Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації в умовах воєнного стану зазвичай тягне за собою реальне позбавлення волі. Але практика знає винятки. Лисянський районний суд Черкаської області у вироку від 25 вересня 2026 року, справа № 1-кп/700/64/26, призначив обвинуваченому штраф, а не ув’язнення.
Розберімося, як суд дійшов такого рішення і що саме вплинуло на його вибір.
Що сталося на Лисянщині
Усе почалося з воєнного стану. Його ввели Указом Президента України “Про введення воєнного стану” від 24 лютого 2022 року №64/2022, який затвердили Законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ. Тоді ж оголосили загальну мобілізацію. Відповідний Указ від 24 лютого 2022 року №65/2022 затвердили Законом від 03 березня 2022 року №2105-ІХ. Обидва документи відтоді продовжували не раз, зокрема Указом від 14 січня 2025 року №26/2025.
5 травня 2025 року чоловік пройшов військово-лікарську комісію. Довідка ВЛК №2025-0505-1227-4571-7 засвідчила, що він придатний до служби у військових частинах забезпечення, ТЦК та СП, навчальних центрах, підрозділах логістики, зв’язку й охорони. Інакше кажучи, йшлося про обмежену придатність, а не про повну.
Такий висновок комісія зробила на підставі Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 №402. Цей документ детально прописує, за яких хвороб людину визнають придатною, обмежено придатною чи непридатною. У цій справі комісія зупинилася на обмеженій придатності й окреслила конкретні види підрозділів.
Того ж дня в приміщенні територіального центру комплектування йому запропонували отримати повістку. З’явитися треба було о 17:00. Чоловік відмовився брати документ під підпис, і працівники ТЦК склали акт про відмову. Окремо він написав заяву, де прямо заявив, що не хоче проходити службу в ЗСУ.
На виклик він не прийшов. Причин не повідомив, підтверджуючих документів не надав. За версією обвинувачення, це порушило ст.65 Конституції України, п.10 ст.1 Закону України “Про військовий обов’язок і військову службу” та ст.22 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”. Суд також послався на Правила військового обліку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 07 грудня 2016 року №921.
Що сказав сам обвинувачений
У залі суду чоловік визнав вину повністю. Він щиро розкаявся і пояснив, що має тяжку хворобу та обмежену придатність. За його словами, він обмежений у рухах і вже подав документи на групу інвалідності.
Окремо він розповів про розмову в ТЦК. Військові нібито казали, що він потрапить на передову. Саме через це, за його поясненнями, він і відмовився від служби. Це важливий момент, бо мотив неявки суд оцінює окремо від самого факту.
Сторони не оспорювали обставини, тож суд скористався ч.3 ст.349 КПК України. Дослідження доказів визнали недоцільним. Обвинувачений правильно зрозумів суть обвинувачення, а добровільність його позиції сумнівів не викликала.
Таке визнання мало свої наслідки. За ч.3 ст.349 КПК України учасники втрачають право оспорювати встановлені факти в апеляції. Тобто подію з повісткою чи саму неявку вже не переграти, можна сперечатися хіба що про міру покарання.
Кваліфікація і ступінь тяжкості
Дії чоловіка кваліфікували за ст.336 КК України. Йдеться про ухилення від призову на військову службу під час мобілізації. Згідно зі ст.12 КК України таке правопорушення належить до нетяжких злочинів.
Санкція статті сувора. На момент вчинення діяння і на час розгляду вона передбачала позбавлення волі від трьох до п’яти років. Жодної альтернативи у вигляді штрафу сама стаття не містить. Ось чому вирок міг бути значно жорсткішим.
Тут варто згадати ч.2 ст.4 КК України. Караність діяння визначає закон, чинний на час його вчинення. Суд застосовував саме ту редакцію ст.336 КК України, яка діяла 5 травня 2025 року. І вона, і сьогоднішня версія статті передбачають однаковий строк.
Чому суд обрав штраф, а не колонію
Обираючи покарання, суд керувався ст.65 КК України. Він оцінив тяжкість злочину, особу винного та обставини справи. Обтяжуючих обставин за ст.67 КК України не знайшли.
А ось пом’якшуючих виявилося кілька. За ст.66 КК України суд визнав щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та наявність тяжкої хвороби. Додав і те, що чоловік раніше не судимий, за місцем проживання характеризується позитивно, на обліку в нарколога чи психіатра не перебуває.
Цього вистачило для ч.1 ст.69 КК України. Ця норма дозволяє за наявності кількох пом’якшуючих обставин вийти за нижню межу санкції або навіть перейти до іншого, м’якшого виду покарання. Суд вирішив призначити штраф.
Схожу логіку Верховний Суд уже висловлював. У постанові від 10 квітня 2025 року у справі №585/3430/23 він підтвердив можливість переходу до м’якшого покарання за ст.336 КК України. Щоправда, там ішлося про покарання, яке слід відбувати реально.
Суд також розмірковував про мету покарання. За ст.50 КК України це не лише кара, а й виправлення засудженого та запобігання новим злочинам. Сам факт ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на думку суду, ще не означає, що людина небезпечна для суспільства. А ізоляція особи з тяжкими хворобами коштує державі чимало: утримання установ, охорона, харчування, медичне забезпечення.
Від ст.75 КК України зі звільненням від відбування покарання суд відмовився. На його думку, це не досягло б мети покарання повною мірою. Обрали штраф.
Що вирішив суд
Фінальне покарання таке: штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян. Це 17 000 грн. Суддя Лисянського районного суду Черкаської області ОСОБА_1 зазначив, що суворіше покарання призначають лише тоді, коли м’якше не здатне виправити особу.
Що взагалі таке неоподатковуваний мінімум доходів громадян? Це умовна розрахункова одиниця, яку використовують для обчислення штрафів та деяких інших платежів. Для потреб ст.336 КК України один такий мінімум дорівнює 17 гривням, тож тисяча одиниць дає в підсумку саме 17 000 грн.
К слову, у резолютивній частині вироку впадає в око технічна помилка. Винним названо ОСОБА_6, хоч увесь текст стосується ОСОБА_4. Такі розбіжності в ініціалах згодом можуть стати приводом для уточнень, тож варто тримати це на увазі.
Вирок можна оскаржити до Черкаського апеляційного суду через Лисянський районний суд. Строк на апеляційну скаргу становить тридцять днів з дня проголошення. Поки цей строк не сплив і скарги немає, вирок не набере законної сили.
Для тих, хто стикається з подібною ситуацією, цей вирок показує головне. Визнання вини, щире каяття та підтверджені проблеми зі здоров’ям здатні суттєво змінити долю справи. Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації залишається злочином, але покарання за нього суд може пом’якшити, якщо для цього є реальні підстави.
