Батько трьох дітей подав документи на відстрочку від мобілізації – а отримав відмову через відсутність «письмового договору між батьками». Миколаївський окружний адміністративний суд у травні 2026 року розставив крапки в цій історії: рішення комісії скасували, а військовозобов’язаний таки отримав право на відстрочку.
Історія, про яку йтиметься далі, – не просто сухий судовий спір. Це ситуація, в якій може опинитися чимало багатодітних батьків. Особливо тих, хто розлучений із матір’ю частини дітей, але сумлінно сплачує аліменти й виконує батьківські обов’язки. Давайте розберемося, що саме пішло не так і чому суд став на бік позивача.
Заява, пакет документів і несподівана відмова
На початку січня 2026 року військовозобов’язаний звернувся через систему адміністративних послуг до територіального центру комплектування. Підстава для звернення – пункт 3 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Суть її коротко така: чоловіки, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років, не підлягають призову під час мобілізації. Виняток – ті, хто має заборгованість з аліментів більш ніж за три місяці.
До заяви чоловік додав справді вичерпний пакет документів. Три свідоцтва про народження дітей: син та дві доньки. Рішення суду про розірвання шлюбу з матір’ю перших двох дітей від жовтня 2025 року. Судовий наказ про стягнення аліментів на утримання цих дітей. Довідку від державної виконавчої служби про відсутність заборгованості за аліментами – датовану тим самим днем, коли подавалася заява. І свідоцтво про шлюб із матір’ю третьої дитини.
Здавалося б, усе очевидно. Але 13 січня 2026 року комісія ТЦК ухвалила рішення – протокол №86 – відмовити. Єдина причина, зазначена у відповіді: «відсутній письмовий договір між батьками про те, з ким із батьків будуть проживати діти, та про участь другого з батьків у їх вихованні».
Чесно кажучи, формулювання дивує. Місце проживання дітей і так зрозуміле – вони живуть із матір’ю після розлучення, а батько сплачує аліменти. Та ще й судовий наказ про стягнення аліментів це документально підтверджує. Навіщо ж окремий договір?
Звідки взялася вимога про договір
Тут важливий момент. Коли військовозобов’язаний подає заяву на відстрочку, він керується не лише текстом самого Закону, а й підзаконними актами. Головний серед них – Постанова Кабінету Міністрів України №560 від 16 травня 2024 року. Саме вона затверджує Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації.
Додаток 5 до цього Порядку містить перелік документів, які треба подати для отримання відстрочки за кожною з підстав. Для категорії «троє і більше дітей віком до 18 років» там справді згадується кілька альтернативних документів. Серед них – і той самий письмовий договір між батьками про те, з ким проживатимуть діти.
Але – і це ключове – договір є лише одним із можливих варіантів. Не єдиним і не обов’язковим. Додаток 5 передбачає й інші документи: рішення суду про розірвання шлюбу та визначення місця проживання дітей, рішення органу опіки та піклування, або навіть рішення суду про встановлення факту перебування дитини на утриманні. Тобто законодавець дав цілий набір інструментів, а не одну-єдину опцію.
Що каже закон насправді
Повернімося до самого Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-XII. Його норма сформульована гранично чітко: не підлягають призову військовозобов’язані, на утриманні яких перебувають троє і більше дітей віком до 18 років. Єдина умова, яку ставить закон – відсутність заборгованості з аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці.
І все. Закон не вимагає, щоб усі троє дітей проживали разом із батьком. Не вимагає жодних письмових договорів. Не цікавиться, в якому шлюбі народжені діти – в одному, в різних чи взагалі поза шлюбом. Достатньо самого факту батьківства й утримання.
Це підтверджує й Сімейний кодекс України. Стаття 180 покладає обов’язок утримувати дитину до повноліття саме на батьків. А стаття 141 наголошує: мати й батько мають рівні права та обов’язки щодо дитини незалежно від того, чи перебували вони в шлюбі. Розірвання шлюбу, окреме проживання – ніщо з цього не звільняє від батьківських обов’язків.
Чому суд не погодився з військкоматом
Суд проаналізував ситуацію системно й дійшов однозначного висновку: відмова була незаконною. Аргументи зважені, і на них варто звернути увагу кожному, хто стикається з подібною ситуацією.
Перше. Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не містить вимоги подавати письмовий договір між батьками. Так, підзаконний акт згадує його серед можливих документів – але не як виключний і безальтернативний. А норми закону завжди мають вищу силу, ніж підзаконні акти.
Друге. Позивач надав судовий наказ про стягнення аліментів і довідку про відсутність заборгованості. Сплата аліментів – це юридично визнаний спосіб виконання батьківського обов’язку, коли батько проживає окремо від дитини. Ще у 2018 році Велика Палата Верховного Суду у справі №572/1762/15-ц чітко вказала: аліменти є одним зі способів утримання дитини тим із батьків, хто проживає окремо.
І третє. Є свіжа правова позиція Верховного Суду – постанова від 14 грудня 2023 року у справі №160/11228/23. Її суть проста: обов’язок утримувати дитину до повноліття покладений на батьків законом, а не договором. Жоден додатковий папірець не може скасувати цей обов’язок – і жоден не потрібен, щоб його підтвердити, якщо є судове рішення чи інші належні документи.
Троє дітей від різних шлюбів – це має значення?
Коротка відповідь – жодного. І суд це підтвердив без жодних вагань.
У цій справі двоє старших дітей народилися в першому шлюбі, який було розірвано восени 2025 року. Третя дитина – в другому шлюбі, укладеному в грудні того ж року. Позивач утримував усіх трьох: двох старших – через аліменти за судовим наказом, молодшу – безпосередньо в сім’ї, проживаючи разом із дружиною.
Комісію ТЦК, вочевидь, збентежив саме той факт, що перші двоє дітей проживають окремо від батька. Звідси й вимога про письмовий договір – мовляв, «доведіть, що діти з вами». Але з точки зору закону форма утримання не має значення. Чи живуть діти з батьком під одним дахом, чи він переказує аліменти щомісяця – в обох випадках він їх утримує. А отже, право на відстрочку від мобілізації зберігається.
Що вирішив суд у підсумку
Миколаївський окружний адміністративний суд 11 травня 2026 року повністю задовольнив позов. Рішення комісії ТЦК, оформлене протоколом №86 від 13 січня 2026 року, визнано протиправним і скасовано. Військкомат зобов’язали повторно розглянути заяву та надати чоловікові відстрочку за пунктом 3 частини 1 статті 23 Закону № 3543-XII.
Окремо суд стягнув із ТЦК на користь позивача судовий збір – 1331,20 гривні. Дрібниця, звісно, але показова: державний орган, який ухвалив незаконне рішення, має за це відповідати – хоча б фінансово.
Ця справа створює зрозумілий орієнтир. Якщо ви маєте трьох дітей віком до 18 років, утримуєте їх та не маєте боргу з аліментів – право на відстрочку у вас є. І жоден додатковий договір між батьками для цього не потрібен.
