І ось результат: найближчими днями бригади розпочнуть роботу. Україна та Росія регулярно звинувачують одна одну в ударах по інфраструктурі станції, але на час ремонту має запанувати тиша.
Безумовно, навіть відновлена лінія не знімає всіх загроз. ЗАЕС досі перебуває під контролем окупаційних сил, її персонал працює в надзвичайному стресі, а обстріли можуть поновитися будь-якої миті. Та все ж локальне припинення вогню біля ЗАЕС дає змогу зробити те, що здавалося неможливим: повернути станції хоча б мінімальний рівень проєктної безпеки. Без цього кожен день був схожий на ходіння по канату над прірвою – з одним-єдиним страхувальним тросом, який уже не раз ледь не обривався.
Обговорити цю новину у моєму телеграм-каналі Адвокат Олег Лукьянчиков
