Уранці 18 червня Московський НПЗ в районі Капотня спалахнув удруге за тиждень – цього разу в результаті вибухів після наймасштабнішої атаки безпілотників за всю війну. Понад 180 дронів одночасно летіли на російську столицю. І хоча місцева влада традиційно відзвітувала про «збиття», наслідки цього нальоту виявилися значно серйознішими, ніж хотілося б показати.
Давайте розберемося, що саме сталося тієї ночі. Близько четвертої ранку московські аеропорти – Внуково, Домодєдово, Шереметьєво – повністю закрили. Пасажирів евакуювали навіть із літаків, які вже готувалися до вильоту. У Шереметьєво люди просто сиділи в терміналах і чекали, поки небо над столицею перестане гудіти від десятків безпілотників. Обмеження зняли лише після восьмої ранку.
Мер Собянін спочатку заявив про «збиття» понад 30 апаратів. Але дуже швидко цифра зросла до 180 – і це лише ті, які нібито «збили». Реальна кількість дронів, що брали участь в атаці, очевидно, була ще більшою. Російське опозиційне видання «Агентство» одразу зафіксувало рекорд: такого масованого нальоту Москва не бачила жодного разу від початку повномасштабної війни.
Для порівняння: до цього найбільшою вважалася атака 11 березня 2025 року – тоді йшлося про 74 безпілотники. У березні 2026-го за чотири дні столицю атакували 310 дронів, але це сумарно, а не за одну ніч. 17 травня Москва пережила наліт 120+ апаратів. І ось тепер – понад 180. Тенденція, як бачите, очевидна.
Головною ціллю став Московський НПЗ – підприємство потужністю понад 12 мільйонів тонн нафти на рік. Це не просто черговий завод. Це один із ключових елементів паливної інфраструктури, яка безпосередньо забезпечує російську армію. Бензин, дизель, авіаційне пальне – усе це йде звідти на фронт.
Генеральний штаб ЗСУ підтвердив: зафіксовано щонайменше п’ять окремих точок горіння на території заводу. Геолокація показала, що палають комбінована установка переробки нафти, установки вторинної переробки та резервуарний парк. На одному з резервуарів стався вибух такої сили, що кришку просто зірвало – у соцмережах одразу з’явилися відповідні фото й відео. Масштаб пожежі був таким, що дим над заводом бачили за багато кілометрів.
І це, нагадаю, вже другий удар по Московському НПЗ за лічені дні. Перший стався раніше цього ж тижня. Але тепер масштаб руйнувань значно серйозніший. Повторне влучання в той самий об’єкт – це не випадковість, а цілеспрямована стратегія: добити те, що не встигли знищити з першого разу.
Президент Володимир Зеленський назвав цей удар «далекобійними санкціями» України. І знаєте, формулювання влучне. «Цілком справедлива відповідь на російські удари по наших містах і громадах», – підкреслив він. Окремо Зеленський відзначив реакцію міжнародних партнерів: «Цими днями всі наші партнери відзначали влучність і дієвість наших мідлстрайків та далекобійних санкцій». А потім додав фразу, яка, по суті, є головним меседжем: «Час цю війну завершувати, і Росія має зробити необхідні кроки в дипломатії».
До речі, про виконавців. Удар по заводу – результат спільної роботи одразу кількох підрозділів Сил оборони. Зеленський подякував СБУ, Силам безпілотних систем, ССО, ГУР та ракетній бригаді. Така координація між різними структурами – ознака того, що українська армія дедалі ефективніше працює по тилових об’єктах противника.
А тепер про те, що російська влада воліла б не афішувати. Під час атаки мерія Москви заявила про пошкодження торгового центру та кількох житлових будинків. Звісно ж, одразу спробували подати це як наслідок «терористичної атаки» на мирне населення. Але є відео – і воно показує зовсім іншу картину. На кадрах чітко видно, як російська ППО збиває безпілотник на підльоті до цілі, після чого некерований апарат падає прямо на міську забудову. Тобто пошкодження цивільних об’єктів – це не прицільний удар українських сил, а прямий наслідок роботи самої ж російської протиповітряної оборони. Іронія, яку в Кремлі воліли б не помічати.
Окрема історія – те, що відбувалося в самому центрі Москви. Червону площу повністю перекрили. На вежах Кремля, на кріпосних стінах і навіть на мавзолеї Леніна розмістили кулеметників. Біля Кремля чергувала бронемашина з кулеметником. Кадри, опубліковані пабліком «ВЧК-ОГПУ», виглядають майже сюрреалістично – особливо для тих, хто звик до картинки «надійно захищеної столиці».
Район навколо палаючого заводу також оперативно перекрили. Кілька вулиць у зоні ураження стали недоступними. Рух ділянкою МКАД від Новорязанського до Каширського шосе зупинили в обох напрямках. Уявіть собі ранок буднього дня в Москві з перекритою кільцевою – це транспортний колапс, який відчули сотні тисяч людей.
Московський НПЗ горів масштабно – і це факт, який неможливо приховати за жодними формулюваннями про «падіння уламків». Коли читаєш офіційні заяви про те, що «всі дрони збито», а потім бачиш п’ять осередків пожежі на стратегічному підприємстві, розумієш справжню ціну цих повідомлень.
Україна методично позбавляє російську армію палива. Кожен такий удар – це менше пального для танків, літаків, ракетних установок і кораблів. І якщо раніше атаки на російські НПЗ були радше поодинокими акціями, то тепер це системна, добре спланована робота. Атака 18 червня показала ще одну важливу річ: протиповітряна оборона навколо Москви – попри всі запевнення про її непробивність – не здатна захистити навіть ключові стратегічні об’єкти. І чим більше дронів летить одночасно, тим очевиднішою стає ця безпорадність.
Є в цій історії й економічний вимір. Завод такого масштабу – це не просто військовий об’єкт, це ще й джерело надходжень до російського бюджету. Кожен день простою – мільйони доларів втрат. А враховуючи, що це вже другий удар за тиждень, на відновлення підуть тижні, якщо не місяці.
І останнє, про що варто сказати. Атаки на Москву – це не просто військова операція, це потужний психологічний фактор. Мешканці столиці, які роками чули про те, що війна десь далеко, тепер бачать її на власні очі. Перекриті вулиці, дим над містом, кулеметники на дахах – усе це ламає ту саму картинку «стабільності», яку так старанно малювала пропаганда.
