Чи може висновок експерта, підписаний директором приватного підприємства, бути допустимим доказом у кримінальній справі? Верховний Суд у постанові від 1 квітня 2026 року (справа № 759/12716/22) відповів на це питання досить однозначно – і відповідь ця варта уваги кожного, хто працює з доказами.
Що сталося насправді
Історія почалася ввечері 21 вересня 2020 року в Києві. На вулиці Гната Юри, біля будинку № 16, чоловік на ім’я ОСОБА_7 натрапив на непритомного потерпілого. Поруч із ним на землі лежав годинник марки «Sika» – він його підібрав і пішов.
Чесно кажучи, далі він діяв не зовсім як типовий злочинець. Наступного дня повернувся на те саме місце – хотів дізнатися, чи не шукає хтось зниклу річ. Приміщення було зачинене. Годинник залишився в нього вдома – аж поки не прийшла поліція. Під час візиту правоохоронців ОСОБА_7 добровільно його видав.
Спочатку слідство кваліфікувало дії за частиною 4 статті 187 Кримінального кодексу України – розбій в умовах воєнного стану. Досить серйозне обвинувачення. Однак під час судового розгляду картина суттєво змінилася. Потерпілий не впізнав нападника. Не пам’ятав деталей події. І взагалі не підтвердив обставин, про які раніше розповідав слідству.
Святошинський районний суд міста Києва вироком від 27 лютого 2025 року вирішив: розбою не було. Натомість кваліфікував дії як крадіжку за частиною 2 статті 185 КК, врахувавши ознаку повторності. Призначив покарання – 3 роки позбавлення волі. А оскільки в ОСОБА_7 була ще невідбута частина покарання за попереднім вироком, остаточно вийшло 7 років із застосуванням статті 71 КК.
Звідки взялася сума збитків
Ключовим доказом вартості викраденого годинника став документ від 26 листопада 2020 року, названий «висновком експерта». У ньому зазначалося: годинник коштує 9 000 гривень. Саме на цю суму і посилалося обвинувачення.
Але захист звернув увагу на промовисту деталь. Висновок підписав не судовий експерт. Його підписав директор ПП «Юридична контора Малецького». Без жодних даних про кваліфікацію судового експерта. Без свідоцтва про право на проведення експертиз. І навіть без попередження про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок.
Адвокат ОСОБА_7 наполягав: цей документ є недопустимим доказом. Місцевий суд із цим не погодився і відмовив у задоволенні клопотання захисту. Київський апеляційний суд 12 серпня 2025 року теж залишив скаргу без задоволення, пославшись на те, що захисник нібито не просив повторно досліджувати докази в порядку частини 3 статті 404 Кримінального процесуального кодексу України.
Що каже закон про особу експерта
Тут важливий момент. Кримінальний процесуальний кодекс України досить чітко описує, хто може виступати експертом.
Частина 1 статті 69 КПК вимагає, щоб експерт володів спеціальними знаннями, мав право на проведення експертизи відповідно до Закону України «Про судову експертизу» і щоб йому було офіційно доручено провести дослідження. Частина 3 статті 10 цього Закону додає: судові експерти, які не працюють у державних установах, можуть проводити експертизи лише за умови, що вони мають вищу освіту, пройшли спеціальну підготовку і атестовані.
Крім того, стаття 102 КПК перелічує, що обов’язково має містити висновок експерта: ім’я, освіта, спеціальність, свідоцтво про присвоєння кваліфікації судового експерта, стаж роботи, науковий ступінь, посада. Це не просто бюрократична примха. Саме ці відомості дозволяють перевірити, чи справді перед нами фахівець, уповноважений робити висновки.
Якщо ж документ підписує директор фірми без жодного підтвердження експертної кваліфікації – це серйозний привід сумніватися в допустимості доказу. І суд не має права ігнорувати такі сумніви.
Верховний Суд не погодився з апеляцією
Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду визнала: апеляційний суд припустився істотного порушення вимог кримінального процесуального закону.
Судді проаналізували висновок експерта від 26 листопада 2020 року і звернули увагу на очевидні дефекти. У документі немає належних відомостей про особу, яка його склала. Немає даних про кваліфікацію судового експерта. Немає підтвердження повноважень на проведення дослідження. І найголовніше – немає відмітки про попередження про кримінальну відповідальність.
Апеляційний суд, погодившись із місцевим, просто відмахнувся від цих аргументів. Мовляв, захисник не оспорює правильність висновків і не заявляв клопотань про повторне дослідження доказів.
Але Верховний Суд чітко вказав: перевірка допустимості доказів – це прямий обов’язок апеляційного суду. Він не може залежати від того, чи подають сторони додаткові клопотання. Тим більше, коли йдеться про документ, який фактично вирішує долю обвинувачення за частиною 2 статті 185 КК.
Суд наголосив: апеляція мала самостійно перевірити аргументи захисту і дати їм належну оцінку. Не формально відхилити, а розібратися по суті. Оскільки цього зроблено не було – ухвалу апеляційного суду не можна визнати законною, обґрунтованою і вмотивованою.
Чому ця постанова має значення для практики
Це рішення нагадує про принципову річ: не кожен документ із назвою «висновок експерта» справді є експертним висновком у розумінні КПК. Суд не може автоматично брати до уваги папір лише тому, що на ньому написана красива назва, а сторона обвинувачення посилається на нього як на доказ.
Якщо захист вказує на очевидні дефекти – суд зобов’язаний це перевірити. І неважливо, чи подавала сторона формальне клопотання про повторне дослідження. Адже апеляція існує саме для того, щоб виправляти помилки першої інстанції, а не залишати їх без уваги.
Колегія суддів також нагадала про практичний вимір статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод – право на справедливий суд. Кримінальне провадження щодо ОСОБА_7 тривало з 2018 року, і це варто враховувати під час нового розгляду, аби не затягувати справу.
Що далі
Верховний Суд скасував ухвалу Київського апеляційного суду від 12 серпня 2025 року і направив справу на новий апеляційний розгляд. Тепер апеляційному суду доведеться ретельно перевірити аргументи захисту щодо недопустимості висновку про вартість годинника.
А поки триває розгляд – обвинуваченому обрали запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на 60 днів. Підстава: ризик переховування від суду та вчинення інших кримінальних правопорушень, зважаючи на тяжкість обвинувачення.
Касаційний суд за правилами статті 433 КПК взагалі не досліджує докази і не встановлює нових обставин – це не його функція. Саме тому усувати порушення має апеляція, тобто суд факту. Касація лише вказала на помилку і повернула справу туди, де її мають виправити по суті.
І наостанок – простий, але важливий момент із цієї історії. Коли йдеться про долю людини і сім років позбавлення волі, підпис директора фірми замість кваліфікованого судового експерта – це не дрібниця. Це різниця між належним доказом і папірцем, який не повинен мати жодної юридичної сили.
