Виключення з військового обліку за станом здоров’я – процедура, яка на папері виглядає просто: пройшов ВЛК, отримав довідку про непридатність – і тебе прибрали з реєстру. Але реальне життя, як це часто буває, виявляється складнішим за інструкції. Саме про це – свіже рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 12 серпня 2026 року у справі № 120/495/26. Суд визнав бездіяльність територіального центру комплектування протиправною і зобов’язав внести відповідні дані до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів (далі – Реєстр).
Давайте розберемо цю історію детально – вона цінна як прецедент для всіх, хто стикається з подібною ситуацією.
Як усе починалося: медичний огляд і несподіваний «сюрприз»
У липні 2022 року позивач пройшов медичний огляд у військово-лікарській комісії. Результат – довідка ВЛК № 107/7228 від 19 липня 2022 року. Висновок однозначний: непридатний до військової служби з виключенням з військового обліку. Підстава – статті 39а та 40а графи II Розкладу хвороб.
Ну, здавалося б, на цьому все. Ан ні.
Через деякий час чоловік зазирнув у свій електронний військово-обліковий документ – і побачив, що там усе по-старому. Жодного слова про непридатність. У Реєстрі він усе ще значився військовозобов’язаним. Тобто паперова довідка є, а електронна система про неї «не знає».
Ситуація, м’яко кажучи, дивна. І досить поширена, як показує судова практика останніх років.
Позивач написав скаргу до відповідного ТЦК, сподіваючись виправити цю плутанину без суду. Що отримав у відповідь? Лист від 25 грудня 2025 року № 12111. Суть відповіді зводилася до такого: немає свідоцтва про хворобу, затвердженого штатною ВЛК, – тому жодних підстав для виключення не вбачаємо.
Коротше кажучи: «довідка є, але нам потрібен інший папірець». Позивач із цим не погодився і пішов до суду. Як з’ясувалося згодом – абсолютно правильно зробив.
Що говорить закон про виключення з військового обліку
Тут усе досить чітко. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» (№ 2232-XII від 25 березня 1992 року) у пункті 3 частини 6 статті 37 прямо вказує: громадяни, визнані непридатними до військової служби, підлягають виключенню з військового обліку.
Крім того, є Порядок організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов’язаних та резервістів, затверджений постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30 грудня 2022 року. Згідно з ним, саме районні (міські) ТЦК організовують та ведуть військовий облік, здійснюють виключення з обліку і виконують функції з ведення Реєстру. Про це говорять пункти 20, 22 та 79 Порядку № 1487.
А от Закон України «Про Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов’язаних та резервістів» (№ 1951-VIII) у статті 14 передбачає, що ведення Реєстру включає внесення змін до персональних і службових даних. І цим займаються ті самі ТЦК – жодних інших органів, які могли б це зробити замість них.
Тобто законодавство вибудовує чіткий ланцюжок: є рішення ВЛК – ТЦК зобов’язаний внести дані в Реєстр. Жодних «але» чи «якщо».
До речі, суд спеціально наголосив на одному принциповому моменті: не плутайте «зняття» і «виключення» з військового обліку. Це різні поняття з різними наслідками. Знятий з обліку – усе ще військовозобов’язаний, він просто тимчасово вибув. Виключений – втрачає цей статус остаточно. Різниця колосальна.
Чому позиція ТЦК не витримала критики
Головний аргумент відповідача зводився до того, що для коректного оформлення потрібне свідоцтво про хворобу, затверджене штатною ВЛК. Мовляв, довідки недостатньо – давайте ще одне підтвердження згори.
Суд із цим категорично не погодився. І ось на чому базувалося спростування.
Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затверджене наказом Міністра оборони України № 402 від 14 серпня 2008 року, у пункті 22.9 чітко вказує: постанова ВЛК про придатність до військової служби оформлюється довідкою ВЛК. І – увага – затвердженню штатною ВЛК не підлягає.
«Не підлягає» – це два слова, які руйнують усю позицію відповідача. Жодного додаткового погодження закон не вимагає. Довідка ВЛК – це фінальний документ, а не якийсь проміжний чи «чернетковий» варіант. Вона має повну юридичну силу сама по собі.
Показово й те, що суд послався на практику Сьомого апеляційного адміністративного суду. У постанові № 120/10002/24 від 20 лютого 2025 року апеляція дійшла такого самого висновку: довідка ВЛК не потребує додаткового затвердження. Тобто це не поодиноке рішення – це вже усталена позиція.
Про ризики держорганів і відповідальність за помилки
Окремо варто виділити одну надзвичайно важливу тезу, яку суд сформулював з посиланням на практику Європейського суду з прав людини.
Державні органи, які не дотримуються своїх же процедур, не повинні мати можливості отримувати вигоду від власних порушень або уникати виконання обов’язків. Це позиція ЄСПЛ у справі «Лелас проти Хорватії» (Lelas v. Croatia).
А тепер – у перекладі на зрозумілу мову. Якщо ТЦК щось не вніс у Реєстр вчасно, або взагалі проігнорував наявну довідку ВЛК – це його проблема. Не можна перекладати наслідки цієї недбалості на людину. Не можна змушувати її повторно проходити комісію чи доводити те, що вже підтверджено законним рішенням.
Суд прямо зазначив: ризик будь-якої помилки державного органу покладається на державу, а помилки не виправляються за рахунок осіб, яких вони стосуються. Також суд послався на рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Ґаші проти Хорватії».
Чесно кажучи, це чи не найпотужніша частина всього рішення. Вона виходить за межі конкретної ситуації і формулює загальний принцип: держава не може бути «трохи вагітною» – або вона виконує свої функції, або несе за це відповідальність.
Що вирішив суд у справі № 120/495/26
Вінницький окружний адміністративний суд повністю задовольнив позов.
По-перше, бездіяльність ТЦК щодо невнесення відомостей про непридатність позивача до Реєстру визнано протиправною.
По-друге, відповідача зобов’язали внести до Реєстру дані про непридатність позивача до військової служби та виключити його з військового обліку.
По-третє, на користь позивача стягнули 1 331,20 грн судового збору – за рахунок бюджетних асигнувань відповідача. Дрібниця, але приємно: держава заплатила за те, що людина змушена була судитися через її ж бездіяльність.
Суд окремо підкреслив: матеріали справи не містять жодних доказів скасування довідки ВЛК від 19 липня 2022 року. Тобто документ був, залишався чинним, але його просто ігнорували понад три роки.
І ще один момент, про який варто знати. Згідно з пунктом 5 Порядку оформлення та видачі військово-облікового документа (постанова Кабміну № 559 від 16 травня 2024 року), військово-обліковий документ в електронній формі є чинним у тому числі для громадян, яких уже прибрали з реєстру на підставі пунктів 3 та 4 частини 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов’язок і військову службу». Саме в електронному форматі мають відображатися актуальні дані. А якщо система дає збій – страждає конкретна людина.
Це рішення цінне передусім тим, що воно розставляє крапки над «і» в питанні юридичної сили довідки ВЛК. Жодних додаткових затверджень не потрібно. Якщо довідка є, але дані в Реєстр не внесені – це протиправна бездіяльність, яку можна й потрібно оскаржувати. Судова практика тут однозначно на боці людини.
