Виключення з військового обліку за станом здоров’я – це фінальна крапка у відносинах людини з армією. Принаймні так здається. Але що робити, якщо ТЦК вирішив інакше – поновив вас на обліку, провів медогляд і мобілізував? Саме така історія сталася з позивачем, чию справу 12 серпня 2026 року розглядав Хмельницький окружний адміністративний суд.
Що трапилося: хронологія подій
Людина пройшла військово-лікарську комісію ще у листопаді 2023 року. Висновок ВЛК – непридатний до військової служби. На підставі цього рішення 11 липня 2024 року її виключили з військового обліку. Дані про це чітко зафіксовані у військово-обліковому документі, сформованому в системі «Резерв+».
Здавалося б, питання закрите. Але у травні 2026 року ситуація різко змінилася.
Позивача затримали, доставили до ТЦК, направили на повторний медичний огляд. Цього разу ВЛК визнала його придатним до служби. І в той самий день – 21 травня 2026 року – начальник ТЦК видав наказ №6411 про призов на військову службу під час мобілізації. Людину відправили до військової частини, де командир своїм наказом №145 зарахував її до списків особового складу – на посаду водія механізованого взводу.
Ключове питання, яке постало перед судом: чи мав ТЦК право взагалі направляти на ВЛК людину, яку вже виключили з військового обліку?
Чому «зняття» і «виключення» – це не одне й те саме
Тут криється головна юридична тонкість. Закон України «Про військовий обов’язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі – Закон №2232-XII) розрізняє два поняття: «зняття з військового обліку» та «виключення з військового обліку». Різниця між ними – не просто в словах.
Коли людину знімають з обліку, вона продовжує залишатися військовозобов’язаною. Закон прямо передбачає можливість повторного взяття на облік у таких випадках. А от виключення з військового обліку – це остаточна втрата статусу військовозобов’язаного.
Саме на цьому наголосив Верховний Суд у постанові від 21 травня 2025 року у справі №280/2880/24. Судді чітко розмежували: підстави для зняття і для виключення – різні, і правові наслідки теж різні. Громадяни, які підлягають виключенню з військового обліку, втрачають статус військовозобов’язаного.
У нашому випадку позивача виключили з обліку на підставі пункту 3 частини 6 статті 37 Закону №2232-XII – через визнання військово-лікарською комісією непридатним до військової служби. Це не «зняття», це саме «виключення».
Чому ТЦК не мав права діяти так, як діяв
Суд встановив: станом на 11 липня 2024 року позивач був виключений з військового обліку. Факт виключення ніхто не оскаржував, недійсним не визнавав. Жодних доказів того, що під час проходження ВЛК у 2023 році позивач подав недостовірні дані або допустив порушення, відповідач суду не надав.
І ось тут виникає логічний ланцюжок, який і ліг в основу рішення.
По-перше, українське законодавство не містить жодної норми, яка б автоматично скасовувала чинність рішення про виключення з військового обліку. Немає такого механізму – раз виключили, то це рішення діє, доки його не скасували у встановленому порядку.
По-друге, у травні 2026 року позивач не належав до жодної з категорій, визначених частиною 9 статті 1 Закону №2232-XII: ні призовник, ні військовослужбовець, ні військовозобов’язаний, ні резервіст. Він був невійськовозобов’язаною особою.
А це означає, що ТЦК просто не мав правових підстав направляти його на медичний огляд – незалежно від результатів цього огляду. І вже тим більше не міг видавати наказ про призов.
Ключовий момент: наявність довідки ВЛК від 21 травня 2026 року, за якою позивача визнали придатним, не «лікує» попереднє порушення. Як зазначив суд, цей висновок не легітимізує фактичне взяття на облік особи, яку вже виключили з військового обліку.
А що з військовою частиною?
Окремо суд розглянув вимоги до військової частини. Логіка тут проста: частина діяла не на власний розсуд, а на підставі іменних списків, які надійшли від ТЦК. Зарахування до списків особового складу – це технічна дія, передбачена Інструкцією з організації обліку особового складу (наказ Міноборони №280 від 15 вересня 2022 року).
Але суд пішов далі. Посилаючись на практику Європейського суду з прав людини – зокрема, рішення у справах «Пінкова та Пінк проти Чеської Республіки» та «Ґаші проти Хорватії» – суд наголосив: ризик будь-якої помилки державного органу має покладатися на державу, а не на особу. Помилки не можна виправляти за рахунок тих, кого вони стосуються.
Тому єдиним ефективним способом захисту суд визнав зобов’язання військової частини звільнити позивача зі служби та виключити зі списків особового складу.
Що вирішив суд
Позов задовольнили повністю. Дії ТЦК щодо взяття позивача на облік і направлення на медогляд визнано протиправними. Наказ №6411 від 21 травня 2026 року скасовано в частині призову позивача. Військову частину зобов’язали звільнити людину зі служби та виключити зі списків особового складу. Крім того, з ТЦК стягнули судовий збір у розмірі 2662,40 грн.
Це рішення – не просто окремий випадок. Воно спирається на усталену позицію Верховного Суду і чітко окреслює межі повноважень ТЦК: виключення з військового обліку – це справді остаточна втрата статусу військовозобов’язаного, і жоден територіальний центр комплектування не може ігнорувати цей факт, просто провівши новий медогляд.
