Чи може ТЦК відмовити у відстрочці від призову за мобілізацією, якщо у батька-інваліда є дружина-пенсіонерка? Саме це питання стало ключовим у справі № 620/8388/26, яку розглянув Чернігівський окружний адміністративний суд. І відповідь суду виявилася на користь військовозобов’язаного.
Історія почалася з того, що чоловік 1982 року народження звернувся до ТЦК із заявою про надання відстрочки. Підстава – абзац тринадцятий частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі – Закон № 3543-XII). У нього на утриманні перебуває батько, який має II групу інвалідності.
До цього моменту чоловік уже неодноразово отримував відстрочку за цією ж підставою – починаючи з вересня 2024 року комісія ТЦК регулярно її продовжувала. Востаннє – у листопаді 2025 року. Але коли у травні 2026-го він подав чергову заяву через ЦНАП, ситуація раптово змінилася.
Комісія ТЦК відмовила. Причина: «наявні інші невійськовозобов’язані члени родини». Іншими словами, у батька-інваліда є дружина – мати заявника, 1958 року народження. На думку ТЦК, вона як дружина зобов’язана утримувати свого чоловіка з інвалідністю, а отже син може йти служити.
Але чи справді це так? Давайте розбиратися.
Що каже закон
Пункт 13 частини першої статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» дає право на відстрочку військовозобов’язаним, які мають одного з батьків з інвалідністю I чи II групи. Умова одна: мають бути відсутні інші особи, які не є військовозобов’язаними та за законом зобов’язані утримувати такого батька. Крім того, якщо невійськовозобов’язаних осіб немає взагалі – доглядати за людиною з інвалідністю може лише одна особа з числа військовозобов’язаних, за вибором самої людини з інвалідністю.
Тут важливий момент. Кого закон вважає особою, зобов’язаною утримувати батьків? Відповідь дає Сімейний кодекс України. Стаття 202 прямо покладає такий обов’язок на повнолітніх працездатних дітей. А стаття 203 додає: діти зобов’язані брати участь і в додаткових витратах, викликаних інвалідністю батьків.
А як щодо дружини? Стаття 75 Сімейного кодексу справді говорить про взаємне утримання подружжя. Але – і це принципово – лише за умови, що той із подружжя, хто надає утримання, є працездатним і має для цього реальну можливість.
Чому дружина-пенсіонерка не рахується
Мати заявника – 1958 року народження, пенсіонерка. За Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особа, яка досягла пенсійного віку, вважається непрацездатною. І це не просто формальність – це юридичний статус із цілком конкретними наслідками.
Суд чітко вказав: обов’язок утримувати людину з інвалідністю покладається лише на працездатних осіб. Непрацездатний пенсіонер не може вважатися тим, хто «за законом зобов’язаний утримувати» члена сім’ї з інвалідністю. У нього просто немає для цього ані фізичних, ані юридичних ресурсів.
У цій справі ситуація була гранично прозорою. Батько – інвалід II групи, 1944 року народження, непрацездатний через вік та інвалідність. Мати – пенсіонерка, 1958 року, непрацездатна через вік. Інших дітей у подружжя немає. Єдиний син – військовозобов’язаний, працездатний, і саме на нього закон покладає обов’язок піклуватися про батьків. Тож коли ТЦК відмовив у відстрочці від призову за мобілізацією, посилаючись на «інших членів родини», – це була помилка.
Додаткові аргументи, які не спрацювали
Окремо варто згадати ще два доводи ТЦК, які суд також відхилив.
Перший – про бронювання. У застосунку «Резерв+» значилося, що позивач має бронювання до серпня 2026 року. На думку ТЦК, це означало, що він «уже реалізував право на відстрочку» і не може претендувати на іншу підставу. Суд із цим не погодився: бронювання і відстрочка – різні правові механізми. До того ж, за пунктом 56 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560, звернення за переоформленням відстрочки не припиняє дії чинної.
Другий – про документи. ТЦК заявив, що копії подані «з порушеннями», бо не були завірені належним чином. Але позивач подавав усе через електронний сервіс, підписавши пакет документів кваліфікованим електронним підписом (КЕП). А це, як наголосив суд, автоматично робить їх офіційно засвідченими електронними копіями.
Чим усе закінчилося
Суд визнав рішення комісії ТЦК протиправним і скасував його. Комісію зобов’язали повторно розглянути заяву військовозобов’язаного. Крім того, з ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 1331,20 грн і 5000 грн витрат на професійну правничу допомогу. Суд зменшив заявлену суму витрат на адвоката з 10 376,40 грн до 5000 грн, врахувавши, що справа належить до категорії незначної складності.
Ключовий наслідок цієї справи: наявність дружини-пенсіонерки у батька з інвалідністю не позбавляє сина права на відстрочку від призову за мобілізацією. Пенсіонер за віком – це непрацездатна особа, і закон не покладає на неї обов’язку утримувати чоловіка-інваліда, якщо вона сама не має для цього ані фізичної можливості, ані достатніх ресурсів.
Якщо ви опинилися в подібній ситуації – не погоджуйтеся з відмовою мовчки. Судова практика показує: коли ТЦК формально оцінює склад сім’ї, не враховуючи реальної непрацездатності інших членів родини, суд стає на бік військовозобов’язаного. Головне – правильно зібрати докази: документи про інвалідність батька, документи про пенсійний вік матері, свідоцтво про народження та довідку про склад сім’ї.
