7 липня президент Володимир Зеленський підписав два укази, якими ввів у дію рішення Ради національної безпеки та оборони. До чорного списку потрапили 57 фізичних і 38 юридичних осіб — майже сотня нових фігурантів. Під економічні санкції підпали ті, хто вшиває в російську армію високоточні технології, і ті, хто виправдовує війну на тимчасово окупованих територіях.
Перший пакет накрив постачальників зброї та військового обладнання — 30 компаній і 42 людини. Другий ударив по пропагандистах і колаборантах — ще 15 фізичних і 8 юридичних осіб. Розбираємося, хто саме опинився під забороною і чому це рішення має значення просто зараз.
Технології для війни: хто забезпечує армію РФ
Санкційний список поповнили підприємства, які тримають на собі ключові вузли російського військово-промислового комплексу. Ідеться не про абстрактну підтримку, а про виробництво й постачання високотехнологічного обладнання, верстатів і готових технологічних рішень для оборонної промисловості.
Один із фігурантів — науково-дослідний інститут «Буревісник». Він залучений до випуску мінометних комплексів і 152-міліметрових самохідних артилерійських установок «Мальва». Якщо говорити прямо: без цього НДІ значна частина трубної артилерії противника недоотримувала б прицільну начинку й фінальну збірку. Поруч із ним — компанія «КАМ-Інжиніринг». Її фахівці проводять фінальні випробування вузлів бойової авіації та окремих ракетних систем. Іншими словами, саме тут перевіряють, чи злетить винищувач і чи влучить ракета в ціль.
Обидві юридичні особи тепер відрізані від міжнародного фінансування й технологічних ланцюгів. Радник президента з питань санкційної політики Владислав Власюк наголосив, що кожне таке рішення — не просто рядок в указі. «Воно ускладнює російським компаніям доступ до міжнародного фінансування, технологій та обладнання», — заявив він. По суті, з кожним новим пакетом рветься ще один шнур, через який російський ВПК дихає західними компонентами й грошима.
До першого списку потрапив не лише згаданий інститут. Серед 30 юридичних осіб опинилися й інші структури, залучені до постачання верстатів і технологій для оборонних заводів. А 42 фізичні особи — це люди, які безпосередньо відповідають за ці постачання, керівники та організатори виробничих ланцюгів. Комусь може здатися, що санкції проти окремих інженерів чи менеджерів — це лише символічний крок. Але насправді йдеться про персональне відсікання можливості вести бізнес із західними партнерами, укладати контракти й отримувати візи. Такі обмеження б’ють по репутації та добробуту не менш болісно, ніж замороження активів.
Пропаганда й автомат у руках: другий пакет
Другий блок обмежень спрямований проти тих, хто не лише словами, а й діями вбудувався в машину війни. Тут 15 фізичних і 8 юридичних осіб — усі вони виправдовують російську агресію та ведуть діяльність на тимчасово окупованих територіях України.
У списку опинився воєнний блогер Володимир Романов. Про нього відомо не лише з постів: зафіксовано відео, де він з автоматом у руках бере участь у бойових діях проти Сил оборони України. Людина не просто сидить у тилу з камерою — вона стріляє. Така деталь перетворює пропагандиста на безпосереднього учасника злочину, і санкції тут — лише один із рівнів фіксації відповідальності.
Поруч із ним — Ілля Туманов, колишній військовий льотчик і автор відверто пропагандистського ресурсу. Його контент працює як інформаційний снаряд: через екрани й навушники він доносить до аудиторії спотворену картину війни, демонізуючи українську сторону. Коли колишній пілот розповідає про «спецоперацію», він додає до своїх слів вагу професійного військового — і робить це свідомо.
Ще одна фігура — Марія Кисельова, в минулому спортсменка із синхронного плавання, а нині депутатка Московської міської думи. Вона публічно підтримує війну та не соромиться їздити в захоплені українські регіони, перетворюючи ці візити на політичні жести. Такі поїздки — не просто порушення кордонів, а спроба легітимізувати окупацію очима стороннього спостерігача. Санкції тепер стосуються і її.
Юридичні особи з другого списку — це переважно медійні платформи та організації, які тиражують пропаганду або допомагають окупаційній адміністрації. Вісім компаній, що потрапили під дію указу, втратили можливість користуватися будь-якими фінансовими інструментами за межами Росії.
Чому це важливо
За кожним прізвищем або назвою компанії стоїть конкретний канал доступу до ресурсів. Чи то постачання верстатів для артилерійської установки, чи медіаплатформа, яка легітимізує окупацію, — мета обмежень полягає в тому, щоб зупинити ці потоки. Владислав Власюк додав, що кожен новий пакет б’є по здатності російських структур отримувати західні технології, обладнання та гроші. Перекрити черговий клапан — означає зменшити тиск на фронті та в інформаційному полі.
Окрім безпосереднього ефекту, санкції такого рівня мають довготривалий вплив. Компанії не зможуть купувати комплектуючі, укладати нові контракти, а посадовці — подорожувати й тримати активи в юрисдикціях, які визнають українські обмеження. Це не просто разовий удар, а системне стискання простору, в якому російський ВПК і пропагандистська машина здатні діяти. Кожен новий список — це ще один крок до ізоляції, яку Кремль так боїться.
