У парламенті з’явилася ідея, яка може серйозно полегшити життя тим, хто отримав інвалідність на війні. Йдеться про можливість отримати від держави 120 тисяч гривень на придбання власного автомобіля. Данило Гетманцев, голова комітету з питань фінансів, податкової та митної політики, зареєстрував два законопроєкти, які й запускають цей механізм.
Ініціатива не висить у повітрі. Вона оформлена як конкретна державна програма, розрахована на кілька етапів. Давайте розберемо, що саме пропонують і кому це може бути цікаво вже зараз.
Як працюватиме програма
Механізм простий. Перший законопроєкт описує саму суть підтримки – це часткове відшкодування вартості авто. Купуєте машину самостійно, а держава повертає вам фіксовану суму – 120 000 гривень. Ви самі обираєте, яке авто вам потрібне і де його брати, а бюджет компенсує частину витрат.
Для багатьох ветеранів власний транспорт – це не розкіш, а буквально спосіб дістатися до лікаря чи реабілітаційного центру. Гетманцев наголошує саме на цьому: автомобіль дає змогу працювати, навчатися, вести повноцінне життя без постійної залежності від розкладу громадського транспорту або родичів.
А ось тут важливий момент: за київським досвідом, який ми бачили цієї зими, компенсацію вже поширили не лише на нові, а й на вживані автомобілі. Чи увійде це правило до загальнонаціональної програми – питання відкрите. Але прецедент створено, і це додає гнучкості всій ідеї.
Звідки гроші та коли чекати
Логічно виникає питання: за чий рахунок це все фінансуватиметься? Відповідь – у другому законопроєкті. Він вносить зміни до державного бюджету на 2026 рік і передбачає, що кошти на старт програми мають з’явитися вже цього року. Тобто, якщо документи ухвалять, то запуск не відкладатимуть у довгу шухляду. Гроші на перші виплати хочуть знайти в бюджеті максимально швидко.
Розробники ініціативи пропонують рухатися поетапно. І це виглядає розумно, враховуючи обмеженість ресурсів. Спочатку компенсацію зможуть отримати особи з інвалідністю внаслідок війни I групи.
Така послідовність часто використовується в державних програмах. Вона дає змогу протестувати механізм на меншій кількості людей, побачити реальний попит і технічні нюанси, а потім уже розширювати дію. Після обкатки планується, що право на виплату отримають і ветерани з II групою інвалідності.
Кому це реально допоможе
Ви тільки уявіть: людина з інвалідністю внаслідок війни живе в невеликому місті чи селищі. До найближчої лікарні – десяток кілометрів. Маршрутки ходять раз на годину, і вони абсолютно не пристосовані для людини з обмеженою рухливістю. Власний автомобіль у такій ситуації – це квиток у світ без бар’єрів. Це шанс самому відвезти дитину до школи, поїхати на роботу чи просто вибратися з дому, коли цього хочеться, а не коли хтось може допомогти.
Крім того, це питання гідності. Держава фактично каже: «Ми розуміємо ваші потреби й готові не просто надавати пільгу, а створювати робочий механізм підтримки». Гетманцев підкреслював, що підтримка має відповідати реальним потребам Захисників і Захисниць. І 120 тисяч – це не абстрактна цифра, а цілком відчутна допомога, яка може становити половину або третину вартості хорошого автомобіля на вторинному ринку.
Контекст та історія питання
Важливо, що ця ідея не виникла на порожньому місці. Взимку Київ розширив власну місцеву програму компенсації для захисників з інвалідністю I або II групи. Київська влада зробила логічний крок: дозволила витрачати кошти на вживані авто. Це суттєво розширює вибір і робить програму більш життєздатною. Не кожному потрібен автомобіль з салону, головне – щоб він був надійним і підходив за станом здоров’я.
Перенесення цього досвіду на всеукраїнський рівень з фінансуванням із центрального бюджету – це спроба систематизувати допомогу. Не залишити її на рівні окремих міських бюджетів, де можливості дуже різняться, а робити справедливою для всіх, хто має на це право.
Що далі
Обидва законопроєкти подані на реєстрацію. Це лише початок шляху. Попереду – розгляд у комітетах, голосування в залі, підпис Президента. Але це точно один із тих випадків, коли суспільний запит очевидний, а механізм пропонується досить прозорий.
Ключове зараз – це синхронізація двох документів. Якщо зміни до бюджету 2026 року не ухвалять вчасно, то навіть найкращий механізм залишиться просто текстом на папері без фінансового підкріплення. Сподіватимемося, що депутати це усвідомлюють і не затягуватимуть процес.
