Виключення з військового обліку через суд стало реальністю для мешканця Рівненщини, який довів: ТЦК не мав права автоматично ставити його на облік у 2025 році. Рівненський окружний адмінсуд 17 квітня 2026 року ухвалив рішення на користь позивача. І це не просто перемога однієї людини. Воно створює важливий правовий орієнтир для всіх, кого повторно поставили на військовий облік без їхньої згоди.
Що сталося: суть справи
Позивач – чоловік 1973 року народження. Уперше на військовий облік він став 25 січня 2000 року, про що є відповідна відмітка у військово-обліковому документі. Строкову службу не проходив. Має третю групу інвалідності з березня 2024 року, отримує пенсію. Але не інвалідність стала вирішальним аргументом у суді.
Ключовий момент: 18 травня 2013 року позивачу виповнилося 40 років. За Законом «Про військовий обов’язок і військову службу» в редакції від 5 грудня 2012 року, яка діяла на той момент, 40 років – це граничний вік перебування в запасі для рядового складу другого розряду. Частина 4 статті 28 цього Закону прямо каже: граничний вік перебування в запасі другого розряду і є граничним віком перебування в запасі взагалі.
Простіше кажучи: досягнувши 40 років, чоловік уже не міг вважатися військовозобов’язаним. Він мав бути виключений з військового обліку. Причому автоматично – відповідно до пункту 35 Порядку №1487, навіть без особистого звернення до ТЦК, виключення мало відбутися 1 січня наступного року після досягнення граничного віку. Але, як з’ясувалося згодом, цього так і не сталося.
Експериментальний проект, який усе змінив
12 лютого 2025 року ТЦК поставив позивача на військовий облік. Без його присутності. Без жодної заяви з його боку. Підставою стала Постанова КМУ №932 від 16 серпня 2024 року – той самий експериментальний проект з автоматичної верифікації та перевірки відомостей про призовників, військовозобов’язаних і резервістів.
Чоловік звернувся до ТЦК із заявою про видачу військово-облікового документа – і саме тоді виявив, що його знову поставили на облік. Хоча за законом, який діяв на момент досягнення ним 40-річчя, він уже не міг бути військовозобов’язаним. Уявіть собі: людина 12 років живе з усвідомленням, що її військовий обов’язок позаду, а потім з’ясовує, що якась автоматична система повернула її в статус військовозобов’язаного.
До речі, позивач також має третю групу інвалідності згідно з довідкою МСЕК від 25 березня 2024 року, отримує пенсію. Але ця обставина не була вирішальною для суду – суд спирався на інший, значно вагоміший аргумент. А саме – досягнення граничного віку перебування в запасі ще у 2013 році.
Про що сперечалися сторони
Логіка позивача проста і юридично витончена водночас. У травні 2013 року йому виповнилося 40. За чинним на той момент законом він підлягав виключенню з військового обліку. Те, що ТЦК не оформив це виключення вчасно – проблема самого ТЦК, а не його. Статус «невійськовозобов’язаного» він набув автоматично, в силу закону. І жоден пізніший нормативний акт не може цей статус скасувати.
ТЦК же наполягав на іншому. У 2014 році до статті 28 Закону №2232-XII двічі вносили зміни. Спочатку Законом №1169-VII від 27 березня 2014 року граничний вік перебування в запасі другого розряду підвищили до 50 років. А згодом Законом №1604-VII від 22 липня 2014 року – до 60 років. Позивачу на той момент було близько 41 року. Тож, мовляв, тепер він знову підпадає під дію закону як військовозобов’язаний – адже 60 років ще не досяг.
Крім того, відповідач зазначав, що позивач не надав рішень військово-лікарської комісії, а записи в його обліковій картці – відсутні.
У відповіді на відзив позивач пішов ще далі. Він послався на постанову Верховного Суду у справі №280/2880/24, де чітко сказано: якщо особа виключена з військового обліку, ТЦК не має законних підстав брати її на облік повторно. А також нагадав про пункт 81 Порядку №1487 – взяття на військовий облік здійснюється за особистої присутності людини. Позивач же нікуди не приходив і жодних заяв про постановку на облік не писав. Він лише попросив видати військово-обліковий документ – і все.
Що вирішив суд
Суд підійшов до справи ґрунтовно і, чесно кажучи, розніс аргументи ТЦК по кісточках.
По-перше, суд встановив: позивач досяг 40-річного віку 18 травня 2013 року. За законом у редакції станом на 5 грудня 2012 року це граничний вік перебування в запасі для рядового складу. Отже, ще у 2013 році він набув статусу невійськовозобов’язаного.
По-друге, позивач не належить до жодної категорії, передбаченої частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII. Він не допризовник, не призовник, не військовослужбовець, не військовозобов’язаний і не резервіст. Автоматична постановка на облік через експериментальний проект КМУ №932 щодо нього не мала жодного сенсу – бо цей проект стосується саме призовників, військовозобов’язаних та резервістів. А позивач не є ніким із них.
По-третє, жодних доказів того, що позивач подавав заяву про взяття на облік, ТЦК не надав. Пункт 81 Порядку №1487 вимагає особистої присутності. Її не було.
Але найцікавіше – це правова позиція суду щодо дії закону в часі. Суд послався на практику Європейського суду з прав людини (справа Scoppola v. Italy) і рішення Конституційного Суду України. Принцип незворотності дії закону є гарантією того, що становище людини не погіршиться через прийняття нового закону. Повторне взяття на облік особи, яка вже була виключена остаточно, – це погіршення її становища. Отже, воно незаконне.
Чим відрізняється зняття від виключення
Тут важливий нюанс, який варто розуміти. «Зняття» і «виключення» з військового обліку – це не одне й те саме. Коли людину знімають з обліку, вона продовжує бути військовозобов’язаною. Просто змінюється місце обліку – наприклад, переїхала в інше місто. А от виключення – це остаточно. Людина втрачає статус військовозобов’язаного взагалі.
І взяти її на облік повторно, як наголосив Верховний Суд, ТЦК не має права. Саме цю межу відповідач і перетнув у даній справі. Поставив на облік того, хто вже 12 років як не повинен там перебувати.
Суд також звернув увагу на цікаву деталь: до 2014 року існувало лише дві категорії військового обліку – облік призовників і облік військовозобов’язаних. Третя категорія (резервісти) з’явилася пізніше. Позивач, досягнувши граничного віку, перестав належати до будь-якої з цих двох категорій. Виключення відбулося автоматично – через сам факт досягнення 40 років, безвідносно до того, оформив це ТЦК паперами чи ні.
Окремо суд наголосив: відсутність належно оформленого рішення про виключення з військового обліку у 2013 році – це протиправна бездіяльність самого ТЦК. Халатність держоргану не може бути підставою для обмеження прав людини. Це червона лінія, яку суд перетнути не дав.
Результат
Рішенням суду дії ТЦК визнано протиправними. Відповідача зобов’язали внести до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов’язаних та резервістів відомості про виключення позивача з військового обліку на підставі частини 4 статті 28 Закону «Про військовий обов’язок та військову службу» в редакції 2012 року – у зв’язку з досягненням граничного віку перебування в запасі другого розряду. Також з ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 1331,20 грн.
Ключовий принцип, який підтвердив суд: якщо людина досягла граничного віку перебування в запасі за старим законом – новий закон не може «повернути» її до статусу військовозобов’язаної. Це прямо суперечило б статті 58 Конституції України про незворотність дії законів у часі та рішенню Конституційного Суду від 13 травня 1997 року №1-зп, де закріплено: громадяни мають бути впевнені, що їхнє становище не погіршать прийняттям пізнішого закону. І хоча це рішення стосується конкретної людини, його логіка цілком може бути застосована і в інших подібних ситуаціях. Особливо зараз, коли через автоматичну верифікацію на облік потрапляють ті, хто давно не мав би там перебувати.
